Якщо юрособа-єдиноподатник є ПДВшником (тобто сплачує ЄП за ставкою 3 %), бухоблік ПДВ у неї нічим не відрізняється від бухобліку у юросіб-загальносистемників. При цьому сума коштів, яка відповідає сумі ПДВ, отримана у складі виручки, для єдиноподатника-ПДВшника доходом не є (п.п. 1 п. 292.11 ПКУ). Також не є доходом сума коштів, яка відповідає ПДВ, отримана як виручка єдиноподатником-безПДВшником, який був ПДВшником на дату відвантаження товарів. І нарешті, не буде доходом сума ПДВ, отримана єдиноподатником-ПДВшником у складі оплати товарів та послуг, реалізованих таким єдиноподатником у період, коли він був платником податку на прибуток (п.п. 7 п. 292.11 ПКУ).
Якщо ж єдиноподатник був безПДВшником на дату першої події, він просто не нараховує податкові зобов’язання з ПДВ. Тому ані у складі виручки, ані в бухобліку такого єдиноподатника-безПДВшника ніякого ПДВ не буде.
Є ще одна особливість обліку ПДВ у єдиноподатників-ПДВшників. До складу їх доходів уключається сума кредиторської заборгованості (за отриманими, але не оплаченими товарами), за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ). Так, наразі це не актуально, адже перебіг позовної давності, по суті, заморожено. Але нагадаємо ключові аспекти.
Якщо платник ПДВ списує таку кредиторську заборгованість, то податківці вимагають зменшити податковий кредит. Раніше для цього податківці рекомендували бухдовідку, але наразі вони схиляються до компенсуючих податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 ПКУ (БЗ 101.24). Важливо, що раніше ВС також підтримував думку про коригування ПК. Але зараз позиція ВС змінилася (див. «Списання безнадійки за неоплаченими товарами: ПК зберігається — Верховний Суд за!» // «Податки & бухоблік», 2022, № 49). Ми ж повсякчас дотримувалися думки про збереження ПК, адже у ПКУ немає норми, яка б вимагала чи то зменшити ПК, чи то нарахувати компенсуючі ПЗ.
