Але зараз ми говоритимемо про те, що до цього знакового моменту МСФЗшники мали хороші шанси зберегти податкову амортизацію ОЗ, що перебувають на «заслуженому відпочинку».
Для податковоприбуткових цілей високодохідники і малодохідники-добровольці коригують фінрезультат на амортизаційні різниці з пп. 138.1, 138.2 ПКУ. Сам розрахунок податкової амортизації здійснюється за бухобліковими правилами (п.п. 138.3.1 ПКУ) з урахуванням обмежень з пп. 14.1.138, 138.3.2 — 138.3.4 ПКУ. Тому при розрахунку податкової амортизації в період ремонтів/поліпшень ОЗ платники орієнтуються виключно на бухоблік.
Заморочка в тому, що МСФЗшникам, на відміну від підприємств, які ведуть облік за П(С)БО, стандарти наказують нараховувати амортизацію постійно, починаючи з моменту, коли ОЗ стає придатним для використання. Припиняється її нарахування тільки на одну з двох дат, яка настане раніше (§ 55 МСБО 16):
— на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або зараховують до ліквідгрупи, що класифікується як утримувана для продажу) згідно з МСФЗ 5; або
— на дату, з якої припиняють визнання активу. Тобто в них амортизація ОЗ недоторканна, крім вищезгаданих випадків. Відповідь напрошується сама собою:
до 23.05.2020 р. у податковому обліку МСФЗшники продовжували амортизувати навіть тимчасово «сплячі» ОЗ
Податківці ж на практиці то дозволяли, то забороняли МСФЗшникам нараховувати податкову амортизацію під час простою ОЗ. Утім, частіше були негативні висновки для платників (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 98, с. 4). До того ж запал фіскалів підігрівав Мінфін (див. лист від 22.04.2019 р. № 11210-09-63/11170).
Чергового нехорошого висновку податківці дійшли в листі ДФСУ від 17.07.2019 р. № 3317/6/99-99-15-02-02-15/ІПК. У ньому вони забороняють МСФЗшнику при обчисленні податку на прибуток враховувати амортизацію ОЗ, які тимчасово вибули з експлуатації. Аргументують заборону тим, що період перебування ОЗ у «сплячому» стані не є строком його корисного використання. Висновок був витриманий у дусі п. 23 П(С)БО 7.
Коротше кажучи, платник, який отримав таке роз’яснення, з його висновками не став миритися і звернувся по допомогу до Феміди. У результаті Донецький окружний адмінсуд (рішення від 04.11.2019 р. № 200/11764/19-а) підбив підсумок у цьому питанні, заявивши, що при розрахунку податкової амортизації застосовуються відповідні стандарти бухобліку, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 14.1.138 і п.п. 138.3.2 — 138.3.4 ПКУ. Тому для МСФЗшників строк корисного використання, який є, зокрема, періодом, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання суб’єктом господарювання, охоплює в тому числі період, коли ОЗ перебували на консервації, ремонті, реконструкції тощо. А раз так, то нарахування амортизації на такий період за ОЗ, призначеними для використання в госпдіяльності МСФЗшника, не припиняється.
Як наслідок, фіскали скасували свою «нехорошу» консультацію і видали на-гора консультацію з діаметрально протилежним висновком (лист ДПСУ від 15.05.2020 р. № 2047/6/99-00-07-02-02-06/ІПК). Хоча на таке визнання фіскали зважилися тільки завдяки «чарівному стусану» (яким послугувало вищезгадане рішення суду), воно істотно додало впевненості у своїх силах багатьом МСФЗшникам, які ще сумнівалися, чи потрібно оспорювати подібні індивідуальні роз’яснення.
