Організовуємо вільні понеділки 26 грудня, 2 і 9 січня

Уже вкотре воєнний стан в України продовжено на 90 діб. Тепер з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року до 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року. До завершення/скасування воєнного стану положення ст. 73 КЗпП, що встановлює перелік святкових та неробочих днів, робота в які не проводиться, не застосовують. Це прямо зазначено в ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

Тож, наприклад, неробочі дні Різдво Христове 25 грудня 2022 року та 7 січня 2023 року, а також свято Нового ріку 1 січня 2023 року для цілей організації трудового процесу стали звичайними днями календаря.

Зауважимо, що 25 грудня 2022 року та 1 січня 2023 року припадають на неділю, а 7 січня 2023 року — на суботу. У багатьох працівників це вихідні дні. Проте оскільки також не діють положення ч. 3 ст. 67 КЗпП щодо перенесення вихідного дня, що збігся зі святковим, то понеділок залишається звичайним робочим днем (див. ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).

Наша мета — залишити понеділки 26 грудня 2022 року, а також 2 та 9 січня 2023 року вільними днями, збільшивши час для відпочинку працівників. Тож розповідаємо, як її досягти.

Зменшуємо норму

Статтею 50 КЗпП встановлено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Водночас до завершення/скасування воєнного стану ч. 1 ст. 6 Закону № 2136* дозволяє роботодавцям збільшувати нормальну тривалість робочого часу до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Проте нас цікавить протилежна ситуація, за якої працівник працює не більше, а менше.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

Чи можна встановити меншу нормальну тривалість робочого часу, ніж зазначена в ч. 1 ст. 50 КЗпП? Так, це не заборонено. Проте, відпрацьовуючи норму годин на місяць, розраховану виходячи з меншої нормальної тривалості робочого часу, наприклад, у 32 години на тиждень, працівники підприємства отримують повний оклад.

Чи може роботодавець нормальну тривалість у 32 години встановити лише для певного періоду, наприклад з 26.12.2022 по 15.01.2023? Може. Навіть якщо у вас в колективному договорі визначено, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, це зараз не проблема. Річ у тім, що ст. 11 Закону № 2136 дає право роботодавцю з власної ініціативи в період дії воєнного стану зупиняти окремі положення колдоговору.

Що дає зменшення нормальної тривалості робочого часу з 40 до 32 годин на тиждень при 5-денному робочому тижні? Можливість визнати понеділки 26.12.2022, 02.01.2023 та 09.01.2023 вільними від роботи днями, а тривалість роботи в інші робочі дні (з вівторка по п’ятницю) залишити незмінною — 8 годин на день.

У результаті таких дій норма тривалості робочого часу для 5-денного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю з 8-годинним робочим днем для:

— грудня 2022 року дорівнюватиме 168 годин на місяць. Кількість робочих днів — 21;

— січня 2023 року — 160 годин на місяць. Кількість робочих днів — 20.

Відпрацювавши цю норму, працівники-окладники з повною зайнятістю повинні отримати основну зарплату в повному розмірі.

Як все оформити? Видати наказ. Його текст може бути таким.

Якщо роботодавець зменшує нормальну тривалість робочого часу та вводить вільні від роботи дні 26.12.2022, 02.01.2023 та 09.01.2023, то чи потрібно їх кількість віднімати від загальної кількості днів у розрахунковому періоді під час обчислення відпускних? Ні, не потрібно. Адже такі дні не є святковими днями для трудових цілей.

Інші варіанти

Чи є ще варіанти відпочинку працівників у новорічно-різдвяні дні? Так, є. Працівникові можна надати оплачувану відпустку. При цьому врахуйте, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки).

Також працівник може скористатися відпусткою без збереження зарплати, наприклад, відпусткою за угодою сторін (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки).

Ще варіант — встановити працівнику неповний робочий тиждень на підставі його заяви за угодою сторін. Та нам варіанти з відпусткою без збереження зарплати та неповним робочим часом не подобаються, оскільки у разі їх реалізації працівник втратить в сумі зарплати.