Відразу скажемо: вести облік споживання електроенергії електрокаром, безумовно, потрібно. Але, важливо це, насамперед, для внутрішнього контролю і для підтвердження зв’язку витрат з господарською діяльністю підприємства. Водночас радує, що жодних нормативних меж або вимог щодо списання електрики в чинному законодавстві немає. Адже, при списанні електрики в акумуляторах норми списання паливно-мастильних матеріалів для класичних авто не застосовуються, а інші норми списання законодавчо не встановлені.
На перший погляд може здатися, що жодного контролю за використанням електроенергії на електромобіль здійснювати, в принципі, не потрібно. Проте це не так. Адже для сприятливих податкових наслідків (амортизація авто, «вхідний» ПДВ, виключення ризиків визнання додаткового блага фізособи, яка користується авто, тощо) потрібно підтверджувати факт використання автомобіля в госпдіяльності.
Доказом взаємозв’язку використання автомобіля з господарською діяльністю платника податків, вважаємо, може слугувати подорожній лист, який необхідно оформляти в довільній формі. Наприклад, для електромобіля можна взяти подорожній лист легкового автомобіля, в якому літри замінити на заряд у кВт-годинах. У ньому слід зазначати інформацію про кількість спожитої електроенергії при зарядці акумулятора, маршрут і пробіг електромобіля.
Зауважимо: в усіх зарядних пристроях, як стаціонарних, так і мобільних, є лічильники й енергометри. За допомогою цих нехитрих пристроїв ви зможете фіксувати фактичне споживання електроенергії при зарядці через зарядний пристрій. А інформацію про пробіг автомобіля при повному заряді акумулятора можна знайти у виробника. Так ви зможете контролювати витрату електроенергії та напрям використання електромобіля.
Пам’ятайте:
основне завдання подорожнього листа в цьому випадку — не контроль за нормами витрати, а доказ зв’язку використання автомобіля з вашою господарською діяльністю
Що стосується бухгалтерського обліку, то враховуючи, що електрика — абсолютно інший ресурс, ніж класичне паливо, то й підхід до його обліку має бути іншим.
Електромобіль, по суті, споживає електроенергію вже в момент його заправки. А отже, саме в цей момент потрібно списувати витрати на електроенергію (як послугу) до складу витрат звітного періоду. Адже на відміну від класичного палива, яке можна, наприклад, злити або продати на сторону, заряд акумулятора використовуватиметься виключно на конкретний електрокар.
Утім, не скидаємо з рахунків можливість альтернативного підходу до обліку електроенергії.
Так, можливий варіант, коли при зарядці акумулятора кВт-год обліковують за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім списують їх на витрати згідно з фактичним пробігом автомобіля (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2019, 103-104, с. 18). Ми вважаємо такий варіант обліку електроенергії не доречним. Адже в такому разі аналогічний підхід має бути при зарядці, припустимо, акумулятора на мобільний телефон або інший електричний прилад. А це вже абсурд. Утім обережний платник може отримати роз’яснення на своє ім’я і ним керуватися.
Підбивши підсумок, зазначимо: встановлювати тотальний контроль за списанням електрики, на наш погляд, безглузда витрата часу та ресурсів. Водночас для підтвердження господарності спожитої електроенергії достатньо вести в довільній формі подорожні листи із зазначенням маршруту пересування автомобіля і показань спідометра.
