Варто визнати: законодавець не може передбачити всі можливі ситуації, які можуть виникнути на практиці у зв’язку з реалізацією норми. Тобто проблеми очікувані.
Перша проблема — дістати нотаріально засвідчену копію паспорта-книжечки резидента-бенефіціара та/або документа, що посвідчує особу нерезидента-бенефіціара.
Закордонний паспорт vs паспорт громадянина України
Перше рішення, яке було запропоновано Мін’юстом (див. лист від 13.11.2020 р. № 9338/8.4.4/32-20) для резидентів-бенефіціарів, — у заяві за формою 2 (4) вказувати не дані паспорта-книжечки, а дані закордонного паспорта і номер запису в Єдиному держдемреєстрі.
У такому разі, за запевненням чиновників міністерства, подавати нотаріально засвідчену копію паспорта-книжечки, як і закордонного паспорта, не треба.
Аргументували таку можливість тим, що паспорт для виїзду за кордон є таким же документом, що посвідчує особу, як і паспорт громадянина України (ст. 13 Закону № 5492).
Тут звернемо увагу на деякі деталі.
По-перше, підходить тільки паспорт для виїзду за кордон, виданий після 2015 року. Річ у тому, що саме з 01.01.2015 р. у таких паспортах з’явився номер з Єдиного держдемреєстру (п. 3 постанови КМУ від 07.05.2014 р. № 152). До цього зазначався ідентифікаційний код.
По-друге, на практиці далеко не всі держреєстратори і нотаріуси приймають такі заяви!
Аргументуючи свою позицію, вони посилаються на те, що в ЄДР повинні міститися серія і номер паспорта громадянина України — бенефіціара (п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755). Зауважимо, що цей пункт щонайменше не враховує те, що паспорти у формі ID-картки не містять серії.
Проте варто сказати, що під натиском роз’яснення Мін’юсту деякі держреєстратори і нотаріуси все-таки здаються й приймають документи із паспортом для виїзду за кордон. Якщо ви хочете скористатися рекомендацією міністерства, то бажано уточнити можливість подання у вашого держреєстратора. Як варіант, можна знайти нотаріуса, який дослухатиметься до листів Мін’юсту.
По-третє, дані закордонного паспорта можна вказати тільки для бенефіціара — резидента України.
Нерезиденти
Правила оформлення. Багато питань виникає в частині оформлення документів нерезидентів (як бенефіціарів, так і учасників-юросіб).
Загальні правила такі. Будь-який документ, виданий відповідно до законодавства іноземної держави, має бути (пп. 14, 15 ч. 1 ст. 16 Закону № 755):
1) легалізований (має пройти консульську легалізації або на ньому повинен проставлятися апостиль), якщо інше не встановлено міжнародними договорами;
2) перекладений українською мовою з посвідченням правильності перекладу або підпису перекладача у встановленому законодавством порядку (якщо документ не українською мовою).
Звідси висновок: копії іноземних документів (паспорти бенефіціарів, витяги з реєстрів, що підтверджують держреєстрацію учасника-юрособи) повинні пройти легалізацію*, а також перекладатися українською мовою!
* Якщо інше не встановлено міжнародними договорами.
Бажано переклад засвідчити нотаріально. Хоча, великою мірою, прямої вимоги робити саме нотаріально засвідчений переклад немає.
Зазначимо: закон вимагає саме нотаріально засвідчену копію документа, а не нотаріально засвідчений переклад (див., наприклад, п. 16 ч. 4 ст. 17 Закону № 755). Це різні речі!
Легалізація. Консульська легалізація чекає документи, видані в Канаді, Катарі, Китаї, Кувейті, Коста-Ріці, Іраку, Єгипті, ОАЕ, Саудівській Аравії, Лівії, Шрі-Ланці, Палестині, Уругваї, Чилі.
Проставлення апостиля допустиме для документів з Азербайджану, Вірменії, Греції, Данії, Ізраїлю, Індії, Ірландії, Ісландії, Італії, Кіпру тощо (повний список див. у Конвенції, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.61 р.).
Без будь-якої легалізації (тобто достатньо тільки засвідченого перекладу) можна подавати документи з Білорусі, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Грузії, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Чехії, Естонії (повний список див. у листі Мін’юсту від 09.07.2004 р. № 26-38-290 і Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.10.2002 р.).
Алгоритм дій. Оскільки на сьогодні ситуація з в’їздом іноземців до України складна, пропонуємо такий алгоритм щодо документів, які посвідчують особу, іноземців-бенефіціарів.
Отже, нерезидент проводить такі дії:
1) забезпечує засвідчення у своїй країні копію свого документа, що посвідчує особу;
2) забезпечує проведення консульської легалізації або проставлення апостиля (якщо для документа потрібна легалізація). Якщо за міжнародними договорами з Україною легалізація не потрібна, то документ ні консульську легалізацію, ні апостилювання не проходить;
3) відправляє засвідчену і легалізовану копію поштою.
Представники української юрособи:
1) отримують документ;
2) забезпечують проведення перекладу, засвідчуючи його у встановленому законодавством порядку.
Документів або зв’язку з бенефіціарами немає
Також іноді виникають ситуації, коли бенефіціари відмовляються давати паспорт або зв’язку з ними немає в принципі.
У цілому, зрештою, в юрособи немає необхідного переліку документів для подання даних про бенефіціарів.
На жаль, у таких ситуаціях закон невблаганний. Звільнення від відповідальності директор або інший представник юрособи, внесений до ЄДР, за неподання даних про бенефіціарів не отримає. Принаймні прямої норми поки що немає.
Водночас ні юрособа, ні директор не можуть змусити бенефіціара надати документи для того, щоб потім можна було звернутися до держреєстратора. Важелів впливу просто немає.
Проте оскільки у нас установлена саме адміністративна відповідальність, то в ситуаціях, які не залежать від волі директора та юрособи, від неї можна спробувати відбитися. Адже одним з обов’язкових елементів такого виду відповідальності є вина порушника (тобто директора/представника).
Поки не з’явилася судова практика зі штрафів, прогнози давати досить складно.
Але у нас є декілька ідей із цього приводу. З ними можна ознайомитися в статті ««Бенефіціарні» штрафи: хто і за що платить?» цього номера.
