Відразу скажемо: впровадження МСФЗ 16 більшою мірою зачепило облік орендарів (в орендодавців загалом усе залишилося, як і раніше), тому й розглядати ідею його появи ми розпочнемо з погляду орендаря.
Мета стандарту. Як відомо, оренда давно для багатьох компаній є досить ефективним інструментом швидкого отримання доступу до активів при відносно низькому ризику для бізнесу. Причому на початковому етапі для цього не потрібен значний відтік грошових коштів.
Мета стандарту — забезпечення порядку розкриття орендарями та орендодавцями доречної інформації, що правдиво представляє операції оренди (§ 1 МСФЗ 16)
На підставі такої інформації здійснюється оцінка впливу оренди на фінансову стійкість підприємства.
Раніше інформація про об’єкт операційної оренди у звітності була відсутня, а також не відображалися досить повно ризики, які компанія може нести у зв’язку з використанням орендного інструменту. Така ситуація обмежувала користувачів фінзвітності в отриманні повного й усебічного аналізу компанії. Виправити ситуацію й покликаний новий стандарт МСФЗ 16, який розробив новий підхід до обліку оренди. Як реалізована мета стандарту, що розглядається?
Реалізація стандарту. Стандарт запровадив єдину модель обліку для орендаря. А саме, відмінив класифікацію оренди на фінансову та операційну.
Як було раніше? У випадку з фінансовою орендою орендар обліковував отримання об’єкта оренди як придбання активу за рахунок залученого фінансування, а для операційної оренди, як правило, було потрібне рівномірне визнання загальної орендної витрати.
А наразі згідно з вимогами МСФЗ 16 орендарі практично всі орендні операції «витягають» із позабалансу. Відповідно значно більше надають інформації про такі операції. Стандарт, по суті, чітко поділяє договори оренди та договори надання послуг. Перші необхідно визнавати в бухгалтерському балансі, інші, як і раніше, у балансі не відображають. Тобто застосування МСФЗ 16 призводить до відображення практично всіх договорів оренди:
— у балансі орендаря шляхом визнання: (1) орендного зобов’язання (є обов’язком зі сплати орендних платежів) і (2) активу з права користування протягом строку оренди;
— у звіті про прибуток або збиток та інший сукупний дохід (подібно до діючих правил обліку фінансової оренди) до витрат періоду потраплять: (1) витрати на амортизацію активу з права користування і (2) фінансові витрати (відсотки) на залишок орендного зобов’язання.
Схематично єдина модель обліку оренди для орендаря виглядатиме так, як наведено в таблиці.
Схема відображення оренди у фінансовій звітності орендаря
| Баланс (Звіт про фінансовий стан) | Звіт про прибуток або збиток та інший сукупний дохід | |
| Актив | Зобов’язання | Витрати з оренди: |
| Право користування базовим активом | Зобов’язання за орендними платежами | Амортизація + Відсотки |
Наслідок. У результаті впровадження нового стандарту суттєво підвищується прозорість оприлюдненої фінансової інформації орендаря — видно його прихований потенціал або раніше приховані зобов’язання.
Водночас у перехідний період застосування МСФЗ 16 відбувається таке. У Звіті про фінансовий стан спостерігаємо значний стрибок зростання величини активів та зобов’язань компанії. А у Звіті про прибуток або збиток та інший сукупний дохід досить сильно зростають витрати на амортизацію і відсоткові витрати, але водночас знижуються витрати на оренду, яка раніше обліковувалася як операційна. Причому якщо порівнювати облік операції за МСФЗ 16 з тим, коли б оренда й надалі обліковувалася як операційна, то за увесь період оренди чистий прибуток (збиток) залишиться без змін. Проте в перші періоди оренди:
— чистий прибуток/збиток буде нижчий, а наприкінці строку — вище за рахунок зниження суми відсоткових витрат;
— відсоткові витрати за орендним зобов’язанням будуть вищі, ніж наступні, у зв’язку зі зниженням величини орендного зобов’язання.
Як наслідок, МСФЗ 16 вплинув практично на всі широко використовувані фінансові коефіцієнти та показники ефективності орендаря. Наведемо приклади деяких фінансових показників.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (відношення величини всіх наявних боргів за позиковими коштами (незалежно від строку їх погашення) до суми власного капіталу) — це одна з розрахункових характеристик, що застосовується для оцінки фінансового стану компанії. Вона дає загальне уявлення про пропорцію, яку становлять позикові та власні кошти юрособи. Переважання позикових коштів свідчить про вірогідну нестійкість у фінансовому плані.
Коефіцієнт оборотності активів (відношення річного виторгу до середньорічної величини усіх активів підприємства), який є показником ділової активності компанії та показує інтенсивність використання (швидкість обороту) і ефективність управління активами або зобов’язаннями. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим вища ділова активність.
Як бачимо, погіршуються фінансові показники, якими, як правило, цікавляться інвестори, постачальники, що надають позики, відстрочення тощо. Тобто такі зміни цілком можуть позначитися на умовах кредитних угод тощо.
Орендодавець. А ось для орендодавця (на відміну від орендаря), як ми вже відзначили, з набуттям чинності МСФЗ 16, у правилах класифікації і відображення операцій оренди докорінно нічого не змінилося. Як і раніше, залишається подвійна модель обліку оренди. Орендодавець повинен її класифікувати як фінансову з вибуттям активів з балансу та операційну — без такого вибуття. Ознаки (як кожен окремо, так і в сукупності), за якими орендодавець класифікує оренду на фінансову або операційну, наведені в § 63 МСФЗ 16.
Підбиваючи підсумок, скажемо: оренда наразі є вигідним інструментом, що дозволяє орендареві заробляти, використовуючи чуже майно, а орендодавцеві — отримувати дохід від своїх активів, які сам використати не може. При цьому МСФЗ 16 дозволяє компаніям по всьому світу найефективніше відображати результативність таких операцій відповідно до принципів міжнародних стандартів фінансової звітності.
