Справедлива вартість — це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена при погашенні зобов’язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки (§ 9 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості»).
При первісному визнанні всі без винятку фінінструменти оцінюють за справедливою вартістю.Нею зазвичай є ціна операції, тобто справедлива вартість наданої або одержаної компенсації (§ Б5.1.1 МСФЗ 9). Але якщо до цього фінінструмента належить тільки частина переданої або одержаної компенсації, то визначають справедливу вартість самого фінінструмента. Так, справедлива вартість довгострокової позики або дебіторської заборгованості, за якими не передбачені проценти, може оцінюватись за теперішньою вартістю всіх майбутніх грошових надходжень, дисконтованих з використанням переважної ринкової ставки (ставок) відсотка для подібного інструмента (подібного з точки зору валюти, строку, типу ставки відсотка та інших чинників) із аналогічним кредитним рейтингом. Будь-яка додаткова сума, надана в позику понад цю справедливу вартість, є витратами або зменшує дохід, якщо вона не відповідає критеріям для визнання як актив якогось іншого типу.
Фінансові активи
Якщо умови оцінки за амортизованою собівартістю (див. с. 5) не виконані, тоді фінансовий актив доведеться обліковувати за справедливою вартістю. Для подальшої оцінки фінактивів МСФЗ 9 передбачає два види справедливої вартості, зміну якої відображають:
1) через інший сукупний дохід (ІСД);
2) у складі прибутку або збитку.
Справедлива вартість через ІСД. Тут можна виокремити дві підкатегорії.
1. Фінансовий актив оцінюють за справедливою вартістю через ІСД при одночасному дотриманні двох умов (§ 4.1.2A МСФЗ 9):
1) мета бізнес-моделі досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінактиву;
2) грошові потоки є виключно виплатами основної суми боргу та процентів на непогашену частину суми основного боргу — характерно тільки для боргових активів.
Порівняно з бізнес-моделлю, метою якої є утримання фінактивів для погашення і яка передбачає облік за амортизованою собівартістю, ця бізнес-модель, зазвичай, передбачає частіші і більші за обсягами продажі. Сюди потрапляють, зокрема, інвестиції в боргові цінні папери (облігації), які утримують не з винятковою метою — для погашення.
У межах цієї категорії (§ 5.7.10 МСФЗ 9)
результат від переоцінки фінактиву до справедливої вартості визнають у складі ІСД
При цьому прибутки або збитки від знецінення (розд. 5.5 МСФЗ 9), позитивні і від’ємні курсові різниці (§§ Б5.7.2 — Б5.7.2A МСФЗ 9) відображають у складі прибутку або збитку.
При припиненні визнання фінактивів сумарні накопичені прибутки/збитки, раніше визнані у складі ІСД, перекласифікують до прибутку або збитку. Проценти, розраховані за допомогою методу ефективної ставки відсотка, відображають у складі прибутку або збитку.
2. Незалежно від виконання названих вище умов, щодо інвестицій в інструменти капіталу, не призначені для торгівлі, §§ 4.1.4 і 5.7.5 МСФЗ 9 дозволяють на власний розсуд відображати зміни справедливої вартості у складі ІСД. Це рішення має бути прийняте при первісному визнанні зазначених активів і не підлягає зміні в майбутньому. При цьому дивіденди від подібних інвестицій усе одно визнають у складі прибутку або збитку (§ 5.7.6 МСФЗ 9).
Справедлива вартість через прибуток/збиток. Тут теж вимальовуються дві підкатегорії.
1. Фінактив оцінюють за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через ІСД (§ 4.1.4 МСФЗ 9). Зміни його справедливої вартості відображають у прибутку або збитку.
Зазвичай активи цієї групи отримуються для перепродажу з метою отримання прибутку від короткострокових коливань їх ринкової вартості. Передусім,
до цієї категорії потрапляють акції інших компаній і деривативи
Акції не генерують процентний дохід і в них немає основного боргу. Тому, зазвичай, бізнес-модель управління такими інвестиціями полягає в їх продажу за більш високою ціною. А ось боргові інструменти потрапляють сюди за залишковим принципом. Прикладом може бути безпроблемна дебіторка, яку відразу хочемо продати. Ще один приклад. Якщо в договорі прописана неустойка за підвищеною ставкою (скажімо, подвійною обліковою ставкою НБУ), то, швидше за все, дебіторська заборгованість, що виникає з такого договору, не відповідатиме критерію договірних грошових потоків і її доведеться обліковувати за справедливою вартістю. Якщо надали фіндопомогу/позику проблемному дебітору, тоді, виходить, наш процент залежить, швидше, не від договору, а від діяльності цього дебітора. Тут теж загрожує справедлива вартість.
2. У момент первісного визнання МСФЗ 9 дозволяє на власний розсуд безповоротно класифікувати фінактив як оцінюваний за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Але за умови, що це дозволить усунути або значно зменшити невідповідність в оцінці або визнанні (яку іноді називають «неузгодженістю обліку»), що в іншому випадку виникла б унаслідок використання різних баз оцінки активів/зобов’язань або визнання пов’язаних з ними прибутків та збитків (§ 4.1.5 МСФЗ 9).
Фінансові зобов’язання
Фінансові зобов’язання, призначені для торгівлі, і похідні фінансові інструменти, що є зобов’язаннями, оцінюють за справедливою вартістю з відображенням усіх змін у складі прибутку або збитку.
Крім того, вже при первісному визнанні підприємство має право на власний розсуд класифікувати фінансове зобов’язання як оцінюване за справедливою вартістю через прибуток або збиток (без можливості рекласифікації в майбутньому). Це дозволяється в тих випадках, коли (§§ 4.2.2, 5.7.7 МСФЗ 9):
— така класифікація дозволить значно зменшити невідповідності в оцінці або визнанні (неузгодженість обліку); або
— управління групою фінансових інструментів і оцінка її результатів здійснюються на основі справедливої вартості; або
— це гібридний договір, що включає один або декілька вбудованих похідних інструментів (при виконанні умов § 4.3.5 МСФЗ 9).
До того ж якщо для управління кредитним ризиком фінінструмента використовується кредитний похідний інструмент, який оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, то фінінструмент за власним рішенням може бути класифікований до цієї категорії при виконанні умов § 6.7.1 МСФЗ 9 (ср. ).
Зміни справедливої вартості фінансового зобов’язання, пов’язані зі зміною власного кредитного ризику, відображають в ІСД (§ 5.7.1 МСФЗ 9). Тобто потрібно розділяти і представляти окремо компоненти зміни справедливої вартості зобов’язання: зміни власного кредитного ризику — в ІСД, а всі інші зміни справедливої вартості — у складі прибутку або збитку.
При припиненні визнання фінзобов’язання суми, що визнані в ІСД і належать до власного кредитного ризику, не переносять до складу прибутку або збитку. Та зате їх можна перенести на нерозподілений прибуток.
Врахуйте! Рекласифікацію фінансових зобов’язань МСФЗ 9 не допускає.
