Усім платникам ЄП, як юрособам, так і ФОП, заборонено видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення (п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ).
Щоб зрозуміти, про які корисні копалини йдеться, слід відкрити Перелік, затверджений постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827 (лист ДПСУ від 03.05.2019 р. № 1953/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК).
Відповідно до цього Переліку буре і кам’яне вугілля вважаються корисними копалинами загальнодержавного значення.
Отже, видобувати ці корисні копалини, а також продавати їх платник ЄП не може.
На це вказують і фіскали (листи ДПСУ від 20.02.2020 р. № 718/6/99-00-04-06-03-06/ІПК та від 03.05.2019 р. № 1953/Б/99-99-13-02-03-14/ІПК). Вони прямо говорять про те, що платник ЄП не може ані видобувати, ані торгувати (як оптом, так і вроздріб) корисними копалинами в чистому вигляді.
В запитанні ж ідеться про те, що суб’єкт придбаватиме у інших підприємств видобуті ними корисні копалини і після їх переробки (наприклад, пресування вугілля у брикети) збирається продавати уже вироби з цих корисних копалин.
Відповіді на запитання, чи можна так робити і працювати на ЄП, у ПКУ немає. Податківці заявляють, що п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ забороняє платникам ЄП торгівлю в тому числі і виробами з таких корисних копалин (див. «Вісник Міністерства доходів і зборів України», 2014, № 28, с. 24).
Аргументують це тим, що заборона із п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ стосується торгівлі корисними копалинами, тобто природними мінеральними утвореннями із надр, у тому числі будь-якими підземними водами, які можуть бути використані у виробництві та споживанні безпосередньо або після первинної переробки (п.п. 14.1.91 ПКУ).
Під первинною переробкою ПКУ розуміє сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх стану, структури) (п.п. 14.1.150 ПКУ).
Спираючись на це фіскали стверджують, що заборона із п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ стосується як реалізації самостійно видобутої руди, так і тієї, що пройшла переробку, тобто продукції.
З позицією фіскалів можна погодитися тільки тоді, коли платник ЄП придбав саме корисну копалину, максимум, яка пройшла первинну переробку, і в такому ж вигляді продає її далі. Якщо купити вже докорінно перероблену корисну копалину (вироблений з неї продукт), то навіть коли платник ЄП продасть цю продукцію без переробки — він не порушить правила.
Такої позиції дотримують і деякі суди (див. ухвалу Харківського апеляційного адмінсуду від 11.07.2017 р. у справі № 820/492/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/67758304). На їх погляд, коли платник ЄП придбаває та продає не саму руду, а продукцію добування корисних копалин (кам’яне вугілля марки Г0-100) і не здійснює її видобуток, то він має право застосовувати ЄП.
Водночас є судові рішення із зовсім протилежним висновком (див. ухвалу ВАСУ від 10.11.2015 р. у справі № К/800/25767/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/53497879).
Тому радимо тим спрощенцям, хто вирішив торгувати продукцією, отриманою після переробки корисних копалин, запастися доказами того, що їх товар не є корисною копалиною.
Звертаємо увагу! Такий висновок стосується не тільки продажу вугільних брикетів, а і, наприклад, продажу бутильованої води. Тобто якщо платник ЄП придбав не корисну копалину — воду, тільки-но видобуту із землі, а вже очищену, збагачену та упаковану (у пляшку), а потім перетворив її у напій чи просто перепродав таку бутильовану воду, то працювати на спрощеній системі він має повне право.
