Усе завдяки Закону № 466, який вніс відповідні зміни до п. 166.2 ПКУ.
Як ви пам’ятаєте, особа, яка звертається за підсумками року за податковою знижкою, крім податкової декларації про майновий стан і доходи, повинна надати контролерам копії документів, що підтверджують витрати, які включаються до податкової знижки, а саме:
1) платіжні та розрахункові документи (зокрема, квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери), що ідентифікують продавця товарів та особу, яка звертається за податковою знижкою;
2) копії договорів (за їх наявності), у яких обов’язково має бути відображено вартість таких товарів і строк їх оплати.
І хоча формально обов’язок надавати копії цих документів разом з декларацією з’явився в ПКУ завдяки тому ж Закону № 466 (тобто з 23.05.2020 р.), податківці вимагали їх подавати і раніше. Таке право їм надає п.п. «в» п. 176.1 ПКУ. Тож фактично тут нічого не змінилося.
Оригінали вищезгаданих документів, як і раніше, фіскалам не потрібні. Їх повинен зберігати платник ПДФО (особа, яка звернулася за податковою знижкою) протягом строку позовної давності, встановленого ПКУ (3 роки).
А ось що реально змінилося, так це те, що
з 23.05.2020 р. понесені витрати платник ПДФО може підтвердити електронним розрахунковим документом
Для цього в податковій декларації платник зазначає тільки реквізити електронного розрахункового документа. Подавати їх (або їх копії) разом з декларацією не потрібно (п.п. 166.2.2 ПКУ).
Але де саме в декларації відобразити реквізити електронного документа?
Оскільки в чинній формі декларації спеціального поля для цих цілей не передбачено, рекомендуємо скористатися п. 46.4 ПКУ і зазначити відповідну інформацію в спеціально відведеній для доповнень графі «Доповнення до податкової декларації (заповнюється і подається відповідно до п. 46.4 статті 46 розділу II ПКУ)». Водночас не виключаємо, що форма декларації про майновий стан і доходи буде допрацьована й викладена в новій редакції.
Електронний документ, як і паперовий, платник повинен зберігати протягом 3 років. Засвідчувати його печаткою банку не потрібно. Щодо цього не так давно недвозначно висловилися фіскали.
Так, у роз’ясненні з БЗ 103.06 сказано: якщо оплата здійснена через банківський сервіс «Інтернет-банкінг» (Приват24, Ощад24 тощо), то роздрукована електронна квитанція, яка містить обов’язкові реквізити електронного розрахункового документа (дату та номер; найменування, код платника і номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(-і) підпис(-и); інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити»), є підтвердним документом понесених платником витрат при реалізації ним права на податкову знижку і печаткою банку не засвідчується.
Нагадаємо: для отримання права на податкову знижку платник повинен подати декларацію до 31 грудня року, наступного за звітним. Податок підлягає поверненню протягом 60 календарних днів з дати подання декларації.
Якщо ж платник до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористається своїм правом на податкову знижку, скористатися ним пізніше він уже не зможе. Тому що таке право на наступні роки не переноситься (детальніше про податкову знижку див. «Податки & бухоблік», 2019, № 20, с. 15).
