Юрособа може бути платником сільгоспЄП, якщо її сільгоспчастка за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.
Враховуючи це, а також ознайомившись із визначенням терміна «сільгосппродукція», наведеним у п.п. 14.1.234 ПКУ, можна подумати, що будь-яке підприємство, яке займається виробництвом сільгосппродукції, може стати платником сільгоспЄП. Головне, щоб дохід від продажу такої продукції займав не менше 75 % всього доходу.
Річ у тому, що під визначення сільгосппродукції потрапляють продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Тобто сільгосппродукцією вважається будь-яка продукція, яка класифікується у груп 1 — 24 УКТ ЗЕД. А отже, й олія, вироблена із соняшникового насіння, мука, вироблена із пшениці, є сільгосппродукцією. При цьому вона буде такою навіть тоді, коли переробне підприємство не лише самостійно виростило сільгосппродукцію для переробки, а й придбало її в інших.
Водночас тільки той факт, що вироблена продукція із купленої сировини є сільськогосподарською, не говорить, що переробне підприємство може бути платником сільгоспЄП.
Стати платником сільгоспЄП може тільки виробник сільгосппродукції, вимоги до якого прописано у п.п. 14.1.234 ПКУ. Нагадаємо, що ним є юрособа або ФОП, яка займається виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Враховуючи це, можна говорити, що виробником сільгосппродукції із когорти переробників можуть бути тільки ті аграрії, які самостійно виростили сільгосппродукцію і переробили її в інший вид сільгосппродукції.
Якщо ж підприємство займається переробкою тільки придбаної в інших сільгосппродукції, то незважаючи на те, що в результаті переробки купленої продукції буде отримано сільгосппродукцію і дохід від її реалізації перевищуватиме 75 % загального доходу, стати платником сільгоспЄП воно не зможе.
Якщо ж переробне підприємство буде саме вирощувати сільгосппродукцію і її переробляти на інший вид сільгосппродукції, то тоді воно вважатиметься сільгоспвиробником. Але щоб бути платником сільгоспЄП, дохід від реалізації власновирощеної продукції чи власновирощеної і потім переробленої продукції має складати не менше 75 %.
Тобто щоб бути платником сільгоспЄП, переробне підприємство має займатися в основному переробкою безпосередньо самостійно вирощеної продукції, а от переробкою іншої продукції чи іншими видами діяльності тільки у розмірі, що не перевищує 25 % загального доходу.
Водночас не буде проблем із обранням сільгоспЄП в аграрія, який сам вирощуватиме сільгосппродукцію і передаватиме її на переробку іншому суб’єкту на давальницьких умовах. Головне, щоб у результаті переробки аграрій отримав іншу сільгосппродукцію.
