Висновок документа
Працівник, який захворів в період простою, не має права на допомогу по тимчасовій непрацездатності, якщо згідно з рішенням роботодавця під час такого простою він не зобов’язаний бути присутнім на робочому місці.
Це питання має певну історію. Особливої гостроти воно набуло у розпал ковідних часів, коли чимала кількість підприємств запровадила простій. Саме тоді ФСС почав масово відмовляти у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності у період простою. І це не дивлячись на кардинально протилежну позицію Мінсоцполітики, що була викладена у листі від 23.06.2020 № 6387/0/290-20/45. У ньому відомство зазначало, що під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах. Основний аргумент: серед підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, період простою не зазначений (див. ст. 23 Закону № 1105*).
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.
Здавалось у цій темі можна було б поставити крапку. Але сталося, не так, як гадалося
Нещодавно з’явився лист Мінсоцполітики від 05.07.2022 № 2063/0/290-22/45, що коментується. Він цікавий тим, що у ньому наведена узгоджена позиція відразу чотирьох «монстрів»: ФСС, Мінсоцполітики, Мінекономіки та Держпраці щодо питання оплати періоду тимчасової непрацездатності, що сталася під час простою.
Вони домовилися (так-так, саме домовилися, бо законодавчих підстав для такого висновку немає), що право на допомогу по тимчасовій непрацездатності залежить від того, чи повинен працівник знаходитися під час простою на робочому місяці. Так, якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника, який перебуває у простої та згідно із наказом роботодавця:
— зобов’язаний бути присутнім на робочому місці у період простою, то допомога по тимчасовій непрацездатності надається йому на загальних підставах за дні непрацездатності, через які працівник втрачає оплату;
— звільнений від необхідності бути присутнім під час простою на робочому місці, то підстав для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності немає.
При цьому Мінсоцполітики саме ж зазначає у листі, який коментується, що законодавство не визначає умови щодо присутності/відсутності працівників на робочому місці під час простою. Тобто незалежно від того, присутній чи відсутній працівник на робочому місці під час простою, він все одно отримає оплату за невідпрацьований час. Так чому ж виплату лікарняних під час простою поставили в залежність від присутності працівника на робочому місці? Як вже зазначалося вище, аргументованої відповіді на це запитання в листі немає.
Підсумуємо. Якщо ви не готові сперечатися з «монстрами», то в залежності від ситуації рекомендуємо діяти так.
Ситуація 1. Тимчасова непрацездатність працівника настала після встановлення простою. В наказі про простій зазначено, що в період простою працівник повинен знаходитися на робочому місці.
Дієте так: відображаєте в табелі обліку робочого часу відповідним кодуванням дні, на які припала тимчасова непрацездатність. Якщо це оплачувана тимчасова непрацездатність, то нараховуєте за цей період лікарняні, а не оплату простою.
Ситуація 2. Тимчасова непрацездатність працівника настала після встановлення простою. В наказі про простій зазначено, що в період простою працівник звільнений від необхідності знаходитися на робочому місці.
Дієте так: в табелі обліку робочого часу продовжуєте табелювати простій й нараховувати оплату простою, не дивлячись на наявність лікарняного. Комісія з соцстрахування відмовляє в оплаті лікарняного у зв’язку з відсутністю втрати заробітку працівником (відмову фіксує в протоколі та повідомляє про це працівника).
Ризики: працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав, якщо вважатиме відмову неправомірною. Проте з боку Держпраці претензій не буде.
А якщо простій завершиться, а працівник ще буде хворіти? В такому випадку за дні хвороби, що йдуть після простою, лікарняні мають бути призначені. При цьому відлік перших 5 днів хвороби — з дати відкриття лікарняного, а не з дня виходу на роботу після простою.
Що стосується допомоги по вагітності та пологах, то тут діє спецнорма ч. 3 ст. 25 Закону № 1105. Так, у разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства не з вини застрахованої особи, допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. В цьому питанні Мінсоцполітики заперечень, як і раніше, не має. ☺.
