Можливість складання підсумкових ПН (за щоденними підсумками операцій) передбачена п. 201.4 ПКУ і п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 № 1307. Ними дозволено складати підсумкові ПН на постачання товарів/послуг за готівку кінцевим споживачам (неплатникам ПДВ), якщо розрахунки здійснюються, зокрема, через банківську установу (через касу банку — з внесенням покупцем грошей безпосередньо на поточний рахунок постачальника).
Зважаючи на це нагадаємо, що розрахунки, які здійснюються без відкриття рахунку шляхом внесення готівки через касу банку (для подальшого її перерахування на рахунки одержувачів), для платників коштів є готівковими, а для одержувачів — безготівковими (п. 10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148). Утім, п. 201.4 ПКУ хоча і говорить про продаж «за готівку», насправді дозволяє включати в підсумкові ПН і безготівкові оплати (наприклад, із застосуванням платіжних карток, через платіжні пристрої, банківські установи, через касу банку — якщо кошти зараховуються безпосередньо на поточний рахунок постачальника). Причому з можливістю складання підсумкової ПН при такому способі розрахунку — внесенні оплати покупцем через касу банку — згодні й податківці (листи ДПСУ від 07.04.2020 № 1405/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 29.09.2020 № 4045/ІПК/99-00-05-06-02-06).
Щоправда, в п. 201.4 ПКУ також говориться про постачання кінцевим споживачам (якими, у свою чергу, можуть бути й фізособи, і юрособи*). З урахуванням цього в наведених листах контролери зазначчали, що на постачання товарів/послуг не кінцевим споживачам (для перепродажу) підсумкова ПН (з типом причини «11») не складається. По суті це означає, що на постачання не кінцевому споживачеві треба скласти звичайну ПН — як на неплатника (з типом причини «02»). Хоча яким чином продавцеві дізнатися, з якою метою покупець-неплатник придбаває товари/послуги і як їх збирається потім використовувати (як кінцевий споживач чи не кінцевий), податківці не пояснювали. Та і, гадаємо, навряд чи це стануть якось з’ясовувати контролери при перевірці. Адже
* І хоча ні ПКУ, ні ЦКУ визначення «кінцевий споживач» не містить, наприклад, визначення роздрібної торгівлі із Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР розуміє під нею діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та «іншим кінцевим споживачам» для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (таким чином маючи на увазі, що кінцевими споживачами можуть бути не лише прості громадяни-фізособи).
і підсумкову ПН з типом причини «11», і ПН з типом причини «02» складають на неплатника
І з якою метою неплатник здійснює придбання (і як збирається його використовувати), за великим рахунком, не повинно мати значення для продавця. Адже на податкові зобов’язання продавця це жодним чином не вплине. Головне, щоб ПЗ продавцем були задекларовані правильно (у повній сумі). Тим паче, що ПН, складені на неплатників ПДВ, останнім не потрібні (податковий кредит за ними не формується). Тому вони не видаються покупцям і не блокуються (оскільки відповідають критеріям безумовної реєстрації з п.п. 1 п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165).
Тож якихось негативних наслідків для продавця настати не може. Тому вважаємо, що в такому разі індивідуальну ПН на неплатника (з типом причини «02») продавцеві можна не складати, а включити до підсумкової ПН оплату, внесену покупцем (юрособою — неплатником ПДВ) через касу банку.
