Один з головних принципів перед початком перевірки — краще не допустити її проведення, ніж потім оскаржувати податкове повідомлення-рішення (далі — ППР). Адже частіше за все вона закінчується саме штрафами і донарахуваннями. Тому такий принцип — це розумний підхід. Але не завжди воно того варте.
Наприклад, утрати від потенційних донарахувань можуть бути менше «збитків», які може завдати сам недопуск. А вони можуть бути (див. далі).
Підстави для недопуску
Не допустити до перевірки можна, якщо до її проведення:
1) перевіряючі не пред’явили/не відправили платникові (його посадовим особам/представникові/особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копію наказу, не пред’явили службові посвідчення;
2) податкова не відправила (не вручила) копію наказу і повідомлення про перевірку з датою початку перевірки (якщо йдеться про планову перевірку) за 10 календарних днів до дня її початку (п. 77.4 ПКУ);
3) пред’явлені/відправлені документи оформлені з порушенням вимог, установлених у п. 81.1 ПКУ (реквізити наказу та направлення).
Зверніть увагу:
якщо ми говоримо про п. 3, то йдеться не лише про відсутність того чи іншого реквізиту. Тут також маються на увазі недоліки по суті
Наприклад, підставою для недопуску може стати не лише відсутність підпису керівника податкової на наказі, а й неправильно зазначене найменування платника, або якщо зазначений період для перевірки порушує ПКУ.
Також до п. 3 ми відносимо недопуск у зв’язку з незаконним включенням платника до плану-графіка. Тобто, наприклад, платник не вписувався в критерії ризиковості в минулому році або його включили з порушенням правил про внесення змін до плану-графіка (див. детальніше «Планові перевірки»). Перевірки юросіб згідно з постановою № 89 (див. «Про мораторій не чули, або Перевірки в карантин» цього номера) теж можуть бути такою підставою.
Негативні наслідки
Безумовно, законне право на недопуск не може призводити до негативних наслідків. Ми ж нічого не порушуємо. Але це тільки в теорії. На практиці ж часто податківці вважають такі дії платника незаконними. Особливо коли причиною стали не очевидні речі (наприклад, відсутність якого-небудь реквізиту в документах), а щось складніше. Припустимо, незаконне включення до плану-графіка перевірок.
У таких випадках на платника чекають:
1) адміністративний арешт його майна. Адже незаконний недопуск якраз є підставою для цього (п.п. 94.2.3 ПКУ);
2) ризик адмінштрафу на посадових осіб платника за ст. 18823 КУпАП. Але сума невелика — від 136 до 255 грн (якщо вчинили вперше) і від 170 до 340 грн (якщо повторно протягом року). Але штраф цей застосовують не так часто, оскільки мороки багато, а «вихлоп» незначний ☺.
Проте із цими підставами можна боротися.
Крім того, на практиці з недопуском пов’язують потрапляння в ризикові платники (важливо для платників ПДВ). Зазвичай, ця ситуація охоплюється «гумовим» п. 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 р. № 1165. Проте прямо такий критерій ризиковості, як незаконний недопуск, ніде не значиться.
Процедура недопуску
Як виглядають документи перевіряючих? Як ми сказали вище, реквізити наказу і направлення викладені в п. 81.1 ПКУ.
Форма службового посвідчення затверджена наказом ДПСУ від 14.08.2019 р. № 33.
Де шукати помилки? Перевіряючи наказ і направлення, насамперед потрібно звернути увагу на формальні моменти. Найчастіше помилки бувають у:
— найменуванні (П. І. Б.) того, хто перевіряється, та його адресі;
— даних інспекторів-ревізорів, які проводять перевірку;
— реквізитах наказу.
Також (особливо у зв’язку з карантином) потрібно звертати увагу на предмет перевірки, чи потрапляє вона під ті чи інші заборони. І про строк перевірки в наказі й направленні не забувайте. Можуть накинути зайві дні ☺.
Важливий момент! Якщо ми говоримо про підстави для перевірки, які мають обов’язково вказуватися у наказі, то лише посилань на статті ПКУ недостатньо.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2018 р. у справі № 820/4895/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/78668536) вказував на те, що у наказі податківці повинні вказувати ще фактичну підставу для перевірки.
Як краще не допускати? Якщо ви вирішили проводити недопуск, то пам’ятайте про таке.
По-перше, коли вам пред’являють направлення, то не можна говорити, що ви відмовляєтеся від підписання документів/направлення! Відмова від підписання направлення — підстава для проведення перевірки (абз. 8 п. 81.1 ПКУ). І простежте, щоб склали саме акт про недопуск до перевірки, а не акт про відмову в підписанні направлення.
Свого часу це був достатньо популярний прийом контролерів.
По-друге, щоб уникнути арешту майна, потрібно йти таким шляхом. Спочатку не допускаємо, потім терміново подаємо позов до адмінсуду про визнання незаконним і скасування наказу про призначення перевірки. Спрацювати потрібно швидко.
Чому?
Нагадаємо: адмінарешт на майно накладається за рішенням керівника податкової (його заступника або уповноваженої особи). Потім його обґрунтованість необхідно підтвердити в суді. Для цього фіскали повинні подати спеціальну заяву до адмінсуду протягом 96 годин після прийняття рішення про арешт.
Якщо суд не дає дозволу на арешт, то він знімається.
І річ у тому, що однією з підстав для закриття провадження у справі судом є наявність спору про право (п. 2 ч. 4 ст. 283 КАСУ). А провадження у справі про оскарження наказу про проведення перевірки — це і є спір про право. Тому-то й потрібно діяти швидко.
Прикладів, коли платникам удавалися ці хитрощі, достатньо багато. Свіжі прецеденти: ухвала Одеського окружного адмінсуду від 28.05.2021 р. у справі № 420/8934/21, Рівненського окружного адмінсуду від 28.05.2021 р. у справі № 460/5915/21, Окружного адмінсуду м. Києва від 29.04.2021 р. у справі № 640/11988/21 і так далі*.
* Див. за посиланнями: reyestr.court.gov.ua/Review/97264606, reyestr.court.gov.ua/Review/97275187 і reyestr.court.gov.ua/Review/96676491 відповідно.
Проблема тут лише в тому, що з позовом можна і не встигнути ☹. Або ж суддя, який розглядатиме заяву про підтвердження арешту, просто не матиме інформації про подання позову на наказ до суду. Урешті-решт людського фактору ніхто не скасовував.
І в результаті ви отримаєте не лише проблеми у відносинах із податківцями, але й необхідність вирішити питання з арештом.
Хоча іноді все ж варто саме не допустити до перевірки, ніж допускати.
Тож недопуск до перевірки — серйозний крок. Проте якщо перевірка незаконна, то краще одразу не допускати, ніж потім оскаржувати ППР. Його скасування на цих підставах — ненадійний аргумент. Судова практика часто неоднозначна з цього приводу.
