* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/92971922.
Позиції сторін
Платник. Підприємство-високодохідник (позивач) здавало в оренду основні засоби (автомобілі) з нульовою вартістю. Строк дії договорів оренди перевищував строк амортизації.
Податковий орган (відповідач). Вважає, що підприємство завищило суму амортизації. На їх думку, укладаючи такі договори, платник був зобов’язаний збільшити строк «податкової» амортизації, внаслідок чого сума річної амортизації була б нижчою.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили повністю. Податківці звертаються з касаційною скаргою.
Вирішення справи судом
Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій і відхилив скаргу податківців.
Суд заявив: основні засоби оприбутковані на баланс до моменту їх передачі в оренду. Факт укладення договору оренди не є підставою, яка зобов’язує переглядати строк амортизації. І строк дії договору оренди теж не обов’язково враховувати.
Змінити строк використання чи переоцінити основні засоби — це право підприємства, і податківці не можуть зобов’язувати платника до цього. Законодавство не забороняє використання основних засобів після досягнення ними нульової вартості, якщо вони продовжують відповідати критеріям визнання активом.
Думка редакції
Верховний Суд повністю підтвердив нашу позицію щодо нульових основних засобів**. Якщо об’єкт, як і раніше, відповідає критеріям активу (п. 6 НП(С)БО 7), то підприємство і надалі може його експлуатувати. Подальшу долю нульових об’єктів визначає інвентаризаційна комісія (п. 41 Методрекомендацій № 561).
** Докладно про нульові основні засоби читайте у «Податки & бухоблік», 2021, № 7, с. 2.
Дооцінювати нульові основні засоби — це право, а не обов’язок підприємства. А продовження строку використання нульового основного засобу — це зміна облікової оцінки, а не помилка. Тож не потрібно робити перерахунку амортизації у зв’язку з тим, що об’єкт експлуатується довше, ніж було визначено первісно.
Суд цілком слушно послався на п. 25 НП(С)БО 7: при перегляді строку корисного використання амортизація ретроспективно не перераховується. Новий строк застосовується тільки до балансової вартості основного засобу, яка амортизується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося продовження строку експлуатації.
Тобто в нашому випадку новий строк застосовується до нульової вартості. Адже уся вартість основного засобу вже замортизована на момент, коли строк продовжується.
Податківці посилалися на договори оренди. Вони зауважували, що строк «податкової» амортизації основних засобів — 5 років, а договори їх оренди укладалися позивачем (орендодавцем) на довший строк. Мовляв, платник знав, що строк експлуатації буде більшим, але свідомо встановив менший строк.
Верховний Суд відкинув цей аргумент. По-перше, послався на п. 24 НП(С)БО 7, який визначає фактори для встановлення строку корисного використання у бухобліку. Строків, на які укладається договір оренди основного засобу, серед таких факторів немає.
По-друге, суд наголосив, що платник не порушив мінімальних строків «податкової» амортизації для основних засобів групи 5, а саме 5 років (п.п. 138.3.3 ПКУ). Суд зауважує, що амортизація основних засобів групи 5 у межах цього строку не є порушенням вимог ПКУ.
