Щодо ліцензії (зокрема, коли не потрібна)
Питання ліцензування операцій зі зберігання пального регулює Закон № 481*. Нагадаємо, що термін «пальне» Закон № 481 запозичив у ПКУ. Тобто ліцензія на зберігання пального потрібна у тих випадках, коли ви зберігаєте субстанції, коди УКТ ЗЕД яких наявні у п.п. 215.3.4 ПКУ. Причому, пам’ятайте, що
* Закон України від 19.12.95 № 481/95-ВР.
ліцензія на зберігання не потрібна, якщо пальне ви зберігаєте у баках ваших транспортних засобів, обладнання та пристроїв, а також у споживчій тарі ємністю до 5 л (включно)
Конкретика щодо штрафів
Нагадаємо, що обов’язковість ліцензування операцій зі зберігання пального була введена у Законі № 481 починаючи з 1 липня 2019 року. А от право штрафувати за зберігання пального без ліцензії податківці отримали, лише починаючи з 1 квітня 2020 року.
Тобто під фіскальний «обстріл» можуть потрапити операції зі зберігання пального без ліцензії, що відбувалися починаючи з другого кварталу 2020 року і до дати отримання ліцензії конкретним суб’єктом господарювання. І гадаємо, що такий суб’єкт після отримання ліцензії не зберігав(гає) пальне в місцях, які в ліцензії не зазначені. Адже у цих випадках він може наразитися на штраф навіть за наявності ліцензії на зберігання пального, але виданої йому — не на те місце (місця)…
Зауважимо: у ст. 17 Закону № 481 є два види штрафів, пов’язаних зі зберіганням пального, кожен з яких «коштує» по пів мільйона гривень! Перший — штраф за зберігання пального без ліцензії (абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481). Другий штраф (абз. 22 ч. 2 цієї статті) — за надання послуг зі зберігання пального іншим госпсуб’єктам та/або реалізацію пального іншим особам на підставі спрощеної («лайт»**) ліцензії на право зберігання пального. Але сьогодні нам цікавий саме перший із цих штрафів.
** Це ліцензія, яка отримується за спрощеною процедурою — лише за заявою госпсуб’єкта (без подання спеціальних документів, перелічених у ст. 15 Закону № 481) — для зберігання пального суто для власних потреб.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону № 481 рішення про стягнення цих штрафів приймаються податковими органами. Для цих цілей податківці тепер мають користуватися спеціальним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 02.06.2003 № 790 (далі — Порядок № 790). І хоча в Порядку № 790 «зберігання пального» окремо не згадується, прямо згадані лише «виробництво» та «торгівля», але у декількох його нормах згадується також «обіг». Тому буде важко відстоювати незаконність застосування штрафу на підставі того, що механізм штрафування відсутній.
До того ж фіскали тут на практиці керуються загальними нормами ПКУ, а також Порядку № 1204***. В останньому для штрафувань за ліцензійні порушення є ППР за формою «С», яким і користувались фіскали до внесення змін у Порядок № 790 (у нього включили й пальне постановою КМУ від 31.03.2021 № 285).
Рішення про застосування цих фінансових санкцій за спеціальною формою (див. додаток до Порядку № 790) приймається керівником податкового органу, який видав відповідну ліцензію (або його заступником).
Важливо! Питання про застосування цих санкцій може розглядатися за участю представника госпсуб’єкта на його вимогу (!) (або на вимогу органу ДПС, що прийняв рішення про застосування санкцій). Якщо грім гряне, вимагайте, щоб штрафне питання розглядали за участю вашого «підкованого» представника.
У разі несплати штрафу за затвердженим рішенням протягом 30 днів після його отримання сума стягується на підставі рішення суду.
Ці штрафи під час карантину податківці накладають переважно за результатами фактичних перевірок. Але вони мають на це право і на виїзних документальних перевірках.
Згідно з п.п. 75.1.3 ПКУ фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності платника, зокрема, щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. Прикро, що на фактичні перевірки з акцизно-ліцензійних питань щодо пального карантинний штрафний мораторій не поширюється!
Тут варто нагадати, що й у ч. 1 (та 2) ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність (адміністративна) за здійснення госпдіяльності без ліцензії. Стандартний (за ч. 1 ст. 164) розмір штрафу складає від 17000 до 34000 грн із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих від безліцензійної діяльності, або без такої. (Але у вашому випадку конфісковувати нічого!) Цей штраф застосовується за рішенням суду (ст. 221 КУпАП), винесеним на підставі протоколів податківців або представників Нацполіції (ст. 255 КУпАП). Ці штрафи за КУпАП повинні застосовуватися до винних фізичних осіб (до посадових осіб юросіб чи до ФОП). Докладніше — у «Податки & бухоблік», 2019, № 59, с. 13.
Чи можливий штраф за зберігання в минулому?
Як ми вже зазначили, «ліцензійні» штрафи за ст. 17 Закону № 481 (у т. ч. за безліцензійне зберігання пального) податківці застосовують переважно за даними фактичних перевірок. Тут нагадаємо, що згідно з п.п. 20.1.6 ПКУ у них є право запитувати та вивчати під час перевірок первинні документи, що використовуються в бухобліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність. Тобто й під час фактичної перевірки ліцензійних питань фіскали можуть запитати у госпсуб’єкта відповідні документи.
Однак вважаємо, що за даними одних тільки бухгалтерських документів — без конкретної (фактичної) перевірки на місці (місцях) фактів зберігання пального без ліцензії фіскали не мають права застосовувати штраф. Адже їм потрібно довести факти зберігання пального у конкретних місцях. А також те, що саме такі види зберігання пального потребували наявності ліцензії, якої на момент зберігання у госпсуб’єкта не було.
Лише ті факти, що до отримання ліцензії якісь об’єми пального обліковувались у вас у бухобліку на балансі, ще не означають, що ви порушували пально-ліцензійні норми Закону № 481
Але ж ці обсяги пального могли зберігатись у баках ваших транспортних засобів (пристроїв, обладнання), у тарі до 5 л тощо. Тобто у вас могли мати місце тільки ті випадки зберігання, що не потребують ліцензії.
Окрім того, пальне може обліковуватись у одного госпсуб’єкта на балансі, але в цей же час фактично зберігатись в іншого суб’єкта, в якого є відповідна (не «лайт») ліцензія на зберігання пального, або навіть у звичайної фізособи. (Але тут є свої проблеми — див. нижче).
До речі, в бухобліку можуть бути й помилки… І пальне могло обліковуватись «не там» і «не так», а може, його і взагалі не було в наявності? Тобто без фактичної перевірки, спираючись на одні тільки дані бухобліку, фіскалам буде дуже важко довести, що мало місце саме порушення Закону № 481 у вигляді безліцензійного зберігання пального.
Отже, якщо у фіскалів не буде відповідних доказів зберігання пального у тому вигляді і таким способом, що потребує ліцензування, то застосування штрафу буде неправомірним.
Тому будьте дуже обережними, щоб самих себе не обмовити! На перевірці не поспішайте відповідати на каверзні запитання фіскалів і готуйте пояснення, що у вас, незважаючи на дані бухобліку, не було тих видів зберігання пального, які потребують наявності ліцензії.
Виправлення ситуації
Отже, ситуації такі некомільфо. Але можна попрацювати над тим, щоб вони не завершилися сумним «півмільйонним» фіналом.
Навіть якщо обсяги пального, які обліковувалось на певні дати, перевищують обсяги баків усього вашого транспорту/обладнання, не поспішайте опускати руки. Наприклад, спробуйте документально підтвердити нестачу пального у певних обсягах на необхідну дату. Причини нестачі можуть бути різні… Притягнення матеріально-відповідальної особи за те, що пальне на підприємство не потрапило, а десь по дорозі зникло, може принести менш «криваві» наслідки, ніж пів мільйона штрафу…
На практиці тут пробують доводити, що пальне у когось зберігалось. Звісно, «постфактум» знайти суб’єкта, який має «не лайт» ліцензією на зберігання, і «облаштувати» документами зберігання в минулому у нього пального буде надто важко.
Але можна спробувати довести, що ваше пальне зберігалось десь у звичайної фізособи. Наприклад, у дворі вашого працівника (чи кума директора) — звичайної фізособи (не ФОП!). Там стояла його (!) бочка, в якій зберігалось за договором пальне вашого підприємства — на безоплатній основі. Можна на це й договір, і документи відшукати (і забалансовий рахунок щодо таких передач задіяти). Звісно, проблеми якісь і тут можуть бути. Можливо, підприємству фіскали спробують шити «реалізацію пального» і штраф за п. 117.3 ПКУ (100 % вартості пального). Якщо зберігання було безоплатне, то підприємству треба ще у «риночній» сумі визначати й доходи, й витрати від безоплатних послуг зі зберігання. А от фізособу-зберігача звинуватити у незареєстрованому підприємництві зможуть, тільки якщо таке зберігання було платним.
Але все це можна відбити, а якщо за щось і оштрафують, то штрафи будуть набагато менше пів мільйона. Окрім того,
вважаємо, що до звичайної фізособи штраф за ст. 17 Закону № 481 за зберігання чужого пального (навіть платне) фіскали застосувати не зможуть
Оскільки, як прямо в цій статті зазначено, штрафи накладаються на суб’єктів господарювання, а фізична особа — «зберігач» таким не зареєстрована.
Отже, не здавайтеся без бою. А якщо фіскали й випишуть штраф, виходячи тільки з даних бухобліку, пишіть заперечення до акта і доводьте (див. приклади вище) відсутність у вас тих видів зберігання, що ліцензуються. Якщо фіскали ваші доводи не сприймуть, то, сподіваємось, суддів ви зможете переконати. І хоча судитися — справа недешева й нешвидка, але перспектива втратити пів мільйона набагато гірша…
