ФОП отримав гроші на закордонний рахунок: наслідки

Можна чи не можна

Коротка відповідь — можна. Право фізичних і юридичних осіб відкривати рахунки за кордоном прямо передбачене ст. 2 Закону про валюту*. Немає загальних заборон на отримання ФОП доходів на іноземний банківський рахунок, навіть для єдиноподатників (дивіться також останній розділ цієї статті).

* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Тому як звичайні фізособи, так і ФОП на практиці відкривають рахунки за кордоном.

Це істотно простіше, ніж завести бізнес-рахунок. При цьому якщо йдеться про умовного ФОП-айтішника, який на такий рахунок фактично отримує «зарплату» (а не ганяє через нього оплати за товарні постачання в контейнерних нормах), то в іноземного банку надалі специфічних питань до такого ФОП не виникає. Особливо якщо ФОП (а для банку — просто фізособа) має адресу в цій країні (нехай і тимчасову) та іноземний податковий номер.

Мотиви таких ФОП зрозумілі. У кінці лютого — на початку березня в повітрі витали побоювання з приводу стійкості банківської системи. Частина бізнесу не поспішала заводити валюту в Україну. На щастя, ці побоювання значною мірою знято. Проте до останнього часу

Він виникав за рахунок неминучої для багатьох курсової різниці* при продажу валюти за неринковим курсом. При цьому власне податок для більшості ФОП становив уже символічні 2 % (для тих, хто перейшов на цю ставку).

* Суворо кажучи, у бухгалтерському сенсі це не курсова різниця. Але для наших цілей це не принципово.

Зараз і цей курсовий фактор багато в чому усунено. Принаймні поточна різниця з ринковим курсом вже не виглядає настільки вражаючою. Але операції вже проведені, та й звичка заводити гроші на іноземний рахунок уже сформувалася, тому питання нікуди не поділися.

Дізнаються чи не дізнаються

Українським податківцям не треба повідомляти про відкриття рахунку за кордоном.

Утім, саме по собі це не означає, що наша податкова залишиться в невіданні.

Але якщо (чи швидше коли) запрацює система автоматичного обміну інформацією з іноземними юрисдикціями, то наші податківці отримають відомості не лише про наявність іноземного банківського рахунку, але й про обороти/залишки на таких рахунках. У цьому сенсі для податківців іноземні рахунки наших громадян (і компаній) стануть прозоріші, ніж внутрішньоукраїнські рахунки в поточних реаліях. Звичайно, йдеться про рахунки з країн — учасниць автоматичного обміну (туди потрапляють не всі країни, але більшість популярних «білих» країн, у яких наші громадяни відкривають рахунки, у т. ч. європейські країни).

Це відбуватиметься так. Іноземний банк при відкритті рахунку визнає нашу фізособу (ФОП) резидентом України. Тому щойно прийде час автообміну, то він зіллє в Україну (технічно через компетентний орган своєї країни) інформацію про банківський рахунок без жодного запиту з нашого боку.

В Україні поки ця система ще не працює. Тому поки про іноземний рахунок податківці автоматично не дізнаються. Можуть дізнатися лише під час індивідуальної роботи щодо конкретного платника податків (через ініціативні запити).

Коли система запрацює? Неможливо твердо назвати якісь конкретні строки запуску системи автоматичного обміну інформацією. Україні для цього ще належить прийняти низку документів і пройти технічні процедури. Згідно з початковими планами запуск системи повинен був відбутися вже кілька років тому, але з різних причин процес переносився. З урахуванням поточних офіційних планів можемо лише спрогнозувати, що за 2022 рік інформація через систему автообміну не витече.

Не виключаємо, що воєнний стан внесе корективи в ці плани і строки знову зсунуться.

Рахунок і резидентство

Наявність рахунку в іноземному банку не перетворює фізособу на резидента країни, в якій відкрито такий рахунок. Тому всі загальносвітові доходи такої фізособи повинні оподатковуватися в країні резидентства. Наприклад, підприємницькі доходи, отримані від діяльності резидента України, оподатковуються в Україні.

Часто доводиться чути: якщо дохід отримали на іноземний рахунок, то його неодмінно доведеться оподатковувати за іноземними правилами. Ні, в загальному випадку це не так. Зрозуміло, є доходи, які первісно треба оподатковувати за іноземними правилами. Але це звичайно безперечні винятки. Наприклад, якщо фізособа працює за кордоном, то із зарплати за трудовим контрактом іноземний роботодавець утримає податки за своїм законодавством. Розбиратися в питанні резидентства він не буде. Це питання залишиться на совісті самого працівника. Він за підсумками року вимушений буде вирішувати, чи декларувати цей доход в Україні. Якщо фізособа — резидент України, то задекларувати і сплатити різницю (якщо вона виникне) в податку в Україні формально треба.

Складніша ситуація з перетворенням фізособи (вона ж ФОП) на резидента іноземної держави.

Загальне уявлення про критерії такого перетворення можна отримати з уважного прочитання п.п. 14.1.213 ПКУ. Але в кожній країні це питання регулюється по-різному, в т. ч. можуть спрацьовувати конкретні угоди про уникнення подвійного оподаткування. Хоча базові підходи зазвичай збігаються.

Не виключаємо, що різні країни навіть за одноманітності нормативних правил щодо критеріїв резидентства можуть ці правила по-різному застосовувати стосовно «українського питання».

Наприклад, якщо в якійсь країні більше півроку живе сім’я в повному складі (припустимо, батьки і троє дітей), діти ходять до школи або садка, укладено договір оренди на рік, то формально всі члени сім’ї виявляються резидентами країни перебування. Це означає необхідність оподаткування всього доходу за іноземними правилами (у т. ч. і доходу із джерелом походження в Україні). Важливість питання резиденства складно переоцінити, адже вітчизняні 2 % податку можуть перетворитися на іноземні 20-30-40 %.

Якщо ми говоримо про ФОП, то можливий конфлікт резидентства. Адже завдяки п.п. 14.1.213 ПКУ наявність ФОП схиляє чашу терезів у бік резидентства України (хоча теж не є 100 % критерієм резидентства). Але цей наш ФОП-критерій до визначення «центру життєвих інтересів» зовсім не перешкода для набуття резидентства чужої країни. Іноземна держава цілком може розглядати нашого ФОП як свого резидента, вважаючи, наприклад, що центр життєвих інтересів перебуває на його території (сім’я, діти, школа, орендоване житло...).

Утім, ми не виключаємо, що окремі держави навіть, здавалося б, у безнадійній ситуації (переїхала вся сім’я) можуть вирішити питання з резидентством не так формально і підуть назустріч українцям. Наприклад, можливий підхід, за яким буде врахований мотив проживання за кордоном і отриманий у результаті цього статус за кордоном (статус тимчасового захисту). Іншими словами, таке проживання можна розглядати вимушеним і в межах такого м’якого підходу не вважати тимчасовий переїзд підставою для зміни резидентства.

Проте із цього приводу поки немає європейського консенсусу. Дуже сподіваємося, що європейські країни найближчим часом вироблять чіткі орієнтири із цього питання. Тим паче, що запит на отримання такої відповіді є не лише від наших офіційних органів, але й від величезного числа українців, що тимчасово залишили свої домівки. Поки можна говорити про наявність податкових ризиків для ФОП у ситуації, коли не лише його рахунок, але й він разом із сім’єю довгий час (більше 183 днів у 2022 році) знаходиться в конкретній іноземній юрисдикції і поки не збирається повертатися в Україну (чи переміщатися в третю країну).

Як оподатковувати в Україні

Здавалося б, просте питання. Припустимо, ФОП отримав підприємницький дохід на іноземний банківський рахунок. На дату надходження треба кількість отриманої валюти помножити на курс НБУ. Отриману суму включити до підприємницького доходу і показати в місячній (при ставці 2 %) або квартальній декларації (при ставці 3/5 %) з єдиного податку. Окремо на ФЛП-загальносистемниках не зупиняємося, але логіка аналогічна (зрозуміло, з правом на вирахування витрат).

На жаль, у цю зрозумілу і, на перший погляд, просту техніку податкового обліку податківці намагаються внести коригування.

Тому замість 2 або 3/5 % єдиного податку треба сплатити з таких доходів 19, 5 % (= 18 % ПДФО + 1,5 військового збору). Якщо ще нещодавно такий підхід податківців звучав у неофіційному форматі, то зараз ДПСУ цілком відкрито заявила про нього в листі від 04.07.2022 № 5064/Г/99-00-24-03-03-09. Ба більше, раніше податківці взагалі стверджували, що доходи на іноземному банківському рахунку в принципі не підпадають під оподаткування єдиним податком (тобто оподатковуються ПДФО і військовим збором (див., наприклад, лист ГУ ДПС у м. Києві від 27.06.2019 № 2952/Г/26-15-13-06-12-ІПК).

Чи є підстави для подібних підходів? На наш погляд, немає. Для податкових цілей (наприклад, для єдиного податку) важливо відповісти на два запитання:

1) підприємницький це доход чи ні?

2) чи оподатковується цей дохід за єдиноподатковими правилами*?

Якщо обидві відповіді ствердні, то такий дохід не оподатковується ПДФО і військовим збором.

* Деякі доходи ФОП, навіть якщо вони носять підприємницький характер, не підпадають під оподаткування єдиним податком (наприклад, роялті). Отже, їх оподатковують ПДФО і військовим збором (п. 292.1 ПКУ).

При цьому ПКУ для визначення моменту виникнення оподатковуваного доходу не прив’язується до надходження коштів до українського банку. Тут працюють такі правила.

Момент отримання доходу — дата надходження коштів платникові єдиного податку в безготівковій формі (п. 292.6 ПКУ). Думаємо, надходження валюти на іноземний банківський рахунок цілком тягне на визнання платежу безготівковим.

Сума доходу — перерахована валюта за курсом НБУ на дату отримання доходу (п. 292.5 ПКУ).

Усе це цілком відбувається на рівні іноземного банківського рахунку. Подальша доля отриманої виручки (витратили з іноземного рахунку чи завели потім в Україну) ніяк не повинна впливати на податкові характеристики такого доходу. Хоча подальший рух коштів у певних умовах можуть визначати правила валютного контролю. Але єдиний податок і валютний контроль не впливають один на інший.

У податківців залишається хіба що їх класична зачіпка — дохід отримано не на підприємницький рахунок, а на особистий рахунок фізособи (в цьому випадку особистий рахунок за кордоном). Проте знаємо, санкцій за це законодавство не встановлює. Претензії податківців, що доходять до посилань на порушення правил перебування на єдиному податку, — безпідставні (детальніше див. «Доходи ФОП на особистий рахунок» // «Податки & бухоблік», 2020, № 91).

Що з валютним контролем

Тут правила виписані не занадто вдало. Якщо сильно буквоїдничати, то можна взагалі довести, що розрахунки за експортом/імпортом товарів, робіт, послуг треба проводити тільки через банки (п. 31 Положення № 2*, пп. 16, 23 Положення № 5**). При цьому в розумінні вітчизняних норм це саме український банк. Якщо виходити з того, що отримання грошей на рахунок в іноземному банку або списання грошей за імпортом — це розрахунок, то можна дійти навіть до заборони проведення таких операцій.

* Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2.

** Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5.

Тому, наприклад, ми

Детальніше про це див. «ЗЕД-розрахунки через закордонні рахунки» // «Податки & бухоблік», 2022, № 27. Це особливо небезпечно, коли операція, під час якої отримано гроші на іноземний рахунок, підпадає під контроль з позиції граничних строків зарахування виручки (у загальному випадку це експортна товарна операція на суму більше 400 тис. грн).

Але ситуація з експортом трохи гнучкіша. Адже правило щодо розрахунку через український банк можна тлумачити так, що зрештою гроші повинні зайти в Україну. Як бачимо, в листі ДПСУ не наполягає на забороні отримання виручки на іноземний банківський рахунок (лист від 04.07.2022 № 5064/Г/99-00-24-03-03-09). Вона лише говорить, що якщо з іноземного рахунку не завести гроші на український рахунок, то доведеться заплатити не єдиний податок, а ПДФО і військовий збір.

Але навіть якщо визнати справедливим такий підхід, то автоматично виникає нове запитання — а коли власне ФОП повинен завести гроші в Україну? Податківці не дають на нього відповіді. Суворо кажучи, ми б у цьому випадку орієнтувалися на нормативні строки повернення валютної виручки (зараз цей строк становить 180 днів). Проте дохід-то треба поставити відразу, а не через 180 днів, та і не ясно, як бути з експортними операціями, які випадають з-під валютного контролю (за операціями і сумами, які не підпадають під граничний строк розрахунку в ЗЕД)? Питання залишається відкритим.

Додавши штучну умову (заведення коштів в Україну) для оподаткування єдиним податком надходжень на іноземний рахунок, податківці, по суті, заганяють ФОП у пошук відповідей на нові запитання. Найсумніше, якщо розгадуючи ці ребуси, ФОП поставить собі питання — раз податківці не хочуть бачити ці суми у складі декларації з єдиного податку, — може, взагалі їх поки не показувати? І тоді ні самих сум, ні податку з них держава може не побачити.