Поліпшення і кваліфікаційний актив

Куди подіти фінвитрати? Витрати на відсотки за кредитами є фінансовими витратами (п. 3 НП(С)БО 31, § 5 МСБО 23).

Укладачі скороченої фінансової звітності* завжди визнають фінансові витрати витратами того періоду, в якому вони були нараховані (визнані зобов’язаннями). Усі інші юрособи в загальному випадку фінансові витрати не включають до первісної вартості ОЗ, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичених коштів. Вони також відображають їх у складі поточних витрат у періоді понесення: Дт 951, 952 — Кт 684 (п. 4 НП(С)БО 31, § 8 МСБО 23).

* Мікро- і малі підприємства, непідприємницькі товариства, єдиноподатники групи 3 і представництва іноземних суб’єктів госпдіяльності.

Проте за певних умов витрати на відсотки за кредитом капіталізують у складі собівартості активу (Дт 151, 152 — Кт 951, 952). Це відбувається, коли (1) такий актив є кваліфікаційним, а (2) витрати безпосередньо стосуються його придбання, будівництва або виробництва (п. 4 НП(С)БО 31, § 8 МСБО 23).

При цьому § 4 МСБО 23 дозволяє не капіталізувати витрати за запозиченнями, які безпосередньо відносяться до кваліфікаційних активів, що оцінюються за справедливою вартістю, — зокрема, інвестнерухомості (ІН).

Який актив кваліфікаційний? Під кваліфікаційним розуміють актив, підготовка якого до передбачуваного використання за призначенням або для продажу обов’язково потребує значного (суттєвого) періоду часу (п. 3 НП(С)БО 31, § 5 МСБО 23).

Тобто ключовим для ідентифікації кваліфікаційного активу є саме суттєвий час його створення або підготовки до використання.

У вітчизняній практиці суттєвим часом для створення активів прийнято вважати період більше 3 місяців (п. 1.6 Методрекомендацій № 1300). А ось у системі МСФЗ цей критерій віддається на відкуп профсудженню. Проте експерти KPMG пропонують орієнтуватися на період, який перевищує 6 місяців.

Головними умовами для капіталізації витрат на відсотки є: (1) імовірність того, що вони принесуть підприємству майбутні економічні вигоди, (2) можливість достовірно їх оцінити та (3) додатковість витрат, тобто цих витрат можна було б уникнути, якби не здійснювалися витрати на створення кваліфікаційного активу (п. 5 НП(С)БО 31, §§ 9, 10 МСБО 23).

Чи капіталізувати відсотки при поліпшенні? Чи може ОЗ, що перебуває в процесі поліпшення, вважатися кваліфікаційним активом?

На наш погляд, тут важливо:

1) чи відповідають поліпшувальні заходи встановленим п. 14 НП(С)БО 7 і § 7 МСБО 16 вимогам для їх капіталізації (тобто чи дозволять вони досягти значного економічного ефекту в майбутньому) та

2) чи вимагатиме проведення капітальних робіт значного часу. Тоді, якщо самі витрати на проведення поліпшувальних робіт капіталізуються у складі вартості активу і процес поліпшення потребує суттєвого часу, то

Таку ж позицію обіймають і експерти KPMG. Та і в додатку 1 до НП(С)БО 31 як приклад кваліфікаційних активів у частині ІН названа будівля, яка потребує добудови, реконструкції, реставрації та іншого поліпшення. Тож поліпшення і кваліфікаційний актив — цілком можлива конструкція.