Нагадаємо, що згідно зі згаданим п.п. 4 п.п. 140.5.7 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшують на суму витрат з нарахування роялті в повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента, який не підлягає оподаткуванню щодо роялті в державі, резидентом якої він є.
Тобто не застосовувати цю норму можна, тільки коли суми роялті, отримані цим нерезидентом, оподатковуються у Великій Британії.
Як підтверджувати оподаткування «там» роялті, питання не врегульоване. Тому — не застосуй ви цю податкову різницю — фіскали навіть за наявності довідки про резидентство цілком можуть зробити вам донарахування, якщо ви не доведете це оподаткування.
На жаль, нам не вдалося відшукати якихось більш-менш свіжих роз’яснень або судової практики, що стосуються застосування цієї норми. Ось лише в одному листі ДПСУ від 14.05.2012 р. № 8229/6/15-1215 податківці для цілей застосування подібної норми (тоді це був п.п. 140.1.2) із старої редакції ПКУ пропонували враховувати положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Відкриваємо ст. 12 діючої редакції Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про уникнення подвійного оподаткування.., підписаної урядом України 10.02.93 р. (далі — Конвенція), і знаходимо там, що роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі*. Проте цієї фрази в Конвенції замало, щоб довести оподаткування роялті у Великій Британії.
* До речі, з урахуванням положень п. 2 ст. 12 Конвенції ви могли б знизити податок на репатріацію до 5 %, якби мали документи про «бенефіціарність» одержувача роялті.
Тим паче, що в різних регіонах «Британської імперії» можуть працювати різні правила оподаткування роялті для «місцевих» резидентів. Наприклад, на Британських Віргінських островах (БВо), цій низькоподатковій юрисдикції, пасивні доходи, включаючи суми роялті, що отримуються бізнес-компаніями, не оподатковуються податком на прибуток. Тому якщо роялті виплачуються вами резидентові Великої Британії, зареєстрованому на БВо, то доведеться застосовувати цю податкову різницю і збільшувати фінрезультат. Причому на всю суму роялті — тобто без вирахування податку на репатріацію (15 % або 5 %)!
І пам’ятайте, що термін «роялті» в ПКУ (див. п.п. 14.1.225) і в Конвенції (п. 3 ст. 12) не ідентичні. А для цілей застосування норм Конвенції слід за загальним правилом (див. п. 3.2 ПКУ) керуватися термінологією Конвенції, тобто брати визначення терміна «роялті» з її п. 3 ст. 12. Але для наших цілей ці норми не такі важливі.
То ж як розв’язати проблему? Гадаємо, вам треба надіслати запит у податковий орган Великої Британії, в якому обслуговується цей нерезидент. Може, вийде швидше, якщо довідку у своїх фіскалів запросить сам нерезидент.
Ну і оскільки цей момент не врегульований, то, можливо, підійдуть і норми британських нормативів** (відповідного регіону), діючих на момент виплати вами роялті, що підтверджують їх оподаткування «там».
** Офіційно перекладені українською мовою.
Наявність у вас довідки про резидентство одержувача роялті тут теж актуальна, хоч норми Конвенції і не застосовуються.
