Сертифікували товар у нерезидента: податкові наслідки

Операції з постачання послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, якщо місцем їх постачання є митна територія України (п.п. «б» п. 185.1 ПКУ). Якщо послугу надає нерезидент (у тому числі його постійне представництво — неплатник ПДВ), нарахувати і сплатити податок повинен одержувач послуг (п. 180.2 ПКУ). Тому у підприємства, що отримало послуги від нерезидента, об’єкт оподаткування ПДВ виникне, тільки якщо одночасно виконуються дві умови:

1) послуги надані не постійним представництвом нерезидента — платником ПДВ;

2) місце постачання таких послуг — територія України.

З визначенням статусу постачальника послуги складнощів виникнути не повинно. А ось установити місце постачання — завдання вже серйозніше.

Визначаємо місце постачання

Згідно з п. 186.4 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, окрім операцій, зазначених у пп. 186.2 і 186.3 ПКУ. Таким чином,

А отже, ПДВ за такою операцією нараховувати не доведеться.

Якщо ж послуга підпадає під дію п. 186.2 або п. 186.3 ПКУ, то тут вже працюють правила, встановлені у вказаних пунктах, і об’єкт оподаткування ПДВ за нерезпослугою цілком може виникнути.

Тобто, визначаючи ПДВ-статус нерезидентної послуги, передусім треба розібратися, чи згадана ця послуга в пп. 186.2 — 186.3 ПКУ.

Відразу скажемо: конкретно про послуги сертифікації у вказаних пунктах не згадується. Не згадані в них і послуги з технічних випробувань і досліджень (згідно із КВЕД-2010 клас 71.20 «Технічні випробування та дослідження» включає, зокрема, і сертифікацію продукції, у тому числі товарів народного споживання, двигунів, повітряних транспортних засобів, контейнерів під тиском, атомних електростанцій тощо). Отже, вважаємо, що для послуг із сертифікації продукції працюють правила з п. 186.4 ПКУ. Тобто місцем їх постачання вважається місце реєстрації постачальника.

Тому

До речі, відповідні висновки трапляються і в консультаціях податківців.

Наприклад, у листі ГУ ДФС у Миколаївській обл. від 11.02.2016 р. № 432/10/14-29-15-01-10 сказано: враховуючи те, що операції з постачання послуг з міжнародних технічних досліджень і міжнародної сертифікації продукції (КВЕД 2010 — 71.20) не включені в перелік послуг, визначених пп. 186.2 і 186.3 ПКУ, місце постачання таких послуг визначається за місцем реєстрації постачальника.

А в листі ДФСУ від 22.12.2015 р. № 27461/6/99-99-19-03-02-15 податківці підтверджують: послуги з міжнародної сертифікації систем менеджменту не включені в перелік послуг з пп. 186.2 — 186.3 ПКУ, тому місце їх постачання розташоване за межами України, операція з їх постачання не є об’єктом оподаткування ПДВ і ПН на таку операцію не складається.

Як бути?

Отже, згідно з ПКУ нараховувати ПДВ-зобов’язання на вартість послуг із сертифікації продукції, отриманих від нерезидента, платникові не треба. Підтверджують це і деякі роз’яснення податківців. Але у підприємства є письмова відповідь фіскалів з протилежним висновком. А їх справедливі усні роз’яснення до справи, на жаль, не пришиєш. Як бути?

Ігнорувати отримане роз’яснення, спробувати відстояти свою правоту або, можливо, діяти згідно з приписами податківців?

Вибір тут за платником. Залежно від ситуації виправданим може бути будь-який з варіантів розвитку подій.

Якщо ігнорувати

Передусім, врахуйте: будь-яке індивідуальне роз’яснення податківців, будь то звичайна відповідь або індивідуальна податкова консультація (ІПК), не породжує жодних обов’язків для платника. Тож підприємство може самостійно вирішувати, дотримувати його приписи чи ні. Жодної відповідальності за те, що запитали, але зробили навпаки, платникові не загрожує.

Інша справа, що таке ігнорування з великою часткою вірогідності може обернутися розбіжностями при перевірці. Тому платник, який вирішив проігнорувати отримане роз’яснення, має бути готовий до боротьби з податківцями в майбутньому.

Якщо оскаржити

Тут треба врахувати, що звичайну письмову відповідь, надану в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР (таку відповідь податківці надсилають у разі, якщо звернення платника не відповідає вимогам з п. 52.1 ПКУ), оскаржити неможливо. Тому почати процедуру оскарження можна буде тільки після того, як буде отримана саме ІПК.

Тож якщо отримане вами роз’яснення — звичайна відповідь, то перш ніж вступати у бій, доведеться добитися від податківців ІПК.

Складаючи запит на її отримання, «підкажіть» податківцям правильну відповідь і не забудьте послатися на листи з правильними висновками, згадані нами вище. Крім того, можна залучити в помічники і Мінекономрозвитку. Адже податківці самі визнають, що класифікація видів господарської діяльності не належить до компетенції ДПС і з питанням про віднесення тієї або іншої послуги до послуг, перерахованих в пп. 186.2 — 186.3 ПКУ, рекомендують звертатися якраз до вказаного міністерства (див. лист ДФСУ від 14.03.2018 р. № 1001/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). У такому разі, цілком можливо, фіскали переглянуть свою позицію і в ІПК звучатимуть вже зовсім інші висновки. Тоді оскаржувати нічого не доведеться.

Якщо ж справа все-таки дійде до оскарження ІПК, врахуйте, що зробити це можна тільки в судовому порядку (п. 53.2 ПКУ). Якщо суд стане на бік платника, податківцям доведеться надати нову консультацію з урахуванням висновків суду. Зробити це вони мають протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування ІПК.

Якщо виправитися

Незважаючи на те, що цей варіант може здатися платникові найбезпечнішим, хочемо застерегти: розбіжності з податківцями тут теж цілком імовірні. Особливо якщо в отриманому вами роз’ясненні нічого не сказано про право платника на податковий кредит (ПК). Крім того, податківці з часом можуть взагалі змінити свою позицію і визнати отримані послуги сертифікації неоподатковуваними. Звичайно, зменшувати нараховані платником «зайві» ПЗ вони, швидше за все, не стануть. А ось заявити, що ПК відображений неправомірно, та ще і застосувати санкції згідно з п. 123.1 ПКУ (у розмірі 25 % такого ПК), — цілком в їх інтересах.

Пам’ятайте: якщо платник діє відповідно до ІПК, притягати його до відповідальності за такі (нехай навіть неправомірні) дії податківці не мають права (п. 53.1 ПКУ). Хоча якщо в ІПК про податковокредитне право платника нічого не сказано, то захиститися від санкцій згідно з цією нормою буде складно. Якщо ви зіткнетеся з подібними вимогами, наполягайте на тому, щоб податківці відкоригували не лише ПК, але і ПЗ. Адже в акті перевірки вони повинні враховувати як факти заниження, так і факти завищення зобов’язань (п. 86.10 ПКУ). Втім, від штрафу це теж навряд чи захистить. Адже у вашому випадку ПЗ і ПК за нерезпослугами, швидше за все, будуть відображені в різних періодах. А отже, за період, в якому відображений незаконний ПК, дійсно виникне недоплата.

Податок на репатріацію

Доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг не оподатковуються податком на репатріацію (пп. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ). Тому

Хоча враховуючи те, що дуже часто з легкої руки податківців неоподатковувані послуги перетворюються на оподатковувані, не зайвим буде і на цей рахунок отримати у них ІПК. Можливо, разом з ПДВ-розбіжностями, підприємству доведеться погоджувати ще і розбіжності щодо оподаткування вартості отриманих послуг нерезидентним податком.