Не розбий, не вкради: стягуємо шкоду з працівника

Інвентаризація і пошуки винного

Навіть у казках не буває все гладко, а вже в реальному житті й поготів. Якщо на підприємстві щось пішло не так, виявилася нестача, псування майна, то, звичайно, із цим потрібно щось вирішувати.

І передусім, потрібно відповісти на запитання: як ви виявили проблему?

Якщо все розкрилося за результатами проведеної інвентаризації, то ваш наступний крок — знайти (зафіксувати в документах) винну особу з тим, щоб «повісити» на неї шкоду.

Але якщо курка у вас з’явилася раніше яйця, тобто факт псування, крадіжки, нестачі ви виявили до проведення інвентаризації, в жодному разі не пропускайте цю опцію. Так, якщо ми зазирнемо в п. 7 розд. I Положення № 879, то побачимо, що він нам велить проводити інвентаризацію в разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей на день установлення таких фактів. Тобто якщо виявився факт шкоди без інвентаризації, то все одно інвентаризація має бути вашим наступним кроком.

Інвентаризаційна комісія також повинна розглядати письмові пояснення осіб, що допустили під час трудового процесу псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції). У протоколі при цьому потрібно зазначити відомості про причини й осіб, винних у заподіянні матеріальної шкоди.

Якщо винну особу не знайдено, у протоколі наводять відомості про дії, які були здійснені для її встановлення, і зазначають, що перешкодило цьому встановленню.

Притягуємо до матвідповідальності

Далі вирішуємо: стягувати з працівника суму запротокольованої нестачі чи ні. Притягнення до матеріальної відповідальності — це право, а не обов’язок роботодавця. Він може або реалізувати його, або повністю чи частково відмовитися від стягнення з винного працівника шкоди з урахуванням конкретних обставин, за яких була заподіяна шкода*.

* Виняток становлять підприємства, установи, організації, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Але тут потрібно врахувати: якщо винна особа встановлена, але до матвідповідальності не притягнена, сума заподіяної нею шкоди може бути розцінена податківцями як її дохід.

Важливо розуміти, що матеріальна відповідальність настає тільки за певних умов:

1. Шкоду заподіяно в результаті порушення покладених на працівника трудових обов’язків.

2. Наявність прямої дійсної шкоди. Суму недоотриманого прибутку тут стягнути не вийде.

При цьому до категорії прямої дійсної шкоди належать: нестача матеріальних цінностей, їх утрата, знищення, пошкодження, псування; шкода, заподіяна незаконними або необґрунтованими виплатами за цивільно-правовими договорами, працівниками установи; сплачені на користь контрагентів суми неустойки, фінансових санкцій, пені; нестягнення з боржника дебіторської заборгованості тощо.

Сума прямої дійсної шкоди від пошкодження матеріальних цінностей дорівнює сумі, на яку знизилася їх вартість, або сумі витрат на їх відновлення.

3. Шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

4. Шкода не належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

5. Працівник, який заподіяв шкоду, не перебував у стані крайньої необхідності (ст. 130 КЗпП).

Не можна притягнути працівника до матеріальної відповідальності (ч. 4 ст. 130, ч. 1 ст. 131 КЗпП), якщо:

— шкода, заподіяна працівником, належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику;

— працівник перебував у стані крайньої необхідності;

— керівник не створив умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникові майна.

На останньому пункті зупинимося детальніше. Матеріальні цінності, які передаються працівникові, повинні зберігатися роботодавцем у належних умовах. І якщо, припустимо, при судовому розгляді не буде доведено, що роботодавець створив працівникам необхідні умови для нормальної роботи та забезпечення повного збереження довіреного ним майна (ч. 1 ст. 131 КЗпП), то це може послугувати підставою для зменшення судами розміру шкоди, що відшкодовується працівником (ч. 1 ст. 137 КЗпП, п. 19 постанови № 14)*.

* Приклад рішення, в якому суд узяв до уваги той факт, що керівництво підприємства не змогло довести, що ним були створені належні умови для забезпечення збереження ввірених працівникові матеріальних цінностей, можна знайти в постанові ВС від 07.02.2019 р. у справі № 363/1400/16-ц // reyestr.court.gov.ua/Review/79699300.

Рахуємо втрати, стягуємо шкоду

Розмір шкоди, заподіяної працівником з необережності без умислу (наш випадок), визначаємо за фактичними втратами — на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей (ч. 1 ст. 135³ КЗпП).

При розкраданні, нестачі, умисному знищенні або умисному зіпсутті матеріальних цінностей розмір шкоди визначають за цінами, що діють у цій місцевості на день відшкодування шкоди (ч. 2 ст. 135³ КЗпП). Якщо стягнення компенсації завданої шкоди здійснюватиметься в судовому порядку, то суд визначить розмір покриття шкоди за цінами, що діють на день винесення рішення. Проте згодом (при зміні цін на момент виконання рішення) можна пред’явити новий позов.

При розкраданні та нестачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві й у буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди визначають за цінами, установленими для продажу (реалізації) продукції і товарів (ч. 3 ст. 135³ КЗпП).

Далі дивимось, укладався з працівником договір про матеріальну відповідальність чи ні.

У випадку, що розглядається нами, договір про матеріальну відповідальність з працівником не укладався. Чи означає це, що ми не можемо стягнути з нього шкоду?

Ні, це не так.

Якщо працівник (не матеріально відповідальна особа) завдав матеріальної шкоди підприємству, настає обмежена матеріальна відповідальність (ст. 133 КЗпП). Це означає, що працівник відшкодовує шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, у межах завданої шкоди, але не більше за свій середній місячний заробіток. Сума, що перевищує цей розмір, працівником не відшкодовується.

На працівників з числа службових осіб (наприклад, майстра, технолога), якщо шкода від псування або знищення через недбалість цінностей заподіяна в результаті їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається відповідно до ст. 132 КЗпП також у межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому ж розмірі за псування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо такі цінності були видані йому в користування у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

Суму заподіяної роботодавцеві шкоди відраховують із заробітної плати на підставі наказу (розпорядження) керівника підприємства (ч. 1 ст. 136 КЗпП).

Тут потрібно врахувати такі нюанси.

Днем виявлення заподіяної шкоди вважають день, коли власник (уповноважений ним орган) дізнався про його заподіяння.

Далі. Звернення наказу (розпорядження) до виконання можливе не раніше 7 днів з дня повідомлення працівника про його видання (ч. 2 ст. 136 КЗпП). Пояснимо. Звернути до виконання — означає передати розпорядження бухгалтерові щодо розрахунків з працівниками (а не утримати з працівника суму шкоди).

Строк ознайомлення працівника зі згаданим вище наказом (розпорядженням) законодавством не регламентований. Проте краще це зробити якнайшвидше.

Повідомити працівника радимо під підпис. Це допоможе уникнути проблем, якщо раптом у майбутньому працівник захоче оскаржити правомірність стягнення компенсації шкоди.

Середньомісячний заробіток з метою відшкодування збитків визначають відповідно до Порядку № 100: виходячи із зарплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов’язаний такий розрахунок.

У цьому випадку такою подією буде день видання наказу керівником про притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Відраховуючи суму відшкодування із заробітної плати співробітника підприємства, дотримуйтеся обмежень, установлених ст. 127 — 129 КЗпП (ср. ).

Так, згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 % суми «чистої» заробітної плати (тобто за вирахуванням ПДФО і ВЗ).

У виняткових випадках (прямо передбачених у законодавстві України) стягувати можна до 50 % зарплати. При цьому якщо йдеться про відрахування за декількома виконавчими документами, працівникові в будь-якому випадку необхідно зберегти 50 % його заробітку.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП).

Ну а тепер для наочності наведемо приклад.

Приклад. Використовуючи ситуацію, озвучену в преамбулі цієї статті, припустимо, що підприємству працівником була завдана шкода на суму 6000 грн (підприємство не є платником ПДВ).

Винний у заподіянні шкоди працівник установлений. Наказ про притягнення працівника до матвідповідальності виданий 10.03.2021 р. і в цей же день наданий йому для ознайомлення під підпис.

Оскільки подія (дата видання наказу) відбулася в березні, то середньомісячний заробіток визначаємо виходячи з розрахунку виплат за два попередні календарні місяці (січень-лютий 2021 року).

Припустимо, середньомісячний заробіток становить 10000 грн і сума відшкодування (6000 грн) не перевищує його розміру.

Уперше відрахування в рахунок погашення заборгованості працівника буде здійснено із зарплати за березень 2021 року. Припустимо, що її нарахована сума також становить 10000 грн.

Сума ПДФО — 1800 грн (10000 грн х 18 % : : 100 %),

ВЗ — 150 грн (10000 грн х 1,5 % : : 100 %).

«Чистий» заробіток працівника дорівнює: 10000 - 1800 - 150 = 8050 грн.

Щоб виконати вимоги ст. 128 КЗпП (див. вище), розрахуємо граничну суму відрахувань, які можна провести із зарплати за березень працівника:

8050 грн х 20 % = 1610 грн.

Сума заборгованості (6000 грн) перевищує допустиму величину відрахувань (1610 грн). Тому із зарплати за березень буде утримана сума 1610 грн.

Залишок від суми заборгованості 4390 грн (6000 - 1610) підприємство утримає в наступних місяцях із зарплати за квітень, травень тощо.

У бухгалтерському обліку операції з утримання із заробітної плати працівника суми шкоди підприємство відобразить так, як зазначено в таблиці нижче.

Відображення операцій виявленої шкоди від псування сировини з вини працівника і стягнення суми шкоди з нього

У висновку нагадаємо, що якщо підприємство — платник ПДВ і в результаті псування, нестачі винна особа не буде знайдена, то в цьому випадку потрібно врахувати такий момент. Якщо при придбанні/виготовленні такого майна платник сформував податковий кредит з ПДВ, то в цьому випадку доведеться нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ (детальніше про це див. «Відшкодування шкоди (збитків) і ПДВ» цього номера).