Суть спору. Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення, яким цьому підприємству донараховано суму податку на репатріацію та штрафні санкції за недоплату цього податку.
Платник наполягає, що при виплаті процентів на користь резидента Бельгії правомірно застосував до цієї виплати ставку 5 %, передбачену ч. 2 ст. 11 україно-бельгійської Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Позиція податківців. Податківці вважають, що обґрунтовано донарахували податок на репатріацію та застосували штраф. На їхню думку, до зазначеної виплати потрібно застосовувати ставку 10 %, оскільки саме ця ставка міститься в англійському тексті Конвенції.
Відповідно до протоколу та ст. 29 україно-бельгійської Конвенції пріоритетне застосування в ній має англійський текст. На думку податківців, порушення, допущене платником, полягає саме в неправильному застосуванні міжнародного договору. Платник не врахував, що застосовуючи Конвенцію, він мав звірятися з англійським текстом, а тому порушив пп. 3.2, 103.1, 103.2 ПКУ.
Рішення суду. Суд відкинув аргументи податківців і став на бік платника. На думку суду, застосувати до спірних правовідносин англійський текст Конвенції неможливо. Адже такий текст офіційно не опубліковано і його не внесено до реєстру українських нормативно-правових актів.
Також суд вважає, що застосування англійського тексту Конвенції порушує принцип юридичної визначеності та фактично означає незаконне вилучення у платника частини його майна під виглядом податку на репатріацію.
Думка редакції. Про розбіжності, які містяться між українським та англійським текстом україно-бельгійської Конвенції (причому не тільки щодо процентів, а й щодо роялті) ви вже знаєте із нашої статті у «Податки & бухоблік», 2021, № 44, с. 24. При підготовці цієї статті ми відшукали не лише англійський, а й французький текст Конвенції на сайті Мінфіну Бельгії. І встановили, що помилки містяться саме в українському тексті ст. 11 і 12 Конвенції, опублікованому на сайті Верховної Ради (zakon.rada.gov.ua/laws/show/056_688).
Після того, як новина про ці помилки стала надбанням громадськості, податківці теж звернули на них увагу. Вони не знайшли нічого кращого, як констатувати наявний стан речей і наказали застосовувати англійський текст (див. роз’яснення від 17.05.2021 // svp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/468846.html). І от, маємо ситуацію, коли один із обурених цим неподобством платників таки звернувся до суду.
Суд виніс рішення, яке, безумовно, сподобається платникам. Але мотивація цього рішення, на нашу думку, доволі сумнівна. Згідно з п.п. 141.4.2 ПКУ при сплаті податку на репатріацію можна застосовувати саме чинний міжнародний договір. А Конвенції зі ставкою 5 % у ч. 2 ст. 11 не існує. Бельгійська сторона такий договір не підписувала. Суд у коментованому рішенні, вочевидь, виходить з того, що потрібно застосовувати офіційно опублікований текст Конвенції українською мовою. Але фактично такого тексту немає. Бо те, що опубліковано українською мовою, по суті, не є текстом Конвенції.
Тож не рекомендуємо платникам, які виплачують проценти і роялті резидентам Бельгії, передчасно радіти появі позитивного для них рішення. Але якщо це рішення стане прецедентом для судів вищих рівнів — це дійсно стане розрадою для платників.
