РРО-звільнення для послуг

Послуга, а не товари

Перше, що впадає в око, коли читаєш звільнення із п. 14 ст. 9 Закону про РРО, так це те, що воно стосується тільки послуг, оплата за які відбувається дистанційно. Отже,

При цьому варто зауважити, що у п. 14 ст. 9 Закону про РРО нічого не сказано про те, яка саме послуга має надаватися і яким чином вона замовляється. Обмежений тільки спосіб розрахунку — дистанційна банківська система або сервіс переказу коштів.

Отже, під це звільнення потрапляють усі види послуг, тобто що надаються:

1) онлайн, наприклад:

— інформаційні послуги в електронній формі (онлайн) за допомогою мобільного телефону, електронної пошти та безкоштовних онлайн-додатків для дзвінків і обміну повідомленнями: Вайбер, Телеграм, Скайп тощо (лист ДПСУ від 18.11.2021 № 4415/ІПК/99-00-07-05-01-06);

— надання в мережі «Інтернет» рекламних послуг (лист ДПСУ від 17.11.2021 № 4385/ІПК/99-00-07-05-01-06) тощо;

2) офлайн, наприклад, монтаж кухонних меблів і вбудованих шаф (лист ДПСУ від 09.11.2021 № 4242/ІПК/99-00-07-05-01-06 тощо).

Головне, щоб оплата за ці послуги була здійснена дистанційно (про це див. далі).

Послуга, а не роботи

У п. 14 ст. 9 Закону про РРО про роботи згадок немає. Тому можна зробити висновок: коли суб’єкт господарювання виконує роботу, а не надає послугу, то звільнення із п. 14 ст. 9 Закону про РРО на нього не поширюється.

Тому, щоб можна було без проблем визначити, надаєте ви послугу чи роботу, давайте далі поговоримо що є що?

У самому Законі про РРО не міститься визначення ні послуги, ні роботи. Тому, щоб зрозуміти, які дії є послугою, а які роботою, слід звернутися до норм інших нормативно-правових актів, а саме до положень ЦКУ.

Так, щоб виконати роботу, слід укласти договір підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦКУ). Таким чином, за договором підряду передають саме результат робіт, який містить якусь матеріальну складову.

Щоб надати послугу, слід укласти договір послуги, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦКУ).

Тобто, на відміну від договору підряду, спрямованого на матеріальний результат, предметом договору про надання послуг є послуга як така, позбавлена відокремленого від неї матеріального результату.

Отже, з цього випливає, що

На цьому акцентує увагу й суд (див. постанову ВС від 03.11.2020 у справі № 920/611/19*).

* reyestr.court.gov.ua/Review/92618550

Отже, з цього випливає, що коли суб’єкт здійснює операцію, яка споживається в процесі надання (наприклад, навчає людей, робить монтаж вироблених кухонних меблів, надає консультацію з питань бухобліку тощо), то така операція є послугою і на неї поширюється РРО-звільнення із п. 14 ст. 9 Закону про РРО,

Якщо ж суб’єкт виконує операцію, в результаті чого замовнику передається матеріальний об’єкт, утворений при здійсненні операцій (збудовано будинок, вироблено меблі тощо), то така операція є роботою, а тому на неї вищезгадане звільнення не поширюється.

Але чи вказує це на необхідність використання РРО при виконанні робіт? Взагалі-то, Закон про РРО поширюється тільки на товари та послуги. А отже, до робіт РРО застосовувати взагалі не потрібно?!

Зрозуміло, з цим податківці не погодяться ніколи. У цьому випадку вони дотримуються іншої логіки: визначення терміна «робота/послуга» потрібно шукати не в ЦКУ, а в ПКУ. А в ньому, як відомо, визначення постачання послуг дуже широке, й до нього потрапляють і роботи. Тому вони вважають, що Закон про РРО на виконання робіт поширюється. Так, вони вважають, що РРО слід використовувати у випадку виготовлення на замовлення ювелірки, по суті, при виконанні роботі (лист ДПСУ від 26.04.2021 № 1736/ІПК/99-00-07-05-01-06). Причому незалежно від способу оплати (окрім безпосередньо відвідування банків та/або використання ПТКС). А ось це вже дивно, адже якщо роботи охоплюються послугами, то на них має поширюватися п. 14 ст. 9 Закону про РРО. Утім, податківці, здається, самі ще остаточно не вирішилися, бо щодо оренди в них трохи інша думка.

Оренда не послуга?

Опираючись на те, що п. 14 ст. 9 Закону про РРО поширюється тільки на послуги, виникає закономірне запитання: чи поширюється дія цього звільнення на орендні операції?

Постає таке питання через те, що предметом договору про надання послуг і договору найму (оренди) є різні об’єкти цивільних прав. Про те, що договір оренди не може бути віднесений до договору про надання послуг, свого часу зазначалося в листі Мін’юсту від 23.02.2004 № 8-11-19 (ср. ).

Таким чином, на наш погляд, дія «послугового» РРО-звільнення на орендні операції поширюватися не повинна.

Але це не говорить про те, що в цьому випадку слід обов’язково застосовувати РРО. На наш погляд, норми Закону про РРО не поширюється на орендні операції. На це вказує преамбула цього Закону. В якій говориться, що дія Закону про РРО стосується операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. А оскільки оренда не є послугою, то діяльність зі здавання в оренду приміщень не може ототожнюватися з діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З цього випливає, що хоч орендні операції не є послугою і тому не звільнені від використання РРО відповідно до п. 14 ст. 9 Закону про РРО, але все рівно вони під РРО-обов’язок не потрапляють.

Водночас, на думку фіскалів, це не так. Вони говорять (БЗ 109.03), що на орендні операції дія Закону про РРО поширюється. Річ у тому, що оренда для цілей оподаткування потрапляє під визначення «послуга» (п.п. 14.1.185 ПКУ).

З таким підходом можна сперечатися. Але радимо робити це тільки тим, хто готовий відстоювати свою позицію у суді. Хоча і із судовою практикою не все так гладко.

Інколи суди стають на бік платників (див. рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2021 у справі № 910/10819/20*). Але зустрічаються й протилежні рішення (див. ухвалу ВАСУ від 14.12.2016 у справі № К/800/45177/15 // «Податки & бухоблік», 2017, № 54, с. 29).

* reyestr.court.gov.ua/Review/97902337

Тим платникам, які не хочуть сперечатися із фіскалами, радимо визнавати оренду послугою і вважати, що на неї поширюється дія Закону про РРО, а отже, і «послугове» РРО-звільнення, якщо розрахунок здійснено дистанційно. З цим згодні й податківці (див. лист ДПСУ від 09.11.2021 № 4242/ІПК/99-00-07-05-01-06).

Дистанційна оплата

Види оплат. Щоб отримати звільнення із п. 14 ст. 9 Закону про РРО, потрібно, щоб за послугу розраховувалися з вами за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Які саме системи оплат вважаються дистанційними, розповів Нацбанк у листі від 13.01.2021 № 57-0010/2314. Він зазначив, що термін:

— «система дистанційного обслуговування» охоплює системи типу «Клієнт-Банк», «Клієнт-Інтернет-Банк», «телефонний банкінг», «платіжний за стосунок» та інші (гл. 10 Інструкції № 22). До таких систем Нацбанк відносить, зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо;

— «сервіси переказу коштів», сервіси банків (LiqPay тощо) та/або небанківських фінансових установ (Portmone, iPay, WayforPay, Easy Pay тощо), які мають на це ліцензію Нацбанку.

Тобто Нацбанк вважає, що

З цим погоджуються й фіскали (лист ДПСУ від 27.05.2021 № 2105/ІПК/99-00-07-05-01-06, лист ГУ ЛПС у м. Києві від 08.11.2021 № 4232/ІПК/26-15-07-07-01-14 тощо). Але, щоб отримати звільнення при наданні послуг, розрахунки за послуги мають проводитися виключно дистанційно.

Що таке виключно? Відповідно до п. 14 ст. 9 Закону про РРО, щоб отримати це РРО-звільнення, за всі послуги слід приймати оплату тільки дистанційно.

Тому, якщо за якісь послуги оплата отримується готівкою або з використанням POS-термінала, уникнути РРО не вдасться. Теж саме стосується й випадку, коли, наприклад, аванс отримали за послугу дистанційно, а остаточна оплата відбулася готівкою (див. лист ДПСУ від 09.11.2021 № 4242/ІПК/99-00-07-05-01-06).

Водночас податківці доволі часто спекулюють на тому, що у п. 14 ст. 9 Закону про РРО згадано про виключність оплат. Так, інколи вони вважають, що застосовувати звільнення із п. 14 ст. 9 Закону про РРО мають право тільки ті суб’єкти, які надають тільки послуги. Якщо ж суб’єкт у тому числі здійснює реалізацію товарів, то РРО-звільнення для послуг не має (лист ДПСУ від 18.11.2021 № 4415/ІПК/99-00-07-05-01-06).

На наш погляд, цей висновок не законний. Оскільки в Законі про РРО вищенадане звільнення не ставиться у залежність від здійснення інших видів діяльності, а пов’язане тільки з тим, щоб розрахунки за послуги були оплачені дистанційно або у спосіб, який не є розрахунковою операцією для цілей Закону про РРО.

З іншого боку, цікава думка судів. В одному рішенні адміністративний суд, між іншим, вказує, що така норма передбачає проведення всіх без винятку операцій із застосуванням зазначеної системи (постанова від 25.02.2021 у справі № 520/6220/19**). Але такий висновок прямо з п. 14 ст. 9 Закону про РРО не випливає.

** reyestr.court.gov.ua/Review/95275474

Крім того, не слід забувати, що були роз’яснення, в яких фіскали обмежували застосування звільнення для послуг для ФОП-спрощенців (деталі — «Кому світить РРО з початку 2022 року» цього номера). Аргументували вони це тим, що поки діє звільнення від використання РРО із ПКУ, застосовувати звільнення із Закону про РРО вони не мають права. Добре, що з 01.01.2022 звільнення для ФОП-єдинників груп 2 — 4 із ПКУ зникає й можна буде ФОП-спрощенцям скористатися звільненням із п. 14 ст. 9 Закону про РРО.