Виплачуємо дивіденди юрособі: ставимо акценти

Дивіденди — це...

Розпочнемо з класичного визначення дивідендів. Це платіж, що здійснюється юрособою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів або інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (п.п. 14.1.49 ПКУ). Практично аналогічне визначення застосовується в бухоблікових цілях (п. 4 НП(С)БО 15). Звідси висновок: виплата дивідендів, у її класичному розумінні, не залежить від наявності та розміру прибутку, визначеного за податковими правилами. Головною умовою виплати класичних дивідендів є наявність у підприємства бухгалтерського прибутку. А отже, виплатити їх за період, у якому не було бухприбутку, не вийде.

До речі, за наявності звільненого від оподаткування прибутку може скластися ситуація, коли чистий прибуток у фінзвітності набагато вище за оподатковуваний прибуток за рядком 04 прибуткової декларації. Нехай цей момент вас теж не бентежить, адже для цілей виплати дивідендів у будь-якому разі відштовхуємося саме від бухгалтерського прибутку, а не від об’єкта обкладення податком на прибуток.

З 01.01.2021 р. для цілей оподаткування до дивідендів прирівняли виплати учасникам-нерезидентам, при здійсненні яких формально не відбувається розподілу прибутку (п.п. 14.1.49 ПКУ). Це так звані конструктивні дивіденди. Умовно їх можна поділити на дві групи виплат на користь:

(1) нерезидента в межах контрольованих операцій. Якщо порушено принцип «витягнутої руки» (тобто завищено вартість товарів (робіт, послуг) в операціях придбання або занижено її в операціях продажу), суми таких «відхилень» визнаються прирівняними до дивідендів. По суті, це ті ж суми коригувань за правилами трансфертного ціноутворення (п.п. 39.2.1.1 ПКУ), показники яких зазначаються в додатку ТЦ до прибуткової декларації (збільшуючі податкові різниці);

(2) засновника та/або учасника-нерезидента в грошовій/негрошовій формі у зв’язку з операціями:

— зменшення статутного капіталу (СК);

— викупу юрособою корпоративних прав у власному статутному капіталі;

— виходу учасника зі складу госптовариства;

— іншою аналогічною операцією між юрособою та її учасником,

за умови, що такі операції призводять до зменшення нерозподіленого прибутку юрособи.

При здійсненні таких виплат нерезиденту резидент з 01.01.2021 р. зобов’язаний буде утримати з названих доходів податок на репатріацію (за ставкою 15 %, якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором). А ось авансовий внесок за конструктивними дивідендами сплачувати не потрібно (п.п. 57.1¹.7 ПКУ). Детальніше див. «Авансовий внесок на дивіденди: загальні питання» сьогоднішнього номера.

Далі розглянемо оподаткування класичних дивідендів.

Класичні дивіденди — загальні правила

Право на отримання дивідендів мають учасники, які були інвесторами на день прийняття рішення про виплату дивідендів (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ). Так, якщо учасник вирішив покинути товариство, то всі ті дивіденди, прийняття рішення про виплату яких він устиг застати в статусі діючого учасника, мають бути виплачені йому навіть після його виходу з ТОВ. А ось якщо учасник не вніс (не повністю вніс) свій вклад до СК товариства, на дивіденди він може не розраховувати (ч. 3 ст. 27 Закону про ТОВ).

Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток товариства. Розподіляється він пропорційно часткам учасників у статутному капіталі товариства (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ).

Зазвичай, виплату дивідендів здійснюють грошовими коштами. Для прийняття такого рішення достатньо більшості голосів усіх учасників товариства, що мають право голосу із цього питання (ч. 4 ст. 34 Закону про ТОВ). А ось щоб виплатити дивіденди в натуральній формі, потрібне одностайне рішення загальних зборів, у яких брали участь усі учасники ТОВ (ч. 2 ст. 26 Закону про ТОВ).

Строк виплати дивідендів не повинен перевищувати 6 місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про їх виплату (ч. 4 ст. 26 Закону про ТОВ). Хоча в статуті або в самому рішенні загальних зборів може встановлюватися інший строк. Детальніше про юридичну сторону виплати дивідендів див. «Дивіденди: юридичне бліц-опитування» сьогоднішнього номера.

Оподаткування дивідендів

ПДВ. Якщо дивіденди виплачуються грошовими коштами, об’єкта оподаткування цим податком не виникає. Якщо ж виплата здійснюватиметься в натуральній формі, то при передачі активів учасникові в підприємства в загальному порядку виникають податкові зобов’язання з ПДВ (п.п. «б» п. 187.1 ПКУ).

При цьому базою оподаткування є договірна вартість таких активів, але не нижче мінбази, встановленої абзацом другим п. 188.1 ПКУ.

Податок на прибуток. Якихось спеціальних податкових різниць при виплаті учасникам дивідендів грошовими коштами ПКУ не передбачає. А ось у разі негрошової виплати дивідендів можуть виникнути звичайні «продажні» різниці (пп. 138.1 і 138.2 ПКУ).

Перш ніж виплатити дивіденди, товариству необхідно нарахувати і сплатити дивідендний авансовий внесок з податку на прибуток. Його потрібно перерахувати до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів. Причому авансовий внесок нараховують «зверху» на дивіденди. При цьому розраховують його не з усієї суми дивідендів, а тільки

Але врахуйте: таке правило працює тільки в разі, якщо грошові зобов’язання з податку на прибуток за відповідний рік погашені.

Прибуткова декларація. За той звітний період, у якому були виплачені дивіденди, платник повинен заповнити і подати до прибуткової декларації додаток АВ. У ньому (1) показують суму виплачених дивідендів і (2) розраховують суму «дивідендного» внеску, який слід було сплатити у звітному періоді до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів.

Запам’ятайте: якщо дивіденди були тільки нараховані, але не виплачувалися, додаток АВ не заповнюємо*.

* Детальніше про розрахунок «дивідендного» авансу див. матеріал «Авансовий внесок на дивіденди: загальні питання».

Для того, щоб на суму сплаченого авансового внеску на дивіденди зменшити поточний (нарахований) податок на прибуток (п.п. 57.1¹.2 ПКУ), слід заповнити додаток ЗП до прибуткової декларації. Приклад заповнення зазначених додатків розглянемо пізніше.

Бухоблік класичних дивідендів

Оскільки дивіденди — це розподіл прибутку, їх нарахування в бухобліку відображаємо за дебетом субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» з одночасним відображенням заборгованості перед учасником за кредитом субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами». Наприкінці року дебетове сальдо субрахунку 443 закриваємо кореспонденцією: Дт 441 (442) — Кт 443.

Для відображення суми авансового внеску на дивіденди доцільно відкрити додатковий субрахунок до субрахунку 641, наприклад: 641/АВ.

Після закінчення звітного періоду (кварталу, року), коли в бухобліку підприємство нарахує податкові зобов’язання з податку на прибуток (Дт 17, 54, 98 — Кт 641/ПНП*), суму сплаченого «дивідендного» внеску потрібно зарахувати в зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток (у межах суми такого зобов’язання). Роблять це проводкою: Дт 641/ПНП — Кт 641/АВ.

* При нарахуванні основного зобов’язання з податку на прибуток за кредитом субрахунку 641/ПНП проводимо суму податку на прибуток, зазначену у рядку 06 декларації.

Відповідно дебетовий залишок на субрахунку 641/АВ на кінець звітного періоду покаже суму авансового внеску на дивіденди, яку можна перенести в зменшення податку на прибуток майбутніх звітних періодів.

Приклад. Підприємство — річний платник податку на прибуток у IV кварталі 2020 року виплатило дивіденди учасникам-юрособам за:

— IV квартал 2018 року — у розмірі 26000 грн. Оподатковуваний прибуток за цей рік становить 50000 грн. Податок на прибуток сплачено в січні 2019 року;

— 2019 рік — у розмірі 20000 грн. У податковому обліку був збиток у розмірі 1000 грн;

— I квартал 2020 року — у розмірі 5000 грн. Оподатковуваний прибуток за результатами 2020 року — 28000 грн, відповідно податок на прибуток 5040 грн.

Частка учасника 1 у статутному капіталі товариства становить 70 %, частка учасника 2 — 30 %. Разом підлягає виплаті дивідендів у розмірі 51000 грн. З них: учаснику 1 — 35700 грн (51000 х 70 %), а учаснику 2 — 15300 грн (51000 х 30 %).

У бухобліку нарахування і виплату дивідендів покажемо так (див. табл. 1).

Таблиця 1. Облік виплати дивідендів учасникам-юрособам

Як бачимо, сума перевищення виплачених дивідендів над об’єктом оподаткування становить 38500 (13500 + 20000 + 5000) грн. Отже, товариству при виплаті в IV кварталі 2020 року дивідендів у сумі 51000 грн потрібно було сплатити суму «дивідендного» внеску в розмірі 6930 грн ((2430 + 3600 + 900) або (38500 х 18 %)).

У прибутковій декларації за 2020 рік виплата дивідендів виглядатиме таким чином (див. рис. 1 — 3).

Рис. 1. Фрагмент додатка АВ до прибуткової декларації за 2020 рік

Отримане значення з рядка 6 додатка АВ переносимо до рядка 20 АВ прибуткової декларації (див. рис. 3). Тобто в рядку 20 АВ декларації показують суму «дивідендного» внеску, яка має бути вже сплачена у звітному періоді при виплаті дивідендів. Квартальники наводять таку суму наростаючим підсумком за рік.

На суму сплаченого авансового внеску на дивіденди зменшуємо нарахований податок на прибуток. Для цього заповнюємо додаток ЗП (див. рис. 2). Показник 16.4.2 додатка ЗП перекочує до рядка 16.3 додатка ЗП декларації наступного звітного року. А підсумкове значення рядка 16 додатка ЗП переносимо до рядка 16 ЗП декларації (див. рис. 3).

Значення рядка 6 додатка АВ = ряд. 16.2 додатка ЗП = ряд. 20 додатка АВ прибуткової декларації.

Рис. 2. Фрагмент додатка ЗП до прибуткової декларації за 2020 рік

Рис. 3. Фрагмент прибуткової декларації за 2020 рік

Важливо: показник рядка 22 прибуткової декларації проводять в інтегрованій картці платника.