* Постанова ВС від 21.12.2020 р. у справі № 816/16410/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/93708346
Суть спору
Між підприємством (ТОВ) і страховиком був укладений договір страхування фінансових ризиків, предметом якого є майнові інтереси. За умовами договору страховий платіж сплачується авансом за весь строк страхування (період — з 08.12.2016 р. по 31.12.2017 р.). Усю суму перерахованого авансу ТОВ включило до витрат періоду, на який припала його сплата (тобто за 2016 рік).
Податківці при перевірці визнали заниження фінрезультату за рахунок зайвого включення до складу адмінвитрат 2016 року страхових платежів. Як наслідок, підприємству донарахували податок на прибуток і штраф за його заниження. ТОВ оскаржило відповідне податкове повідомлення-рішення в суді. Проте Полтавський окружний адмінсуд у цьому питанні позов підприємства не задовольнив, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Підприємство звернулося з касацією до ВСУ.
Позиція податкових органів
На думку фіскалів, витрати, понесені у вигляді нарахованого страхового платежу в загальній сумі, повинні рівномірно розподілятися між відповідними звітними періодами в межах зазначеного строку страхування, згідно з п. 8 НП(С)БО 16. Тобто із загальної суми страхового платежу, перерахованого авансом, до витрат 2016 року повинна потрапити тільки частина суми, яка власне на цей проміжок часу припадає (а не вся сума фактично сплаченого страхового платежу). Таким чином, своїми діями ТОВ порушила вимогу п.п. 134.1.1 ПКУ, що призвело до завищення витрат і, як наслідок, до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток.
Вирішення справи судом
Верховний суд вирішив залишити касаційну скаргу підприємства без задоволення. Суд визнав, що позивач порушив вимоги п. 8 НП(С)БО 16 і безпідставно включив до складу адміністративних витрат за 2016 рік усю суму страхового платежу, яка може бути витратами інших періодів.
Думка редакції
Вважаємо це рішення ВС справедливим і з його остаточним висновком абсолютно згодні.
Адже специфіка зобов’язань за договором страхування полягає в тому, що на момент його укладення існує лише ймовірність виникнення страхового випадку. При цьому відповідальність страховика настає з моменту укладення договору і діє весь період страхування. Це означає, що економічні вигоди за цим договором можуть бути отримані платником протягом усього строку дії такого договору (період — з 08.12.2016 р. по 31.12.2017 р.).
Таким чином, витрати, понесені у вигляді страхового платежу в загальній сумі, повинні визнаватися шляхом системного їх розподілу між відповідними звітними періодами (п. 8 НП(С)БО 16).
