Відшкодування шкоди (збитків) і ПДВ

Відшкодування збитків — не об’єкт

Нагадаємо: довгий час контролери роз’яснювали, що відшкодування збитків повинне оподатковуватися ПДВ. Мовляв, відшкодування збитків є компенсацією вартості зіпсованого майна. Тому: (1) стороні, яка постраждала, необхідно нарахувати ПДВ із суми відшкодування, що надходить, а (2) винному, який одержує в такому разі ПК, потрібно його врівноважити нарахуванням компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ.

Хоча з таким підходом контролерів нам було складно погодитися. Адже операція з відшкодування збитків не є постачанням, тобто ознак постачання (у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ) не містить. Зіпсоване майно взагалі не виступає предметом договору, його ніхто не продає/не купує — воно стає лише причиною претензії, що пред’являється до винного. Та й за своєю природою відшкодування збитків насправді є господарсько-правовою санкцією (ч. 2 ст. 217 ГКУ, детальніше див. статтю «Збитки та інші «радощі»: юридичне»). Тож тут просто відсутній об’єкт для ПДВ (зі ст. 185 ПКУ).

І нарешті ситуацію врегулювали законодавчо! Так, з 23.05.2020 р. (після набуття чинності Законом України від 16.01.2020 р. № 466-IX)

Таким чином уточнили очевидний факт — відшкодування збитків не може бути об’єктом ПДВ.

І спочатку подала надію консультація у БЗ 101.07, у якій контролери пояснювали, що:

— кошти, які надійшли платникові як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, не включаються до бази оподаткування ПДВ;

— якщо при придбанні/виготовленні майна платник сформував ПК, а надалі це майно було знищене, загублене або в результаті пошкодження його якість змінилася настільки, що воно не може бути використане за прямим призначенням, то платник повинен нарахувати компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Отже, фіскали в роз’ясненні більше не вимагали оподатковувати відшкодування шкоди ПДВ, а визнавали тільки необхідність нарахування платником (стороною, яка постраждала) компенсуючих ПЗ у разі неможливості подальшого використання майна в госпдіяльності.

Щоправда, тривожило, що наостанок у консультації контролери зазначали, що питання нарахування ПДВ при відшкодуванні шкоди в кожній конкретній ситуації вимагає детального вивчення документів, нібито готуючи шляхи до відступу.

На жаль, так і сталося.

Що роз’яснюють податківці

«Відшкодування збитків» і «компенсація вартості». Надалі стали з’являтися різнопланові ІПК, в яких контролери озвучували то «оподатковувані», то «неоподатковувані» висновки. Для цього фіскали навіть не полінувалися звернутися до основ бухобліку і згадати один із бухоблікових принципів — «превалювання сутності над формою» (зі ст. 4 Закону про бухоблік), за яким операції обліковуються виходячи з їх сутності, а не лише юридичної форми.

З урахуванням цього бухпринципу податківці в кожній ситуації для себе намагалися з’ясувати, чим за своєю суттю є відшкодування збитків, і роз’яснювали:

— якщо кошти, отримані платником як компенсація заподіяних збитків за пошкоджене майно, є відшкодуванням шкоди, завданої платникові, то такі кошти відповідно до п. 188.1 ПКУ не включаються до бази оподаткування ПДВ (лист ДПСУ від 16.01.2021 р. № 212/ІПК/99-00-21-03-02-06);

— якщо сплачені кошти за своєю суттю є компенсацією вартості зіпсованого майна, то сума такого відшкодування включається до бази оподаткування ПДВ (лист ДПСУ від 04.11.2020 р. № 4539/ІПК/99-00-05-06-02-06).

Тобто податківці ніяк не наважувалися відійти від своєї усталеної позиції і продовжували просувати ідею, що компенсації є об’єктом ПДВ. Тому при першій-ліпшій можливості намагалися зачепитися за слово «компенсація» і повернути все в площину компенсації вартості товарів. А далі починали співати все ту ж пісню: мовляв, оскільки йдеться про компенсацію, то, отже, така компенсація повинна оподатковуватися ПДВ.

Хоча насправді що в першому, що в другому листі суть операцій залишалася однаковою. І там, і там платникам надходили кошти від винних за пошкоджене майно — як відшкодування заподіяної шкоди. Та більше — у другому листі йшлося про відшкодування на підставі виставленої претензії (яка, нагадаємо, є одним із допустимих способів досудового врегулювання спору, ст. 222 ГКУ). Проте чомусь суть контролери вгледіли більше не в «претензії», а в «компенсації». Тому висновок податківців, правду кажучи, здивував. До речі, схожий висновок (оподатковувати відшкодування збитків за претензією) звучав і в листі ДПСУ від 23.07.2020 р. № 3028/ІПК/99-00-05-06-02-06 (ср. ).

Утім, іноді щодо претензії на відшкодування збитків контролери давали нормальні відповіді. Фіскали згадували, що відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди (ст. 22 ЦКУ). І роз’яснювали, що кошти, що надходять як відшкодування шкоди, згідно з п. 188.1 ПКУ не включаються до бази оподаткування ПДВ (лист ДПСУ від 16.09.2020 р. № 3876/ІПК/99-00-05-06-02-06).

Розмір збитків і формулювання в договорі. Зважаючи на це заслуговують на увагу два моменти.

По-перше, визначаючи розмір збитків, само собою враховують вартість власне втраченого, пошкодженого або знищеного майна (ст. 225 ГКУ). Адже потрібно порахувати, яку суму пред’являти винному! Однак

Укотре повторимо: жодного постачання в цьому випадку не відбувається. Тому говорити про те, що компенсація вартості втраченого майна повинна оподатковуватися ПДВ, як це підносять податківці, неправильно. Адже йдеться не про продаж (постачання) цього майна, а про відшкодування збитків (шкоди).

А по-друге, податківці, щойно бачать слово «компенсація», на справі не дуже-то хочуть вникати в суть компенсації, що проводиться, і починають підміняти поняття, прикриваючись бухобліком.

Одна річ, коли при компенсаційних виплатах дійсно присутній об’єкт оподаткування (постачання). Ну, скажімо, йдеться про компенсацію комуналки при оренді або компенсацію витрат на доставку тощо (тобто відбувається перевиставлення послуг). Тоді такі компенсації дійсно потрапляють під оподаткування ПДВ за загальними правилами. Інша річ, коли, як у цьому випадку, об’єкт оподаткування відсутній, оскільки компенсація носить непоставний характер — є відшкодуванням збитків. Не даремно ж відшкодування збитків згадується в п. 188.1 ПКУ разом із штрафними та інфляційними санкціями, тобто виплатами санкційного характеру! Для них тому й передбачили застереження про невключення до договірної вартості — бази ПДВ.

Порівняйте: припустимо, платник-резидент надавав замовнику-нерезиденту складальні послуги і в договорі передбачалася компенсація при простої (тобто нерезидент компенсував платникові витрати, пов’язані з простоєм працівників у робочі дні). Тоді така компенсація є частиною складальних послуг, що надаються нерезиденту. Тобто охоплюється самим постачанням (має поставний характер), тому оподатковується за тими ж правилами, за якими оподатковуються складальні послуги, що власне постачаються нерезиденту (лист ДПСУ від 05.11.2020 р. № 4561/ІПК/99-00-05-06-02-06). А ось якби простій був викликаний тим, що замовник не надав вчасно обладнання, то це було б уже порушенням умов договору, а компенсація, що виплачується, — відшкодуванням збитків, яке не повинне оподатковуватися ПДВ.

Тільки на те, який у виплати характер — поставний чи санкційний — податківці особливої уваги не звертають. А вирішити питання податківці намагаються формально, чіпляючись за формулювання в договорі.

Так, наприклад, у ситуації, коли платник отримував компенсацію за втрачений товар, податківці вхопилися в договорі за слово «компенсація» і стали говорити, що така виплата є компенсацією вартості товару і повинна оподатковуватися ПДВ (лист ДПСУ від 15.12.2020 р. № 5203/ІПК/99-00-05-06-02-06).

Загалом, реалії на сьогодні такі, що важливі ще формулювання в документах, договорі. Не виключаємо, що якби в договорах йшлося не про «компенсацію вартості товарів/послуг або понесених витрат», а про «відшкодування збитків», то висновки контролерів могли б бути іншими.

Тому, враховуючи ставлення контролерів до «компенсацій», радимо акуратніше ставитися до формулювань у договорі, щоб не давати контролерам навіть приводу «пришити» до збитків ПДВ.

Як повинно бути

Позицію податківців дізналися. І все-таки як повинно бути?

Коли справа стосується відшкодування збитків, повинні працювати норми п. 188.1 ПКУ. Ним передбачено, що суми відшкодування шкоди до договірної вартості товарів, робіт, послуг не включаються. Тому суми, які відшкодовуються, не повинні потрапляти під оподаткування і не повинні оподатковуватися ПДВ.

Адже об’єктом оподаткування ПДВ, повторимо, є операції з постачання. А постачання в цьому випадку відсутнє. Винні не придбавають товари/послуги, а тільки відшкодовують стороні, яка постраждала, втрати. А отже, не виникає й об’єкта ПДВ.

Ну а оскільки в цьому випадку немає жодного постачання, то суми відшкодування проходять повз ПДВ-звітність. І ані потерпілій стороні (яка одержує відшкодування), ані винному (який сплачує таке відшкодування) суми відшкодування шкоди в декларації з ПДВ показувати не потрібно.

Ну і ще один момент. Якщо продавець нарахував поставні ПЗ, а постачання через втрату, знищення товару не відбулося, то продавець має право на підставі ст. 192 ПКУ скласти зменшуючий РК і після його реєстрації покупцем зменшити нараховані ПЗ.

А також продавець повинен компенсувати ПК, що виник при придбанні втраченого, знищеного товару, — нарахувати компенсуючі ПЗ за п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (оскільки товар не може бути використаний у госпдіяльності).

Також майте на увазі: якщо за несвоєчасне отримання послуг замовник, наприклад, штрафує виконавця за договором і платить менше, утримуючи штраф, то в замовника зберігається ПК з усієї вартості отриманих послуг і утримання штрафу ніяк ПК не зменшує.