Одразу скажемо, Закон про рекламу не містить будь-яких спеціальних вимог щодо інтернет-реклами. Тому на неї поширюються загальні норми цього Закону. При цьому суб’єкта господарювання, який розміщує рекламу на своєму сайті, по суті, можна назвати розповсюджувачем реклами в розумінні ст. 1 Закону про рекламу.
Вимоги до розповсюджувача реклами. У принципі, за суб’єктним складом до розповсюджувача реклами жодних обмежень не передбачено. Тобто розміщувати рекламу на своєму сайті можуть як юрособи, так і фізособи-підприємці. Але врахуйте два моменти.
По-перше, єдинникам треба внести до реєстру платників єдиного податку (Реєстру ЄП) новий КВЕД (73.11 «Рекламні агентства»). Зробити це бажано до розміщення реклами на своєму сайті. Інакше єдинник (як юрособа, так і ФОП) зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим періодом, в якому здійснювався вид діяльності, який не внесений до Реєстру ЄП (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ). До того ж ФОП на другій групі ЄП доведеться ще й оподаткувати дохід від цього виду діяльності ЄП за підвищеною ставкою — 15 % (п.п. 2 п. 293.4 ПКУ). По-друге, ФОП на другій групі повинен враховувати статус рекламодавця. Адже він має право надавати послуги тільки населенню і платникам єдиного податку (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ).
Як та що можна / не можна. Передусім пам’ятаємо, що реклама здійснюється тільки на державній мові (ст. 6 Закону про рекламу). При цьому вона має бути чітко ідентифікована, тобто відокремлена від іншої звичайної інформації. Забороняється будь-яка прихована форма реклами (ст. 9 Закону про рекламу), а також недобросовісна реклама (п. 1 ст. 10 Закону про рекламу). При дотриманні певних умов дозволено використання порівняльної реклами (ст. 11 Закону про рекламу). Крім того, у розд. ІІІ Закону про рекламу прописані особливості рекламування деяких видів товару.
А ось конкретні «рекламні» заборони перелічені в ст. 8 цього Закону.
Відповідальність за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту реклами, за рекламу продукції, забороненої законом, а також за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець (ч. 2 ст. 11 і ч. 2 ст. 27 Закону про рекламу).
За порушення порядку розповсюдження і розміщення реклами розповсюджувач несе відповідальність у п’ятикратному розмірі вартості розповсюдження реклами. Повторне порушення протягом року карається штрафом у десятиразовому розмірі вартості розповсюдження (ч. 4 ст. 27 Закону про рекламу).
Облікові фішки. У бухобліку доходи від розміщення реклами відображають на субрахунку 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг».
У податковоприбутковому обліку повністю орієнтуємося на бухоблік. Жодних податкових коригувань розд. III ПКУ не передбачає.
Що стосується ПДВ-обліку, то місцем постачання рекламних послуг є місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або у разі відсутності такого місця — місце постійного або переважного проживання (п.п. «б» п. 186.3 ПКУ).
Інакше кажучи, якщо розміщення реклами на інтернет-сайті замовляє резидент, то операція за поданням таких рекламних послуг є об’єктом оподаткування ПДВ. Якщо ж рекламодавець — нерезидент, об’єкт оподаткування ПДВ відсутній.
