Для багатьох роботодавців проблема вакцинації працівників стоїть досить гостро. Особливо якщо працівники безпосередньо спілкуються з клієнтами, покупцями, працюють у дитячих колективах. Крім того, наразі є побоювання, що діяльність підприємства взагалі може бути призупинена через те, що частина співробітників не буде вакцинована. Тому занепокоєння роботодавців і бажання їх якось вплинути на працівників-«антищепленців» зрозуміти можна. Але, забігаючи наперед, зауважимо, що жоден захід впливу, згаданий у запитанні, застосувати до працівника не можна.
Розпочнемо зі звільнення. Роботодавець має право розірвати трудовий договір (строковий або безстроковий) за своєю ініціативою, якщо в нього є на те підстави, передбачені законом. Підстави для звільнення за ініціативою підприємства всі як на долоні викладені в ст. 40 і 41 КЗпП. Жодна з них не підходить для ситуації з «відмовою від вакцинації проти COVID-19». Тобто звільнення працівника в цьому випадку буде незаконним. У свою чергу, за незаконне звільнення підприємство може поплатитися не лише штрафними санкціями за порушення трудового законодавства і судовими витратами. Поновлення на роботі звільненого через суд вимагатиме виплати зарплати такому працівникові за час з моменту звільнення й до поновлення на роботі. Воно вам потрібно?
Не оплачувати перші 5 днів тимчасової непрацездатності, якщо працівник захворів на коронавірус, — теж не варіант. Адже причини для відмови в такій оплаті чітко регламентовані п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2015 № 440. Тому сваволити тут не радимо.
Такий інструмент впливу на працівника, як депреміювання, у випадку з відмовою від вакцинації теж застосовувати не рекомендуємо. Причини позбавлення премій можна умовно поділити на дві групи:
1) безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю (допущення браку продукції; порушення строків виконання/здавання робіт, незабезпечення збереження майна підприємства, та ін.);
2) пов’язані з порушенням трудової дисципліни (запізнення, прогул, поява на роботі в нетверезому стані, несвоєчасне виконання своїх трудових обов’язків, недотримання інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки тощо).
Як бачите, відмова від вакцинації проти COVID-19 у підстави для депреміювання зовсім не вписується.
На сьогодні за відмову або ухилення від вакцинації законодавством передбачений тільки один спосіб впливу на працівника — відсторонення від роботи (ч. 2 ст. 12 Закону № 1645*). Але не поспішайте радіти. Відсторонити від роботи працівника можна, тільки якщо йдеться про обов’язкову вакцинацію. Поки вакцинація від COVID-19 обов’язковою не є**. Хоча очікується, що МОЗ уже близький до того, щоб затвердити перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням від коронавірусної інфекції.
* Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III.
** Згідно з наказом МОЗ від 24.12.2020 № 3018 вакцинація від коронавірусу визначена як добровільна для всіх груп населення та професійних груп.
