Таке запитання надійшло в редакцію «Податки & бухоблік». Тож давайте поговоримо про сумісництво.
Визначення. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. За сумісництвом працівник може працювати на тому самому (внутрішнє сумісництво) або іншому підприємстві чи у ФОП (зовнішнє сумісництво).
Наче все поки добре. Проте на роботу за сумісництвом, у томі числі й щодо її тривалості, можуть встановлюватися обмеження (див. ч. 2 ст. 21 КЗпП):
— законодавством;
— колективним договором або угодою сторін.
Обмеження. Щодо обмежень на роботу за сумісництвом, встановлених законодавством, то до недавнього часу першу скрипку тут відігравали постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245 та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 № 43 (далі — постанова № 245 та Положення № 43 відповідно).
І хоча в зазначених документах прямо згадувалися тільки державні підприємства/установи/організації, чиновники поширювали ці обмеження і на комунальні підприємства/установи/організації (див. листи Мінпраці від 16.09.2010 № 294/13/116-10 і Мінсоцполітики від 08.09.2011 № 731/13/84-11).
Зазначені документи обмежували не тільки коло осіб, які мали право працювати за сумісництвом, а й тривалість роботи за сумісництвом. Вона не могла перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день.
Проте 22.11.2022:
— постанова № 245 була визнана нечинною постановою КМУ від 22.11.2022 № 1306;
— Положення № 43 було скасовано розпорядженням КМУ від 22.11.2022 № 1047-р.
Тож можна видихнути й приймати на роботу сумісників без обмежень щодо тривалості робочого дня? Не зовсім. Для початку слід уважно переглянути внутрішні документи підприємства, в тому числі й колдоговір: чи не прописано там випадково про сумісництво «не більше 4годин на день і повного робочого дня у вихідний день».
Якщо обмежень на роботу за сумісництвом немає й зайнятість за основним місцем роботи дозволяє, то
комунальне підприємство (як і госпрозрахункове) має право прийняти працівника за сумісництвом на повний робочий час
У результаті такий працівник-сумісник нарівні з основними працівниками працюватиме, наприклад, 8 годин на день 5 днів на тиждень.
Нюанс: можуть зателефонувати інспектори праці й поцікавитися: «Що це у вашому Д1 до Податкового розрахунку сумісник з повним робочим часом?». Не тушуємося, зізнаємося: «Так, усе правильно. Працює на повний робочий час. Наказ, табель обліку робочого часу. Усе в рамках закону. Не порушуємо». Після цього інспектори втрачають до вас інтерес.
А тепер припустимо, що в колдоговорі підприємства міститься обмеження щодо максимальної тривалості роботи за сумісництвом протягом дня. Що роботи в такому випадку? Потрібно або змінювати цей документ, або продовжувати виконувати його вимоги.
Обрали зміну? Що ж, зміна колективного договору — процедура тривала. Вона має відбуватися згідно з вимогами Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-ХІІ.
Так що, невже доведеться приймати працівника на неповний робочий час?
Не обов’язково. Стаття 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ дозволяє роботодавцю за його ініціативою на період воєнного стану зупиняти дію окремих норм колективного договору. Таким чином, роботодавець своїм наказом може зупинити дію відповідної норми, водночас запустивши процедуру внесення змін до колективного договору.
