Ви, певно, знаєте, що РРО не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачою відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання (п. 1 ст. 9 Закону про РРО*).
Отже, з цього випливає, що без РРО агротоваровиробник має право продавати за готівку з оформленням операцій у касі тільки продукцію власного виробництва. Чи можна вважати отримані після доробки уже вирощеного зерна зерновідходи власновирощеною продукцією і при їх продажу за готівку не застосовувати РРО?
Щоб дати відповідь на це запитання, слід зрозуміти, що таке продукція власного виробництва. У Законі про РРО визначення такої продукції немає. Тому фіскали (див., наприклад, лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 25.07.2019 р. № 3472/ІПК/03-20-14-05-11 та 109.03 БЗ) для трактування цього поняття пропонують звертатися до роз’яснень Мін’юсту (див. лист від 15.05.2015 р. № 490-0-2-15/8.1). У них Мін’юст вважає, що продукція власного виробництва — це продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили. При цьому під повним (єдиним) технологічним циклом виробництва слід розуміти сукупність приміщень, технологічного й іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачеві, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства (ст. 1 Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-BP).
Якщо спиратися на такий підхід, то, на наш погляд, отримані зерновідходи від проведення доробки зерна, як самостійно, так і з залученням сторонніх організацій, є нічим іншим, як власною продукцією аграрія. Судіть самі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. № 37-IV виробництво зерна — це діяльність сільгосптоваровиробників, що пов’язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства.
Отже, невід’ємною складовою виробництва зерна є поліпшення його якості. А для того щоб це зробити, аграрій має провести його доробку, тобто сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (за необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог договору складського зберігання зерна, контракту, державних стандартів (п. 2 Вимог до якості зерна державного резерву, затверджених наказом Мінагрополітики та Держкомрезерву від 20.07.2005 р. № 326/183**).
** І хоча ці Вимоги втратили чинність, загальна характеристика цього процесу лишилася незмінною.
Враховуючи те, що доробка зерна є однією із складових технологічного процесу вирощування зерна, вважаємо, що вся продукція, отримана в результаті доробки, тобто й очищене зерно, і зерновідходи, є власновирощеною продукцією агропідприємства, а тому торгувати нею за готівку з оформленням розрахунків через касу можна без РРО.
