Об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінрезультат до оподаткування, зафіксований у фінзвітності і скоригований на різниці з ПКУ (п.п. 134.1.1 ПКУ). Оскільки підприємство складає фінзвітність за МСФЗ, то для прибуткових цілей йому слід орієнтуватися саме на фінрезультат, розрахований за правилами МСФЗ.
Малодохідники, які вирішили не брати до уваги різниці з розд. III ПКУ, діють виключно за бухобліковими правилами і жодних коригувань фінрезультату не здійснюють. Порівнюючи бухоблік за старими правилами з бухобліком за новим порядком, для орендаря можна відзначити таке. Раніше орендні платежі зменшували об’єкт оподаткування податком на прибуток рівними частинами протягом усього терміну оренди. Тепер стандарт вимагає визнання активу за правом користування та орендне зобов’язання. При цьому орендар:
— актив амортизує, використовуючи, як правило, прямолінійний метод (що передбачає рівномірний розподіл видатків), а
— орендне зобов’язання оцінює за справедливою вартістю з нарахуванням процентних витрат, величина яких зменшується в міру погашення такого зобов’язання протягом терміну оренди.
Фактично сума орендного платежу в силу теперішньої вартості грошового потоку ділиться на процентну складову і ту частину, яка йде на погашення дисконтованого зобов’язання. Внаслідок цього загальна величина орендних витрат на початковому етапі буде максимальною, а в подальші роки вона знижуватиметься за рахунок зменшення нарахованих процентних витрат за орендним зобов’язанням (див. практичний приклад «Орендні платежі за правилами МСФЗ» цього номера).
Зверніть увагу: сума орендних витрат (процентні витрати і амортизація) не збігатиметься з повною сумою акта, отриманого від орендодавця. За великим рахунком, вважаємо, орендний акт слугує тут лише підтвердженням факту отримання орендарем додаткових сервісних послуг, суми вхідного ПДВ, а також величини здійснюваного платежу за оренду. А ось нарахування процентних витрат і амортизацію орендар повинен відображати в обліку за правилами МСФЗ 16 і на підставі бухгалтерської довідки.
Високоприбуткові платники і малодохідники-добровольці фінансовий результат коригують на податкові різниці. Втім, особливість цієї ситуації має місце тільки в частині застосування різниць згідно з пп. 138.1 — 138.3 ПКУ у зв’язку з визнанням активу за правом користування. Але і тут усе просто.
МСФЗ 16 не визначає, чи належить актив за правом користування до основних засобів (ОЗ) або нематеріальних активів (НМА). Його виділяють в особливу категорію активів. Причому не важливо, як орендар представляє цей актив у фінансовій звітності: окремо від інших активів або за статтею, в якій відображалися б відповідні базові активи, якби вони були власністю орендаря (§ 47 МСФЗ 16). В унісон стандарту з 01.01.2019 р. ПКУ поповнився спеціальним визначенням активу за правом користування (пп. 14.1.12 ПКУ) — окремим від податкового розуміння ОЗ (п.п. 14.1.138 ПКУ). Причому в п. 138.4 ПКУ тепер чітко сказано, що різниці з пп. 138.1 — 138.3 ПКУ до операцій з активами за правом користування не застосовуються (102.05 БЗ).
Отже, об’єкт оподаткування за операціями з оренди формується виключно на підставі бухобліку, незалежно від статусу прибутківця — високодохідник він чи малодохідник.
