Теми статей
Обрати теми

Відпустка під час війни

Вороная Наталія, експерт з кадрових і податкових питань
Відпустка зазвичай асоціюється з чимось приємним: море, сонце, зустрічі з друзями, можливість добре виспатися та відпочити від роботи. На жаль, цього року більшість українців використовують відпустку інакше: виїжджають зі своїх будинків, рятуючи життя собі та своїм близьким, облаштовуються в чужих містах або навіть країнах, допомагають біженцям та ЗСУ… Але якою б не була причина відпустки, для роботодавця важливо правильно її надати та оформити. Давайте поговоримо, які відпускні правила застосовуються під час війни.

Насамперед нагадаємо, що Закон про відпустки продовжує діяти і під час воєнного стану, але з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2136. Розберемо ці особливості.

Щорічна основна відпустка

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2136

щорічна основна відпустка в період дії воєнного стану не може перевищувати 24 календарні дні

Що це означає?

Як роз’яснило Мінекономіки (див. на сайті www.me.gov.ua коментар від 23.03.2022 у розділі: Головна/Діяльність/Умови праці/Трудові відносини в умовах воєнного стану), з дати набрання чинності Законом № 2136 (24.03.2022) і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарні дні. Якщо тривалість щорічної основної відпустки у працівника більше 24 календарних днів, різниця надається після закінчення дії воєнного стану.

Таким чином, згадана норма не означає, що для всіх працівників установлюється відпустка тривалістю 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік. Ідеться про те, скільки днів відпустки максимально працівник може використати з 24.03.2022 до закінчення війни. Тобто невикористані дні не пропадуть, а надаватимуться після настання миру.

Наприклад, тривалість щорічної відпустки науково-педагогічного працівника становить 56 календарних днів. З 24.03.2022 до закінчення дії воєнного стану він зможе використати лише 24 дні. А 32 календарні дні, що залишилися, можна надати працівнику після війни.

Якщо працівник частину відпустки за робочий рік уже використав до дати набрання чинності Законом № 2136, ці дні до розрахунку 24-денного обмеження не беремо. Припустимо, науково-педагогічний працівник у січні 2022 року відгуляв 14 календарних днів відпустки. У цьому випадку він може використати 24 календарні дні відпустки у період з 24.03.2022 до скасування воєнного стану. А ось щоб отримати 18 календарних днів, що залишилися, доведеться дочекатися закінчення війни.

Ті ж правила застосовуються й у випадку, коли у працівника накопичилися невикористані дні відпустки за попередні роки. Скільки б відпусток за попередні та поточний робочі роки не накопичилося, надати можна не більше 24 календарних днів (не за кожен рік, а сукупно!). Причому зауважте! Законопроектом № 7251 планується у період дії воєнного стану взагалі заборонити надання відпусток, накопичених працівниками за минулі роки. Тому слідкуйте за нашими публікаціями.

А як бути, якщо працівник на дату набрання чинності Законом № 2136 перебував у відпустці, тривалість якої перевищує 24-денне обмеження? Наприклад, викладач університету пішов у відпустку 24 лютого 2022 року на 56 календарних днів. У такому разі нічого міняти не потрібно. Працівник відгуляє всі дні відпустки, які йому було надано.

Чому? Все тому, що закони не мають зворотної дії, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України). Роз’яснюючи цю норму, Конституційний Суд України (див. рішення від 09.02.99 № 1-рп/99) зазначив, що до події застосовуються норми того закону, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, якщо відпустка почалася до набрання чинності Законом № 2136, до неї норми цього Закону не застосовуємо.

Інакше складається ситуація, коли працівник іде у відпустку після 24.03.2022, а наказ було видано до цієї дати. Якщо згідно з наказом тривалість відпустки становила понад 24 календарні дні, до наказу вносимо відповідні зміни.

А що буде, якщо роботодавець порушить припис Закону № 2136 та надасть працівнику відпустку більшої тривалості? На нашу думку, максимально, що можна тут інкримінувати — порушення інших вимог законодавства про працю (абзац дев’ятий ч. 2 ст. 265 КЗпП). Покарання для роботодавця за таке порушення — штраф у розмірі мінімальної заробітної плати (незалежно від кількості працівників, яким надано «подовжену» відпустку). Водночас, оскільки тут немає постраждалої сторони (працівник навряд чи скаржитиметься на надання йому оплачуваної відпустки, тим більше на підставі його ж заяви), застосування зазначеної санкції є малоймовірним. Те саме стосується й адмінштрафу на посадових осіб роботодавця, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП (ср. ).

Також зауважимо: не обов’язково надавати працівнику одразу всі 24 дні щорічної основної відпустки. Як і раніше, продовжує діяти норма ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки, що передбачає можливість розділити відпустку на частини за умови, що основна безперервна її частина буде не менше 14 календарних днів.

Інші види відпусток

Зверніть увагу!

Обмеження за кількістю днів відпустки у період воєнного стану, встановлене ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, стосується лише щорічної основної відпустки

При цьому працівнику також може бути надано щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші види відпусток, передбачені Законом про відпустки. Їх тривалість на період дії воєнного стану не змінилася.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом дії воєнного стану на прохання працівника йому може бути надана неоплачувана відпустка без обмеження 15-денним строком, передбаченим ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. При цьому немає значення, чи ведуться на території населеного пункту активні бойові дії. Але зауважте, що така відпустка надається виключно на прохання працівника. Роботодавець відправляти у неоплачувану відпустку за власною ініціативою не має права!

Відмова у наданні відпустки

Важливо! У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпустки, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але зробити це можна лише у тому випадку, якщо працівник залучається до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури* (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

* Перелік секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави визначено постановою КМУ «Деякі питання об’єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 № 1109.

З цієї норми випливають такі висновки.

1. Якщо працівники не зайняті на об’єктах критичної інфраструктури, відпустки надаються їм за графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профкомом. При цьому не забувайте про пільгові категорії осіб (ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки), яким відпустка надається за їх бажанням у будь-який зручний для них час.

2. Відмовити працівнику у наданні відпустки — це право, а не обов’язок роботодавця.

3. За жодних обставин роботодавець не може відмовити у наданні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо працівниця (працівник) має на них право.

Святкові дні та відпустка

Нагадаємо: у мирний час згідно з ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткових відпусток «на дітей» не враховувалися святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП. Тобто відпустка фактично продовжувалася на кількість святкових/неробочих днів, які припали на її період, але такі дні не оплачувалися.

Проте на період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136). Тобто святкових/неробочих днів з 24.03.2022 до закінчення дії воєнного стану немає. Це звичайні календарні дні. Тому

якщо на період відпустки припадає день, зазначений у ст. 73 КЗпП, тривалість відпустки збільшувати не потрібно

Причому, на нашу думку, це правило діє й у тому разі, коли працівник пішов у відпустку до 24.03.2022. Наприклад, 21.03.2022 працівник пішов у відпустку на 35 календарних днів. При цьому на період відпустки припадає 24 квітня (Пасха). Оскільки у період з 24.03.2022 до закінчення воєнного стану такий день не вважається святковим/неробочим, відпустка не продовжується. Тобто працівник має вийти на роботу 25.04.2022, а не 26.04.2022, як це було б у мирний час. При цьому 24 квітня оплачується як звичайний календарний день відпустки.

У зв’язку із незастосуванням норм ст. 73 КЗпП виникають особливості й у розрахунку сум відпускних.

Як ви знаєте, при обчисленні суми відпускних застосовується Порядок № 100. Відповідно до нього виплати за 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки (або за фактично відпрацьований період), ділять на кількість календарних днів розрахункового періоду. При цьому з розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, а також час, протягом якого працівник не працював та за ним не зберігався заробіток або зберігався частково.

Виникає питання: чи потрібно при розрахунку відпускних виключати із розрахункового періоду святкові та неробочі дні? Давайте розглянемо приклади.

Приклад 1. Працівник іде у відпустку у квітні 2022 року на 24 календарні дні. Розрахунковий період — квітень 2021 року — березень 2022 року. Заробіток працівника, що бере участь у розрахунку відпускних, становить 186000 грн.

На період із квітня 2021 року до березня 2022 року припадає 11 святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП. Причому ці дні згідно із законодавством, яке діяло на той час, були святковими. Отже, вони виключаються з розрахункового періоду.

Таким чином, середньоденна заробітна плата працівника становитиме:

186000 грн : (365 к. дн. - 11 к. дн.) = 525,42 грн/к. дн.

Сума відпускних, що належить працівнику, дорівнює:

525,42 грн/к. дн. х 24 к. дн. = 12610,08 грн.

Приклад 2. Працівник іде у відпустку у травні 2022 року. Розрахунковий період — травень 2021 року — квітень 2022 року.

На розрахунковий період припадає 12 святкових/неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП. Але з розрахункового періоду виключатимемо не 12, а 11 святкових/неробочих днів. А річ у тому, що 24 квітня 2022 року не є святковим/неробочим днем відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136.

Ось і всі особливості надання відпусток під час війни. Сподіваємося, мир настане дуже скоро, і ми зможемо використовувати наші відпустки, як і раніше: для відпочинку на березі моря, походів у гори чи ліс, зустрічей із друзями та інших приємних речей.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі