Пункт 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ звільнив від штрафних санкцій порушення податкового законодавства, які вчинені в періоді з 1 березня по 31 травня 2020 року.
Під це підпадають і штрафи за несвоєчасну сплату податків та зборів зі ст. 126 та 122 ПКУ. Але за які саме порушення не будуть штрафувати і чи завжди, чи тільки до 1 червня?
Санкції та мораторій. Пункт 126.1 ПКУ передбачає за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання (крім випадків з п. 126.2 ПКУ*) протягом визначених ПКУ строків штраф:
* Цей пункт передбачає 20 %-й штраф від суми ПЗ з акцизного податку з придбаних «тютюнових» акцизних марок у разі порушення платником строку сплати цього податку.
— при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
— при затримці більше 30 календарних днів — у розмірі 20 % погашеної суми.
Стаття 122 ПКУ містить 50 %-ву санкцію за несплату ФОП-єдинниками 1 та 2 груп суми авансового єдиного податку (ЄП) в порядку та у строки, визначені ПКУ.
Отже, під дію мораторію повинні потрапити порушення строків сплати грошових зобов’язань, які були вчинені протягом всього весняного періоду.
Однак за п. 126.1 ПКУ податківці можуть штрафувати за прострочення сплати ПДВ, акцизного податку та рентної плати, які не потрапили під мораторій!
Дата порушення. Тепер, щоб зрозуміти, які конкретно випадки невчасної сплати податків/зборів помилує мораторій, треба визначитися, що вважати датою здійснення порушень, які штрафуються за п. 126.1 (126.2) та ст. 122 ПКУ.
На нашу думку,
датою здійснення порушення слід вважати наступний календарний день за останнім днем визначеного ПКУ строку сплати узгодженої суми грошового зобов’язання
Адже за п. 126.1 ПКУ саме з цього дня починає рахуватись кількість днів прострочення сплати боргу для визначення розміру штрафної санкції (10 чи 20 % від суми боргу). Аналогічний підхід щодо дати порушення застосовний і до штрафів за п. 126.2 та ст. 122 ПКУ.
Отже, якщо цей наступний день (за граничним терміном сплати) припадає на період мораторію (з 01.03.2020 р. по 31.05.2020 р.), то згадані штрафи застосовуватись не повинні.
Які платежі «підмораторійні». Давайте подивимось у розрізі податків та інших платежів щодо того, які з цих платежів у разі їх прострочення повинен захистити мораторій.
Стандартний строк сплати податкових зобов’язань (ПЗ) установлений у п. 57.1 ПКУ та становить 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації. Але — крім випадків, установлених ПКУ.
Тобто за п. 126.1 ПКУ не повинна штрафуватись несвоєчасна сплата:
— за місячними платежами: за лютий, березень і квітень, оскільки граничні строки сплати за ними (і наступні за ними дні) припадають на період дії мораторію. (За січень граничний термін припадав би на 1 березня, але це був вихідний, тому останнім днем сплати було 28 лютого, тобто — до мораторію).
Зауважимо, що місячні декларації подаються переважно за тими податками, які потрапили до винятків (ПДВ, акциз, рента). Тому тут можливе звільнення тих платежів, які декларуються «гуртово», а сплачуються місячно: плата за землю (за лютий*, а для декого — й березень**), авансовий (місячний) турзбір тощо;
* Аналогічний висновок щодо ПЗ за лютий див. у листі ДПСУ від 14.04.2020 р. № 1522/6/99-00-04-03-03-06/ІПК.
** Для тих — хто не подав фіскалам заяву про зняття платежу за березень.
— за квартальними: за 1 квартал 2020 року (останній день сплати — 20 травня***, це платежі за всіма квартальними деклараціями — з податку на прибуток, ЄП (група 3****), екологічного податку, тур- та паркувального зборів тощо, окрім з ПДВ і рентної плати);
*** Фіскали вважають, що навіть коли останній день подання декларації переноситься у зв’язку з припаданням на вихідний день або свято, то строк сплати ПЗ відповідно не переноситься (БЗ 129.04)!
**** Та групи 1 та 2 — тільки за ті доходи 1 кварталу, що оподатковуються ЄП за ставкою 15 %.
— за річними деклараціями за 2019 рік (останній день сплати — 10 березня: річні платежі з податку на прибуток, у тому числі представництвами нерезидентів, та інші річні платежі).
Крім того, під мораторій повинні потрапити й інші платежі: наприклад, ПДФО та ВЗ (зокрема, за нарахованими, але не виплаченими доходами за лютий — квітень, строк сплати яких — 30 наступних за місяцем днів), ЄП за 1 квартал платниками 4 групи (граничний термін — 30 квітня), узгоджені різні платежі і штрафні санкції, платежі при ліквідації платника тощо.
За ст. 122 ПКУ не повинні штрафувати за прострочення сплати авансів з ЄП за березень — травень платниками 1 та 2 груп (граничний термін — 20-те число поточного місяця).
Думка фіскалів. Окремо зауважимо: податківці щодо штрафів за ст. 126 ПКУ (включаючи й штраф за п. 126.2) у п. 2 листа № 7 зазначили, що у разі погашення ПЗ протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року у зв’язку із порушенням строків сплати ПЗ, визначених ст. 57 ПКУ, штрафні санкції згідно з вимогами ст. 126 ПКУ не застосовуються.
І далі написали: це означає, якщо строк сплати узгодженої суми грошового зобов’язання припадає на зазначений період, і цей строк порушено, то сплата зазначеної суми платником податку відбувається без застосування цих штрафних санкцій.
Це якось незрозуміло і викликає підозру, що фіскали штучно звузили мораторій та висувають додаткову умову. Тобто якщо сплата ПЗ була прострочена в періоді мораторію, то штрафи за ст. 126 ПКУ вони не застосовуватимуть тільки тоді, коли в цьому ж періоді такі ПЗ було й погашено! Але тут все залежить від того, як вони налаштували своє програмне забезпечення. Якщо вони почнуть із 1 червня штрафувати платежі, прострочені в період мораторію, платникам доведеться або «проковтувати» штрафи, або судитись із фіскалами…
Перехідні ситуації. Після такої думки фіскалів саме час проаналізувати різні перехідні ситуації.
1. У період дії мораторію погасили прострочене зобов’язання зі строком сплати до 1 березня — штраф, схоже, застосують. А якщо такий «застарілий» борг буде погашено після 1 червня — штраф буде без будь-яких сумнівів!
2. Зобов’язання, прострочене в період мораторію, до 1 червня не погасили, після 1 червня: а) погасили; б) не погасили.
Ми вважаємо, що в обох випадках (і «а», і «б») фіскали не мають права штрафувати взагалі! Фіскали ж, якщо ПЗ налаштують на штрафи з 1 червня (див вище): у випадку «а» оштрафують, а у випадку «б» — одразу ні. Але у випадку «б» вони не штрафуватимуть тільки до моменту погашення боргу — штрафи за п. 126.1 ПКУ, нагадаємо, застосовні до сум лише погашених грошових зобов’язань. Таке прямо випливає з цієї норми. А от щодо штрафів за п. 126.2 та ст. 122 ПКУ, то там штрафи застосовні незалежно від факту сплати зобов’язань!
Ну й наостанок нагадаємо, що несвоєчасно сплачувати податки-збори не варто. Адже у фіскалів залишився такий серйозний важіль впливу на платників, як податкова застава! До речі, штраф за реалізацію майна в податковій заставі (ст. 124 ПКУ) дієздатний. Та й адмінштрафи за КУпАП ніхто не призупиняв...
