висновок документа
Продукцію, вироблену на давальницьких умовах, можна продавати без РРО, якщо вона має інший код УКТ ЗЕД (на рівні перших чотирьох знаків), ніж сировина, використана для її виробництва
На сьогодні п. 1 ст. 9 Закону про РРО прямо дозволяє не використовувати РРО суб’єкту, який торгує продукцією власного виробництва (крім ТСПТ, а також лікарських засобів та медвиробів) через касу підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.
З використанням цього звільнення можуть бути проблеми, коли суб’єкт залучає до виробничого процесу інших, а саме передає вироблену ним сировину на переробку на давальницьких умовах.
До сьогодні фіскали стверджували, що РРО-звільнення із п. 1 ст. 9 Закону про РРО не поширюється на всі операції продажу виробленої на давальницьких умовах продукції. Вони вважали (див. лист ДФСУ від 22.08.2018 р. № 3656/6/99-99-14-05-01-15/ІПК), що виготовлена на давальницьких умовах готова продукція не є продукцією власного виробництва для підприємства-замовника (власника сировини), бо вироблена не в єдиному технологічному процесі.
На наш погляд, такий підхід фіскалів був помилковим. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику і не переходить до виконавця, а тому перероблена продукція вважається саме власновиробленою продукцією замовника («Податки & бухоблік», 2018, № 95, с. 29).
У листі, що коментується, фіскали повернулися до цієї теми. Але тепер їх підхід до ситуації виглядає більш зваженим. Вони відмовилися від тотальної заборони на звільнення від РРО за п. 1 ст. 9 Закону про РРО для всієї виробленої продукції на давальницьких умовах.
Тепер вони почали висувати певні вимоги до продукції, що підпадає під це звільнення. На їх думку, продукція, перероблена на давальницьких умовах, є власновиробленою, якщо виконується одна із таких умов:
1) коди УКТ ЗЕД нового продукту і сировини відрізняються на рівні перших чотирьох знаків;
2) не менше 50 % собівартості нової продукції має припадати на вартість переробки.
І ви знаєте, в цьому підході є зерно істини.
Судіть самі. Коли після переробки новий товар за властивостями не відрізняється від сировини (наприклад, як у листі, і ковбаса, і бутерброди з неї відносяться до однієї групи 16 за УКТ ЗЕД), то переробки як такої не було. А давальницька операція була організована з метою присвоєння новій продукції статусу власновиробленої і звільнення від РРО.
Коли підприємство придбало саме сировину для виробництва бутербродів, скажімо, муку (код 1105), яйця (код 0407) і м’ясо (код 0203), а після переробки отримало бутерброди з м’ясом (код 1601), то питань до факту переробки немає.
Якщо код УКТ ЗЕД залишився без змін — це ще не підстава говорити, що переробки не було. Тоді, щоб довести факт переробки, на допомогу прийде другий — вартісний критерій, який підтвердить, що витрат на переробку було понесено достатньо, щоб здійснити саме переробку, а не просте перефасування продукції.
Погодьтеся, позитив у цьому роз’ясненні є. Фіскали натякають, що звільнення із п. 1 ст. 9 Закону про РРО не поширюється тільки на ту продукцію, що вироблена на давальницьких умовах і за якою фактичної переробки не було. Якщо ж переробка була і це можна довести, то можете торгувати переробленою продукцією через касу без РРО.
