Питання недаремне. Нагадаємо: поле 6 «Місце провадження господарської діяльності» у Заяві про перехід на ЄП містить у собі чотири складових, через які розкривається таке місце:
— код КОАТУУ (досі зазначаємо за старим Класифікатором від 31.10.97 № 659);
— область, район, населений пункт;
— вулиця, номер будинку, офісу, квартири;
— поштовий індекс.
Заповнювати це поле потрібно обов’язково (п.п. 4 п. 298.3 ПКУ). В іншому випадку Заяву можуть не прийняти за недостатністю зазначених у ній обов’язкових відомостей. Але що має зазначати як місце провадження діяльності єдиноподатник, який займається ЗЕД і надає послуги нерезидентам?
Питання ускладнюється тим, що послуги бувають різні. Одні можуть надаватися без виїзду з України, для надання інших необхідно, аби працівник єдиноподатника виїхав за кордон. Місце постачання різних послуг (для цілей ПДВ-обліку) теж визначається по-різному. То як же бути?
Податківці пропонують із ситуації, що склалася, доволі простий вихід. Вони пропонують заповнювати у таблиці поля 6 лише графу «Область, район, населений пункт», в якій зазначається: «Виконання робіт чи надання послуг за межами України (експорт)». Інші графи таблиці, яка міститься у полі 6, не заповнюються (БЗ 107.01.01).
Тобто не потрібно конкретизувати ані країну, в якій будуть надаватися послуги (таких країн може бути багато), ані адресу власного офісу. Не потрібно навіть визначати місце постачання послуги, як це відбувається у ПДВ-обліку (за ст. 186 ПКУ). Просто написати, що це буде за межами України — і все!
Інакше кажучи, для цілей єдиноподаткового обліку усі послуги, які платник надає нерезидентам, вважаються такими, що надаються за межами України. Хай навіть послуги надаються ФОП, який фізично не залишає межі власної квартири.
