Згідно із Законом № 481* ліцензуванню підлягає зберігання пального. Термін «зберігання пального» визначено у ст. 1 цього Закону як діяльність із зберігання пального, як отриманого від інших осіб, так і власного (!), із зміною або без зміни його фізико-технічних характеристик. Тобто під це визначення підпадає і зберігання пального у згаданих у запитанні ємностях. А от зберігання пального в баках транспортних засобів, пристроїв та обладнання цей термін не охоплює, це підтверджено й податківцями (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 68, с. 28).
* Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Згідно зі ст. 15 Закону № 481 госпсуб’єкти повинні отримувати ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання. І, на жаль, щодо зберігання немає норми, аналогічної тій, що є для ліцензування оптової торгівлі пальним з відсутністю конкретних місць торгівлі — коли можна отримати ліцензію за адресою місцезнаходження підприємства. Тобто у питанні отримання ліцензії Закон № 481 чітко орієнтує госпсуб’єктів, що зберігають пальне, на конкретні місця зберігання.
Місце зберігання пального. У ст. 1 Закону № 481 цей термін визначений, як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Тобто ліцензія потрібна саме на відповідне місце (територію), де знаходяться ємності (тощо) для зберігання, а не на конкретні ємності. Тобто ємностей у якомусь місці (на території) за відповідною адресою може бути й багато, а ліцензія на зберігання пального потрібна одна. Зазвичай податківці оформляють її на конкретну адресу, що відповідає місцю (території), де знаходяться ємності, в яких зберігається пальне.
Для тих, хто використовує пальне тільки для власних потреб, ст. 15 Закону № 481 передбачає спрощений механізм отримання ліцензії. Тобто вам не потрібно подавати ряд проблемних документів**, які ця стаття передбачає для тих суб’єктів, що використовують (зберігають) пальне не тільки для власних потреб.
** Як то: щодо земельної ділянки, ємностей/споруд та ще й дозвіл на роботи підвищеної небезпеки…
Вам потрібно до ДПС конкретної області України або м. Києва подати лише заяву. І в ній зазначити про використання пального тільки для потреб власного споживання, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. Така ліцензія на одне місце зберігання видається строком на 5 років і плата за неї складає 780 грн за рік.
І все було б добре, але у вашому випадку ситуація серйозно ускладнюється тим фактом, що ваші ємності для зберігання (разом із технікою тощо) кочують територією України — періодично (регулярно) переїжджають на нові об’єкти, в нові місцевості. Відповідно у вас змінюються й місця зберігання пального. Але ж відповідно до згаданої ст. 15 Закону № 481 ліцензії на зберігання пального формально вам потрібні на всі об’єкти, де виконуються ремонтні роботи і розташовані згадані ємності для зберігання, якщо ці об’єкти знаходяться у різних місцевостях та за різними адресами…
Винятки (коли не потрібна ліцензія на зберігання пального) Законом № 481 передбачені тільки для: підприємств/установ/організацій бюджетних та держрезерву, а також — для госпсуб’єктів, що зберігають пальне, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Жоден із цих винятків вас не стосується… ☹
До речі, схожі проблеми на практиці виникають і в аграріїв.
Як вирішити ліцензійні проблеми? Формально вам потрібно отримувати нові ліцензії при кожній зміні місця зберігання пального (об’єкта/ділянки/адреси)! Тобто перед початком робіт на новому об’єкті (виробничій ділянці), перш ніж завозити туди ємності або наповнювати такі порожні ємності на новому місці пальним, — краще спочатку отримати ліцензію (ліцензії) на зберігання на ці нові місця.
Тому перед кожним переїздом на новий об’єкт і перевезенням туди згаданих у запитанні ваших (власних чи орендованих) ємностей для пального вам необхідно подати згадану заяву(ви) у відповідну податкову для одержання ліцензії(ій) на зберігання на ці нові місця. Нагадаємо, що згідно зі ст. 15 Закону № 481 до заяви додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (780 грн).
Отже, допрацюєте ви з цими ємностями на місці, вказаному в ліцензії, цей рік чи ні, вам гроші вже з бюджету не повернуть. До речі, по-хорошому, варто б до дати перевезення ємностей (або не пізніше кінця поточного року) подати податківцям заяву про анулювання ліцензій, виданих на вже недіючі місця (тобто на ті, де вже ємності відсутні). Але якщо заяви не подасте, ліцензії й так анулюють після несплати чергового платежу протягом 30 днів за кінцевим терміном сплати…
Зміна відомостей. Можливо, проблеми варто спробувати вирішити шляхом зміни у ліцензії відомостей щодо місця зберігання пального: тобто заміною старої адреси на нову, куди ємності переїхали. Але якщо таке й буде можливо, то, мабуть, тільки в рамках тих місцевостей, які об’єднує спільний бюджет. Адже сплата за ліцензію надходить до того місцевого бюджету, на території якого розташовані місця зберігання пального.
Зокрема, у ст. 15 Закону № 481 зазначено, що у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
Спробуйте. Можливо, вдасться скористатися цією нормою і, подавши заяву, замінити в ліцензії відомості про місце зберігання (адресу розташування ємностей) хоча б у рамках однієї області…
Інше. Тобто вирішити ваші проблеми варіантів небагато (особливо коли новий об’єкт — в іншій області). Окрім постійного придбання нових ліцензій при кожній зміні місць зберігання пального, можна взагалі відмовитись від використання ємностей. Звісно, бензовози з пальним доведеться замовляти набагато частіше, а це задоволення не з дешевих. (Тут, може, варто порівняти ці «бензовозні» перевитрати з мінімум півмільйонною сумою штрафу*** за зберігання без ліцензії.) Є варіант — щоб на момент перевірки всі такі ємності стояли порожніми, але якщо у вас немає надійних шпіонів у податковій, тут можна прогоріти.
*** Варіанти з хабарями ми не розглядаємо…
Надія на одержання від ДПСУ ІПК — невелика. Але краще надіслати їм запит (якщо тільки не боїтеся «засвітитись»), можливо, вони щось для вас вигадають. Адже ситуація патова, і тут не завадило б ініціювати зміни до ПКУ (може, у вас є знайомі депутати?)…
