Висновок документа
Установлено норми втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску, перевантаження та транспортування. Це має значення для оподаткування нафтопродуктів ПДВ та акцизним податком
Питання про втрату нафтопродуктів — надважливе в «акцизному» спектрі. Адже п.п. 213.1.6 ПКУ наказує платнику акцизного податку нараховувати податкове зобов’язання щодо зіпсованого, знищеного або втраченого підакцизного товару чи продукції. І робити це треба на дату складання відповідного акта, який посвідчує зникнення підакцизного товару (п. 216.2 ПКУ). Якщо йдеться про нафтопродукти, то податок на їх зникнення отримав назву так званого «лівопального» акцизу.
Але! Податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару не виникає, якщо підакцизний товар утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом (п.п. «б» п. 216.3 ПКУ). Тобто якщо втрата підакцизного товару має природні причини, «лівопальний» акциз не нараховується. Зазначена «пільга» працює, тільки якщо втрата підакцизних товарів знаходиться в межах нормативів, які затверджуються в порядку, що визначається Кабміном*.
* Компенсуючий ПДВ згідно з п. 198.5 теж нараховується лише на обсяг понаднормової втрати нафтопродуктів.
Таке правило наявне в податковому законодавстві вже давно. Але платники, які мають справу з нафтопродуктами, не мали документа, встановленого Кабміном, який би визначав для них норми природного убутку. За його відсутності ці платники змушені були керуватися нормами, затвердженими постановою Держкомітету СРСР щодо матеріально-технічного постачання від 26.03.86 р. № 40.
Кілька років тому зазначена постанова перестала застосовуватися на території України (див. постанову КМУ від 23.11.2016 р. № 1066). Внаслідок цього був відсутнім документ, який визначав би, яка втрата нафтопродуктів є нормативною. Це призвело до того, що будь-яка втрата нафтопродуктів вважалася наднормативною і, відповідно, вимагала сплати «лівопального» акцизу**.
** Докладно про це читайте у «Податки & бухоблік», 2018, № 61, с. 17.
Документ, який ми сьогодні коментуємо, нарешті закриває цю прогалину. Постанова набрала чинності з 07.08.2020 р. Тож саме з цієї дати нові норми і застосовуються.
Основні принципи застосування норм залишаються тими самими, що і в попередньому, ще радянському, документі. Норми, як і раніше, встановлюються окремо для осінньо-зимового (з 1 жовтня по 31 березня) та весняно-літнього (з 1 квітня по 30 вересня) періодів.
Застосовувати норми обов’язково треба всім суб’єктам господарювання, що провадять хоча б один з таких видів діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання та реалізація нафтопродуктів на території України.
Норми, як і раніше, застосовуємо лише тоді, коли встановлено фактичну нестачу нафтопродуктів. До встановлення нестачі як факту списувати нафтопродукти, навіть у межах норми, — заборонено.
Чи не єдина принципова відмінність — норми відтепер не поширюються на обсяги нафтопродуктів у резервуарах автозаправних станцій. Та й то лише в частині норм втрати під час зберігання нафтопродуктів.
