Рекламний відеоролик

Оформлюємо документи

Відеоролик за своїми характеристиками — це аудіовізуальний твір, що охороняється як об’єкт інтелектуальної власності (ОІВ). У свою чергу, демонстрація ролика є однією з форм використання майнових прав на цей об’єкт. Такі відносини зазвичай оформляються між замовником і рекламним агентством за допомогою договору про створення на замовлення і використання об’єкта авторського права.

Порядок обліку витрат рекламодавця (замовника) на створення відеоролика в податковому і бухобліку залежить від того, хто за умовами договору виступатиме власником майнових прав на використання ролика — рекламне агентство (створювач/розповсюджувач) або замовник. При цьому в договорі важливо застерегти, що майнове право на публічний показ ролика належить виключно його створювачу (рекламному агентству) і згодом передається замовникові.

Можна виділити два варіанти договірних відносин (див. таблицю нижче).

Договірні умови по створенню відеоролика

А тепер про облікові моменти. Та одразу скажемо: якщо до замовника майнові права на відеоролик не переходять, то тут усе просто. Витрати замовника на створення і демонстрацію відеоролика відносяться в повному обсязі до витрат на рекламу (тобто як складова витрат на збут) згідно з п. 19 НП(С)БО 16. Замовник має право на вхідний податковий кредит (ПК) з ПДВ за загальними правилами. Немає ніяких спеціальних нюансів і щодо податковоприбуткового обліку.

А ось у варіанта з переходом майнових прав на відеоролик до замовника є особливості.

Права на відеоролик належать замовнику

Бухоблік. У цьому випадку маємо справу з двома складовими рекламних витрат: (1) на набуття майнових прав на відеоролик і (2) на його демонстрацію.

Майнові права на відеоролик є об’єктом авторського права і суміжних з ним прав. У бухобліку для таких об’єктів виділена окрема група нематеріальних активів (НМА) (абзац шостий п. 5 НП(С)БО 8), що обліковуються на субрахунку 125. Проте в п. 9 НП(С)БО 8 сказано, що у бухобліку витрати на рекламу і просування товарів на ринку не визнають НМА, а відображають у складі витрат тих звітних періодів, у яких вони здійснені. Тобто вартість виготовлення відеоролика у бухобліку включають до складу витрат на збут з відображенням за дебетом рахунку 93.

Витрати ж на саму демонстрацію відеоролика також є витратами на рекламу. Їх списують на рахунок 93 (як витрати на збут).

Податок на прибуток. У загальному випадку прибутківець, який не застосовує податкові різниці, у податковоприбутковому обліку повністю орієнтується на бухоблік. Що стосується платників, які застосовують податкові різниці, то оскільки рекламний відеоролик не визнається НМА у бухобліку, він і для цілей податкового обліку таким не є (п.п. 14.1.84 ПКУ). А раз так, то жодних спеціальних податкових різниць не виникає.

Таким чином, вартість виготовлення відеоролика зменшує фінрезультат так само, як і витрати на його демонстрацію. Враховуємо тільки загальні збільшуючі різниці, які залежать від статусу рекламного агентства (пп. 140.5.2 і 140.5.4 ПКУ).

І ще: якщо створювачем відеоролика буде нерезидент, то при перерахуванні йому коштів в оплату вартості рекламного відеоролика одночасно доведеться перераховувати 20 % від цієї суми до бюджету (п.п. 141.4.6 ПКУ).

Причому зробити це потрібно за власний кошт. А тому правила міжнародних договорів в частині зменшення (звільнення) суми податку до виплат нерезиденту за послуги з виробництва та/або розповсюдження реклами тут не застосовуються.

ПДВ. Операції з передачі виняткових майнових прав на відеоролик та його трансляцію оподатковуються ПДВ за загальними правилами за ставкою 20 %. Адже, як правило, такі платежі не вважаються роялті (п.п. 14.1.225 і п.п. 196.1.6 ПКУ).

При цьому замовник має право включити у свій ПК суми вхідного ПДВ за такими операціями за наявності ПН, зареєстрованої в ЄРПН, і за умови, що сам відеоролик і послуги з його трансляції стосуються оподатковуваних операцій підприємства (п. 198.5 ПКУ).

Послуги з виготовлення рекламного відеоролика, отримані від нерезидента, розглядають для цілей ПДВ-обліку як імпорт послуг. При цьому місцем їх постачання вважається місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (п. 186.3 ПКУ). Таким чином, якщо замовник — резидент України замовляє відеоролик у нерезидента, місцем постачання послуг вважається територія України. Відповідно така операція є об’єктом оподаткування ПДВ на підставі п.п. «б» п. 185.1 ПКУ.

Розглянемо в проводках облік у замовника створення і використання рекламного відеоролика. При цьому права на відеоролик переходять до замовника.

Обліковуємо відеоролик, що належить замовнику