* Перелік країн, з якими Україною станом на 01.01.2020 р. укладено міжнародні договори, наведений у листі ДПСУ від 04.02.2020 р. № 1852/7/99-00-09-02-02-07.
Про довідку говориться в ст. 103 ПКУ. Нею передбачено, що правила міжнародного договору можна застосовувати, тільки якщо нерезидент підтвердить свій статус і надасть довідку (або її нотаріально засвідчену копію) про те, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором (пп. 3.2, 103.2, 103.4 ПКУ). Тобто роль довідки — підтвердити, хто нерезидент.
По суті, сторона, що виплачує дохід, вимагати таку довідку від нерезидента не зобов’язана. В її наданні зацікавлений передусім сам нерезидент для оптимального оподаткування. Оскільки інакше в разі її ненадання доходи нерезидента оподатковуватимуться за українськими правилами (п. 103.10 ПКУ). А отже, з утриманням здебільшого 15 %-го податку на репатріацію (п.п. 141.4.2 ПКУ). І все-таки цей момент варто обговорити заздалегідь ще при укладенні ЗЕД-договору.
Ким видається?
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом країни нерезидента, зазначеним у міжнародному договорі. Зазвичай такими органами є державні центральні органи: Мінфін, державні податкові органи (податкові адміністрації, служби, інспекції) та ін. Також про компетентні органи, які можуть видавати такі довідки, говорилося в листах ДПСУ від 20.07.2012 р. № 12968/6/12-0016 і від 28.10.2019 р. № 1043/6/99-00-07-02-02-15/ІПК.
Форма довідки
Універсального вигляду довідка не має. А в кожному випадку форма довідки затверджується законодавством країни нерезидента. Проте зазвичай наведені в ній формулювання підтверджують, що нерезидент у відповідному році є платником податків у країні, з якою укладено міжнародний договір.
Зазвичай податківці стоять на тому, що довідка має бути в паперовому вигляді, оскільки її використання в електронному вигляді ПКУ не передбачено (БЗ 102.16; лист ДПСУ від 16.04.2020 р. № 1576/6/99-00-07-02-02-06/ІПК).
Хоча в листі ДПСУ від 03.03.2021 р. № 775/ІПК/99-00-16-01-02-06, наприклад, зазначалося, що ст. 103 ПКУ не містить жодних приписів до способу видачі такої довідки компетентним (уповноваженим) органом відповідної держави. Тому вона видається за формою та в спосіб, що встановлені законодавством країни нерезидента.
При цьому довідка має бути належним чином легалізована і перекладена відповідно до законодавства України.
Легалізація
Легалізація довідки (надання іноземному документу юридичної сили) може здійснюватися шляхом:
— консульської легалізації — відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МЗС від 04.06.2002 р. № 113, або
— проставляння апостилю (спеціального штампа) — для країн, які приєдналися до Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Апостиль проставляється в країні складання документа (тобто в країні нерезидента). Зразок апостилю наведений у додатку до Конвенції. Або
— без будь-якого підтвердження (тобто без консульської легалізації та без апостилю) — для країн, з якими Україною укладено міжнародні договори про правову допомогу (БЗ 102.16). Порядок застосування таких договорів роз’яснював Мін’юст у листах від 11.05.2010 р. № 26-26/291 і від 29.11.2012 р. № 11891-0-4-12/12.2 (ср. ).
Переклад
Довідка має бути перекладена відповідно до законодавства України — українською мовою. Причому податківці вимагають нотаріального засвідчення перекладу. І пояснюють, що нотаріус засвідчує правильність перекладу довідки (якщо він знає відповідні мови) або достовірність підпису перекладача (якщо нотаріус відповідних мов не знає і переклад документа виконано перекладачем) (БЗ 102.16; лист ГУ ДПС у м. Києві від 06.05.2021 р. № 1867/ІПК/26-15-04-03-11).
Хоча насправді вимог про обов’язкове нотаріальне засвідчення перекладу (тобто про нотаріальну форму перекладу) в ст. 103 ПКУ немає (у ній є інші вказівки — про нотаріальне засвідчення копії довідки). Проте оскільки контролери чіпляються до довідок при перевірках, простіше на їхню думку зважати.
Строк дії довідки
Важливо! Строк дії довідки — один рік. Тобто
довідка дійсна протягом календарного року, в якому вона видана (п. 103.8 ПКУ, БЗ 102.16),
оскільки підтверджує статус нерезидента у відповідному році.
А ось довідка, отримана із запізненням (тільки наступного року) для доходів, виплачених у поточному році, не годиться (постанова Сьомого апеляційного адмінсуду від 27.08.2020 р. у справі № 120/4234/19-а // reyestr.court.gov.ua/Review/91208820).
Можливості продовження строку дії довідки не передбачено. Тому довідка повинна надаватися нерезидентом у кожному звітному (податковому) році (лист ДПСУ від 28.02.2012 р. № 3534/6/12-0016, № 5811/7/12-1017).
Запам’ятайте: правила міжнародного договору можна застосовувати тільки за умови надання нерезидентом довідки (п. 103.2 ПКУ). Тому довідку потрібно мати на момент виплати доходу нерезиденту. Інакше, якщо при виплаті доходу вона відсутня, правила міжнародного договору не застосовуються, а доходи нерезидента оподатковуються за українськими правилами (БЗ 102.16).
Утім, бувало, що й заздалегідь отриману довідку (була отримана від нерезидента на початку року, а дохід виплачувався наприкінці) суд не визнав належним підтвердженням нерезидентського статусу і поставив під сумнів (див. постанову ВС від 10.12.2019 р. у справі № 806/1213/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/86333389).
Тому краще довідку від нерезидента отримати все ж безпосередньо перед виплатою доходу.
А що коли з нерезидентом співпрацюємо не перший рік й є минулорічна довідка? Тоді для оподаткування (за правилами міжнародного договору) доходів, що виплачуються в поточному році, можна використовувати таку довідку за попередній рік за умови подальшого отримання від нерезидента довідки за поточний рік після його закінчення (п. 103.8 ПКУ; лист ГУ ДПС у м. Києві від 16.03.2020 р. № 1066/ІПК/26-15-04-04-11). І все-таки спокійніше, коли нерезидент надає довідку своєчасно.
А якщо виникають якісь сумніви, то дані з довідки можна перевірити. У разі потреби можна звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням. ДПСУ направить запит до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, з метою підтвердження зазначеної в довідці інформації (п. 103.6 ПКУ).
