Теми статей
Обрати теми

Карантинні ставки ЄП і місце провадження діяльності

Нестеренко Максим, податковий експерт
Чи можуть застосовувати зменшену ставку єдиного податку на підставі рішення місцевої влади ті ФОП, які здійснюють діяльність по усій Україні або отримують доходи від суб’єктів господарювання, розташованих на території, де діє стандартна ставка? Доволі злободенне запитання в період карантину, погодьтеся. І відповідь на нього не настільки очевидна, як здається.

Нагадаємо, що органи місцевого самоврядування мають право зменшити фіксовані ставки єдиного податку (ЄП) для платників груп 1 і 2 на 2020 рік, установлені відповідно до попередньо ухваленого ними рішення (п. 526 підрозд. 10 розд. 10 розд. ХХ ПКУ)*. Такі нові рішення можуть бути прийняті за пришвидшеною процедурою (п. 527 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

* Докладно про це читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 36, с. 22.

Єдиний податок є місцевим (п.п. 10.1.2 ПКУ), тобто він повністю зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (п. 20 ч. 1 ст. 64; п. 7 ч. 1 ст. 69 БКУ). Це означає, що будь-який суб’єкт господарювання, який сплачує ЄП, поповнює цим податком бюджет тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій він перебуває на обліку за основним місцем. Для ФОП таким місцем є його податкова адреса (п. 295.4 ПКУ), тобто місце його проживання (п. 45.1 ПКУ).

Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання на підвідомчій їм території (ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР). Тож

органи місцевого самоврядування мають право встановлювати рішення щодо розмірів ставок ЄП тільки стосовно тих ФОП, які мають податкову адресу на підвідомчій їм території

Адже тільки ці ФОП будуть сплачувати ЄП до місцевого бюджету, який контролює орган місцевого самоврядування, що встановив зазначений розмір ставки.

Наведемо приклад. У м. Львові до 30.06.2020 р. встановили ставку ЄП 0 % для тих ФОП груп 1 і 2, які здійснюють певні види діяльності (див. ухвалу Львівської міської ради від 28.04.2020 р. № 6465).

Так от, ця ставка діє лише для тих ФОП-єдиноподатників, податковою адресою для яких є м. Львів. Якщо ж ФОП має на території м. Львова торговельну точку, однак його податковою адресою є інший населений пункт, рішення Львівської міської ради для такого ФОП нічого не означає. Йому потрібно шукати рішення свого органу місцевого самоврядування.

До слова, щоб уникнути якихось непорозумінь, івано-франківські депутати прямо прописали, що зниження ставки ЄП стосується лише тих ФОП на ЄП, податковою адресою для яких є саме м. Івано-Франківськ (див. рішення Івано-Франківської міськради від 22.04.2020 р. № 85-39).

Тепер про найцікавіше. Згідно з п. 293.7 ПКУ ФОП груп 1 і 2, які провадять діяльність на територіях, підвідомчих різним органам місцевого самоврядування, застосовують максимальний розмір ставки ЄП, встановлений ст. 293.2 ПКУ. Цю норму прописано надзвичайно невдало. Тому її практичне застосування завжди викликало низку запитань.

По-перше, що вважати здійсненням діяльності одночасно на територіях, підвладних кільком органам місцевого самоврядування?

Податківці у БЗ 107.01.04 (консультація втратила чинність 02.04.2020 р.) заявили: якщо ФОП здійснює діяльність на території однієї місцевої ради, але не за місцем податкової адреси, він зобов’язаний застосовувати п. 293.7 ПКУ.

Адже власне наявність податкової адреси, бачте, вже означає здійснення діяльності. Тож у такому випадку місць діяльності — два.

Платникам деколи вдавалося спростувати цей висновок у судах. Наприклад, це вийшло у ФОП групи 2, який мав податкову адресу у м. Харків, але свій єдиний магазин — на території м. Красноград.

За таких обставин суд визнав, що платник має тільки одне місце діяльності і тому п. 293.7 ПКУ не застосовується. Відповідно до бюджету м. Харкова ФОП має сплачувати ЄП за ставкою 10 %, а не 20 % (див. постанову Другого апеляційного адмінсуду від 12.03.2019 р. у справі № 2040/6602/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/80478459).

По-друге, яку ставку для цілей п. 293.7 ПКУ вважати максимальною, встановленою ст. 293 ПКУ? Якщо дивитися на п. 293.2 ПКУ, то цей пункт формально не встановлює конкретний розмір ставки ЄП, а лише верхній поріг, у межах якого орган місцевого самоврядування може встановлювати ставку.

При такому підході п. 293.7 ПКУ можна розуміти так, що максимальною є найбільша з усіх ставок, установлених тими органами місцевого самоврядування, на території яких працює ФОП, а не узагалі максимально можлива ставка згідно з ПКУ.

На таку логіку можуть спиратися ті ФОП, у яких ставки ЄП на підставі п. 526 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ знизили як орган місцевого самоврядування за місцем податкової адреси, так і орган місцевого самоврядування за іншим місцем провадження діяльності.

Наприклад, якщо за обома місцями ставку ЄП встановили на рівні 0 %, можна говорити, що вона і є максимальною.

Однак навряд чи податківці із цим погодяться. Швидше за все, вони будуть вимагати, аби ФОП сплачував ЄП за максимально можливою ставкою ЄП. Тож рекомендуємо отримати від них індивідуальну консультацію.

По-третє, яким чином власне встановити, що ФОП здійснює діяльність на територіях, що підвідомчі декільком органам місцевого самоврядування?

Судячи з усього, податківці інкримінуватимуть зазначену норму усім ФОП з невизначеним місцем діяльності

Нагадаємо, таким ФОП податківці рекомендували при переході на спрощену систему зазначати місцем провадження господарської діяльності усю територію України (БЗ 107.01.01).

Відповідно саме така інформація і буде міститися щодо ФОП у Реєстрі платників ЄП (п.п. 3 п. 299.7 ПКУ). Та й обрану ставку ЄП платник у заяві про перехід на ЄП теж має зазначати з урахуванням вимог п. 293.7 ПКУ, і вона теж потрапить у Реєстр.

Так от, судячи з усього, саме дані єдиноподаткового Реєстру і будуть для податківців джерелом інформації про те, від яких саме ФОП треба вимагати сплати максимальної ставки ЄП згідно з п. 293.7 ПКУ. Тож

якщо у вас місцем провадження господарської діяльності відповідно до даних Реєстру є не конкретне місто чи село, в якому орган місцевого самоврядування встановив зменшену ставку ЄП, а вся територія України — це привід напружитися

Тим більше, судова практика знає прецеденти, коли п. 293.7 ПКУ застосовували до ФОП, який займався торгівлею через Інтернет і лише на підставі того, що відповідно до даних Реєстру місцем провадження його діяльності була уся територія України (див. постанову Другого апеляційного адмінсуду від 23.12.2019 р. у справі № 480/2490/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/86547305).

Також вищезазначена справа показова тим, що податківці в апеляційній скарзі посилалися на те, що зазначивши у Заяві про перехід на ЄП максимальну ставку 20 %, платник узгодив усі подальші суми податкових зобов’язань, обраховані виходячи з цієї ставки.

Тобто якщо ви на етапі подання Заяви про перехід на ЄП про всяк випадок зазначили максимальну ставку ЄП (з урахуванням вимог п. 293.7 ПКУ), а фактично здійснювали діяльність тільки на території одного органу місцевого самоврядування, ви все одно у зоні ризику.

«Карантинний» п. 526 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ актуалізував на додачу іще одне питання. Річ у тім, що п. 293.7 ПКУ говорить про те, що ФОП здійснює діяльність на території, підвладній кільком різним органам місцевого самоврядування.

Але «карантинне» зниження ставки ЄП було покликане зняти тягар сплати ЄП за фіксованою ставкою якраз із тих ФОП, які через карантин простоювали, тобто НЕ здійснювали діяльність.

Більшість рішень органів місцевого самоврядування, якими було знижено ставки ЄП, стосуються не усіх ФОП, а тих, діяльність яких було заблоковано карантином

Тож якщо ФОП на час карантину припинив діяльність на території, підвладній одній чи декільком місцевим радам, — це для нього додатковий аргумент, аби скористатися «карантинним» зниженням ставки ЄП. Навіть у тому випадку, якщо місцем його діяльності є вся територія України, а не лише територія його податкової адреси, підвідомча органу місцевого самоврядування, який установив знижену ставку ЄП. Бо ж можна говорити, що фактично ФОП діяльність на територіях, підвладних кільком органам місцевого самоврядування, не здійснював, а тому п. 293.7 ПКУ у цьому випадку не діє.

Є надія, що п. 526 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ як спеціальна норма все ж таки перекриє п. 293.7 ПКУ (ср. ). Надія полягає в тому, що вищезгадана консультація із БЗ 107.01.04 втратила чинність 02.04.2020 р. Тобто саме в той день, коли у ПКУ з’явилась зазначена «карантинна» спецнорма.

І останнє. Якщо ваш орган місцевого самоврядування ухвалив рішення, що для застосування пониженої ставки ЄП необхідно подати заяву за довільною формою — не сперечайтеся із цим. Так, це ПКУ не передбачено, однак ліпше виконати вимогу місцевої влади, ніж із нею судитися. Надто в тому випадку, коли ваше місце провадження діяльності дає податківцям привід прискіпуватися до вас і позбавити вас права на знижену ставку. Не варто давати привід тим, хто його шукає.

висновки

  • ФОП-єдиноподатник, незалежно від місця провадження своєї діяльності, сплачує ЄП до бюджету, підконтрольного тому органу місцевої влади, на території якого ФОП має податкову адресу.
  • Якщо зазначене у Реєстрі платників ЄП місце провадження діяльності ФОП не збігається з місцем його податкової адреси, у платника можуть виникнути проблеми із застосуванням пониженої ставки ЄП у зв’язку з карантином.
  • Податківці уникають відповіді на запитання, як п. 526 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ узгоджується з п. 293.7 ПКУ, однак є надія, що «карантинна» спецнорма переважить загальну.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі