27.09.2021
Про те, хто є платником екоподатку, та про загальні правила його стягнення знають усі, тому про це говорити сьогодні не будемо. Звернемо увагу на особливі ситуації, при здійсненні яких доволі часто виникають запитання з приводу необхідності і правильності розрахунку екоподатку.
Те, що суб’єкти господарювання, які використовують у своїй діяльності стаціонарні джерела забруднення (наприклад, газові котли, котельні тощо), мають сплачувати екоподаток, розуміють усі. При цьому це слід робити незалежно від того, має суб’єкт господарювання дозвіл на викиди забруднюючих речовин чи ні (БЗ 117.04).
Доволі часто у суб’єктів господарювання, які використовують стаціонарні джерела забруднення (зазвичай мова йде про побутові газові чи твердопаливні котли) без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, виникає запитання, як розрахувати розмір екоподатку? А все через те, що частина вихідних даних для розрахунку екоподатку (перелік забруднюючих речовин, які викидає у повітря стаціонарне джерело забруднення, і граничні обсяги утворення таких забруднюючих речовин) міститься в такому дозволі.
На наш погляд, щоб розрахувати екоподаток у цьому випадку, суб’єкту господарювання краще отримати такий дозвіл. Якщо ж вартість дозволу дорожче, ніж розмір екоподатку, то можна скористатися для розрахунку статистичними даними про обсяг утворення забруднюючих речовин при згорання палива, яке використовується у котлі. Детально про те, де взяти такі показники і як застосовувати для розрахунку, читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 74, с. 11.
Зауважимо! Звітувати з екоподатку слід щокварталу у загальні квартальні строки, тобто протягом 40 календарних днів після закінчення кварталу (за ІІІ квартал 2021 року декларацію слід подати не пізніше 09.11.2021 р.). Сплатити ж задекларовані суми слід протягом 10 днів після закінчення граничного строку подання декларації (за ІІІ квартал 2021 року це слід зробити не пізніше 19.11.2021 р.).
На сьогодні, щоб зберігати пальне на своїй власній території, суб’єкту господарювання слід отримали ліцензію на зберігання пального.
Враховуючи це, податківці почали вимагати від осіб, які мають ліцензію на зберігання чи реалізацію пального, щоб вони сплачували екоподаток. Аргументують вони це тим, що бочка, в якій зберігається чи з якої реалізується пальне, є стаціонарним джерелом забруднення, оскільки вона не змінює просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (п.п. 14.1.230 ПКУ).
При цьому коли мова йде про викиди забруднюючих речовин, то, на думку фіскалів, вони утворюються не від використання пального, що зберігається в бочці, а від того, що через природні причини пальне випаровується. Такі, на думку фіскалів, випари потрапляють у повітря і забруднюють атмосферу, а тому всі суб’єкти, які зберігають пальне, мають сплачувати екоподаток.
На наш погляд, із таким свавіллям фіскалів можна спробувати поборотися. Наприклад, можна наполягати, що ви не сплачуєте екоподаток, оскільки:
— не маєте жодних стаціонарних джерел забруднення, а тому і не отримували спецдозволів на їх експлуатацію;
— ваші ємності з пальним абсолютно герметичні і не допускають випаровування;
— ані лічильники-витратоміри, ані фактична інвентаризація не підтверджують втрат пального від випаровування, тож немає підстав відображати такі втрати у бухобліку і не можна говорити про здійснення викидів в атмосферу.
Ті ж суб’єкти, хто боротися з фіскалами не хоче, можуть погодитися з їх висновками і спробувати нарахувати екоподаток за випаровування пального. Проблема тільки з тим, де взяти обсяг викидів забруднюючих речовин для розрахунку податку. Дозволів про викиди у вигляді випаровування пального із бочок точно ніхто не отримує.
Радимо самостійно пошукати інформацію про викиди від випаровування, у тому числі на просторах Інтернету. І спираючись на ці приблизні підрахунки, розраховувати податок виходячи із середньоденного обсягу зберігання пального. Скажемо чесно — обсяг викидів буде такий малий, що за квартал якщо вам і доведеться сплатити, то доволі мізерну суму екоподатку.
Намагатися залучати фахівців для визначення розміру викидів із бочки не слід. Заплатите їм набагато більше, ніж може вийти податку. Хай краще спробують зробити розрахунки самі податківці…
Доволі багато запитань у суб’єктів господарювання виникає у випадку оренди або самого стаціонарного джерела забруднення, або приміщення, яке пов’язано з таким стаціонарним джерелом забруднення (наприклад, офісу, який опалюється автономною системою опалення).
Так от, у випадку, коли мова йде про оренду самого джерела забруднення, платником екоподатку буде саме орендар стаціонарного джерела забруднення. Річ у тому, що саме він у цьому випадку буде використовувати стаціонарне джерело і викидати в атмосферу забруднюючі речовини. З цим погоджуються і фіскали у категорії 117.01 БЗ.
Отже, якщо власник стаціонарного джерела забруднення передав його в середині року (наприклад, у ІІІ кварталі 2021 року) в оренду, то
нараховувати екоподаток власник такого об’єкта у поточному році буде востаннє за період (квартал), в якому він передав таке джерело у користування (тобто за ІІІ квартал)
Що стосується подання декларації після передачі в оренду стаціонарного джерела, то оскільки екодекларація складається без наростаючого підсумку, то є всі підстави не подавати таку декларацію спираючись на п. 49.2 ПКУ. У ньому йдеться про те, що подавати декларації платник зобов’язаний лише за той звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування або наявні показники, які підлягають декларуванню. Коли ж джерело передане в оренду, то дані для декларування відсутні, а отже, і звітувати не слід.
Водночас фіскали (БЗ 117.05) вважають, що коли на початку року юрособа звітувала з екоподатку, то після передачі стаціонарного джерела забруднення в оренду звітувати слід все одно до кінця року. А потім, якщо в орендодавця об’єкта оподаткування (стаціонарного джерела) з початку наступного року не буде (він перебуватиме в оренді), то від подання декларації можна звільнитися. Для цього слід відповідно до п. 250.9 ПКУ подати заяву про відсутність об’єкта оподаткування екоподатком. Таку заяву подають до граничної дати звітування за І квартал відповідного року.
Позицію фіскалів підтримують і суди (див. постанову ВС від 02.04.2019 р. у справі № 810/1720/16* // «Податки & бухоблік», 2019, № 44, с. 19). Тому сперечатися із висновками фіскалів — справа марна. А отже, щоб не наразитися на штраф за неподання декларації, доведеться платнику екоподатку, в якого посеред року зник об’єкт оподаткування, подавати нульові декларації до кінця року.
* reyestr.court.gov.ua/Review/80900122
Інша справа, коли суб’єкт господарювання орендує приміщення, яке опалюється побутовим котлом. У такому випадку орендар сам не використовує стаціонарне джерело забруднення (котел), а тому екоподаток має сплачувати орендодавець (БЗ 117.01).
Виняток податківці роблять тільки для випадку, коли орендодавцем і власником автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, в якій взято в оренду приміщення, є фізособа. У цьому випадку, на думку фіскалів,
орендар буде платником екоподатку, якщо ним укладені договори на придбання (постачання) палива для автономних систем опалення (котлів) орендованих будівель
Такий підхід фіскалів суперечить нормам ПКУ. Бо щоб бути платником, слід здійснювати викиди забруднюючих речовин за допомогою котла. Якщо ж котлом управляє і володіє не орендар, а хтось інший (орендодавець), то саме він і має бути платником екоподатку. А той факт, що фізособи-громадяни не є платниками екоподатку, не перекладає на орендаря обов’язок сплачувати за когось такий податок.
Щоб уникнути проблем із податковою, радимо не придбавати для фізосіб-орендодавців паливо, а просто компенсувати їм у складі орендної плати витрати на опалення.
Коли для підприємства єдиним джерелом забруднення є побутовий котел, який воно використовує для обігріву приміщення, то виникає закономірне запитання: чи слід звітувати за ті періоди, коли котел протягом року не використовувався (у неопалювальний сезон)?
Фіскали вважають (БЗ 117.05), що платник, який здійснював обчислення екоподатку у звітному році (наприклад, у І кварталі), зобов’язаний за звітні періоди (квартали) року, в якому відсутній об’єкт обчислення екоподатку (зазвичай це ІІ та ІІІ квартали, коли котел не використовують для обігріву приміщень), подати нульову декларацію з екоподатку з відповідними додатками.
Із цим висновком фіскалів можна сперечатися. Аргументи ті ж самі, що й у випадку передачі джерела забруднення в оренду, тобто п. 49.2 ПКУ (див. вище). Але навряд чи фіскали погодяться з таким висновком. А враховуючи, що й суди зараз на їх боці, радимо подати за квартали, коли котел не працює (ІІ і ІІІ квартали), порожню декларацію і спати спокійно.
Загальні правила. Ті суб’єкти господарювання, які експлуатують стаціонарні джерела забруднення, знають, що за викиди СО2 вони будуть сплачувати екоподаток тільки після того, як обсяг здійснених викидів в атмосферу СО2 перевищить 500 т на рік (п. 240.7 ПКУ).
Щоб здійснити такий обсяг викидів, за підрахунками фіскалів, слід спожити (спалити) енергетичними установками 260 тис. куб. метрів природного газу або 170 тонн дизельного пального або 260 тонн вугілля. Якщо обсяг споживання палива за рік у вас менший, то за СО2 платити екоподаток вам не слід. А от за всі інші викиди забруднюючих речовин, які утворюються при експлуатації котла, платити екоподаток доведеться.
Рахуючи обсяг викидів СО2, варто пам’ятати, що в розрахунок 500-тонної межі слід брати викиди двоокису вуглецю сумарно всіма стаціонарними джерелами забруднення, що належать юрособі, у тому числі й викиди, здійснені стаціонарними джерелами забруднення, що знаходяться у філіях, відділеннях та інших відокремлених підрозділах. Річ у тому, що відділення юрособи платником екоподатку не є. Платником може бути тільки юрособа.
Тому юрособам, які за підрахунками (наприклад, за підсумками роботи за 9 місяців) встановили, що обсяг викидів двоокису вуглецю перевищив 500 т, мають починати платити екоподаток і за викиди цієї забруднюючої речовини з періоду перевищення граничної межі. При цьому розраховуючи податкові зобов’язання за викиди СО2, пам’ятайте: база оподаткування екоподатком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн на рік (п. 242.4 ПКУ). Отже,
платити екоподаток за викиди двоокису вуглецю слід тільки за обсяг викидів, що перевищує 500 тонн
Заповнення звітності. Рахувати екоподаток за викиди СО2 слід в окремому додатку 1 до декларації, а не разом з іншими забруднюючими речовинами. Тож виникає запитання, як нарахувати екоподаток за викиди СО2, коли в суб’єкта декілька стаціонарних джерел?
Порядок звітування в цьому випадку пояснили фіскали у категорії 117.05 БЗ. У ній вони заявили, що для звітування за викиди СО2 декількома джерелами забруднення юрособа має подати щодо кожного стаціонарного джерела забруднення до контролюючого органу за його місцезнаходженням податкову декларацію екологічного податку та два додатки 1 до неї:
1) в одному додатку 1 слід нарахувати податок у частині викидів двоокису вуглецю. У ньому слід відобразити:
— у тому кварталі, в якому обсяг викидів уперше за поточний рік перевищив 500 тонн, — обсяг викидів двоокису вуглецю, що перевищує граничний обсяг таких викидів (тобто обсяги понад 500 тонн);
— у наступних — фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за певний період (квартал).
При цьому розподіл перевищеного обсягу викидів двоокису вуглецю за перший період, в якому обсяг викидів за рік перевищив 500 тонн, здійснюється платником екоподатку самостійно. Принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між стаціонарними джерелами забруднення юрособа визначає самостійно і фіксує в розпорядчому документі;
2) в іншому додатку 1 слід нарахувати екоподаток у частині обсягів викидів інших забруднюючих речовин (за винятком двоокису вуглецю).
До відома! Якщо юрособа має декілька стаціонарних джерел забруднення в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (різні коди згідно з КОАТУУ), які обслуговуються однією податковою, то нарахувати екоподаток за викиди СО2 всіма стаціонарними джерелами забруднення слід у одному додатку 1. При цьому фіскали радять у полі 6 декларації «Доповнення до Податкової декларації за довільною формою» окремими рядками навести інформацію про фактичні викиди двоокису вуглецю відповідними джерелами забруднення (за кожним кодом КОАТУУ) з початку року (у т. ч. за звітний квартал).
Екоподаток за інші викиди (за винятком двоокису вуглецю), що здійснені декількома стаціонарними джерелами, рахують в окремому додатку за кожним кодом КОАТУУ.
Код КОАТУУ. Проблеми можуть виникнути із заповненням у декларації з екоподатку і додатках до неї такого реквізиту, як код КОАТУУ. Річ у тому, що на сьогодні податківці рекомендують заповнювати цей реквізит у декларації з екоподатку по-особливому, а не спираючись на підказки, наведені у декларації з екоподатку і додатках до неї.
А саме, на їх погляд (БЗ 117.05), слід вказати у:
— у ряд. 7 ряд. 2 декларації — код КОАТУУ за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому підприємство перебуває на обліку як платник екоподатку;
— у ряд. 3.1 ряд. 3 додатка 1 до декларації — код населеного пункту – адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ, до якої входить населений пункт, в якому знаходиться об’єкт оподаткування (тобто джерело забруднення), а не код територіальної громади, де знаходяться фіскали (як того вимагає додаток до декларації);
— у ряд. 3.2 ряд. 3 додатка 1 до декларації — код КОАТУУ населеного пункту за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.
При цьому податківці акцентують увагу: у звітності з екоподатку слід зазначати поки що коди КОАТУУ, а не коди з Кодифікатора, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.11.2020 р. № 290 (ср. ).
Детально про коди КОАТУУ у звітності в «Податки & бухоблік», 2021, № 41, с. 6 та № 15, с. 30.
Якщо у підприємства утворилися небезпечні відходи (люмінесцентні лампи чи акумулятори) у ІІІ кварталі 2021 року, то у багатьох може виникнути питання: чи слід їм платити екоподаток за такі відходи?
На наш погляд, сплачувати екоподаток у цьому випадку звичайному підприємству не слід.
Його за утворення відходів сплачують тільки ті юрособи, які здійснюють розміщення відходів, тобто здійснюють постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 ПКУ).
Звичайне підприємство максимум, що робить, так це тимчасово зберігає небезпечні відходи (відпрацьовані люмінесцентні лампи, акумулятори тощо) на своєму підприємстві до моменту передачі їх на утилізацію. А тому і сплачувати екоподаток воно не повинне.
Податківці на сьогодні повністю згодні з такими висновками. Хоча вони і висувають одну додаткову умову (БЗ 117.01 та 117.04). На їх погляд, звільнення діє за умови наявності договору на видалення та утилізацію відходів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо), в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення.
Такої вимоги в ПКУ не існує. Але оскільки без договору позбуватися небезпечних відходів (передавати на утилізацію) не вдасться, то виконати цю умову буде не складно.