Якщо фізособа-нерезидент укладає трудовий договір із головним підприємством — нерезидентом, яке і виплачує йому зарплату, то в цьому випадку в питаннях регулювання трудових відносин потрібно орієнтуватися на ст. 54 Закону про міжнародне право. Зокрема, там сказано, що трудові відносини іноземців, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо такі особи за межами України уклали з іноземними роботодавцями трудові договори про виконання роботи в Україні (якщо інше не передбачене договорами або міжнародним договором України). Відповідно, зарплатний дохід такої фізособи-нерезидента матиме статус іноземного доходу і не оподатковуватиметься ні ПДФО, ні ВЗ на території України.
ЄСВ тут теж не буде. Річ у тому, що в п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що застрахованою особою є фізособа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і платить (платила) та/або за яку сплачується або сплачувався в установленому законом порядку ЄСВ.
У цьому випадку фізособа-нерезидент не укладала трудового договору на території України з представництвом нерезидента і вона не вважатиметься застрахованою особою з позиції Закону № 2464. А це означає, що в представництва нерезидента не виникає обов’язку з нарахування ЄСВ з доходів такої фізособи-нерезидента.
Тепер розглянемо іншу ситуацію. Якщо саме представництво нерезидента укладає трудовий договір із іноземним громадянином, таке представництво вважатиметься роботодавцем з позиції ПКУ (п.п. 14.1.222 ПКУ). Тобто в разі, якщо постійне представництво нерезидента нараховує (виплачує, надає) на користь фізособи (як резидента, так і нерезидента) оподатковуваний дохід із джерела його походження в Україні, в тому числі заробітну плату (винагороду), то представництво відповідно виступатиме податковим агентом з ПДФО і ВЗ із зарплатних доходів такого працівника. Зарплатний дохід, який виплачується працівникам представництва, не матиме статусу іноземного доходу (у тому числі й для нерезидента, оскільки тут працюватиме п.п. 163.2.1 ПКУ*) і повинен оподатковуватися на загальних підставах ПДФО за ставкою 18 % і ВЗ — 1,5 %.
* Згідно з п.п. 163.2.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДФО нерезидента є його оподатковуваний дохід із джерелом походження в Україні.
А що з ЄСВ? Податківці це питання роз’яснюють так: оскільки на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, норми ст. 253 КЗпП не поширюються, вони не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно зазначені представництва не є страхувальниками для працівників-іноземців при нарахуванні й виплаті їм на території України доходу у вигляді заробітної плати (див. лист ДФСУ від 16.02.2018 р. № 643/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, консультацію в підкатегорії 201.03 БЗ). Водночас із Закону № 2464 такий однозначний висновок не випливає. Представництва нерезидентів належать до числа платників ЄСВ (ст. 4 Закону № 2464), а визначення застрахованих осіб достатньо розпливчасте. Враховуючи неоднозначність цього питання, рекомендуємо отримати для себе індивідуальну податкову консультацію, щоб уникнути проблем з контролюючими органами.
Олена Савченко, експерт з питань оплати праці
