Релокація підприємства: а що з зарплатними податками?

Сплату зарплатних податків розглядатимемо, відштовхуючись від того, чи перереєстрували підприємство з зони ведення бойових дій* за новим місцезнаходженням. Та для початку проговоримо правила сплати до переїзду, щоб зрозуміти, що саме змінюється.

* Увага! Ситуації з підприємствами, що знаходяться на окупованих територіях тут не розглядаємо.

Як воно було до

ПДФО. ПДФО, утриманий податковим агентом — юридичною особою, її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом з доходів найманих працівників перераховують до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) такого податкового агента. Це правило прописано в ч. 2 ст. 64 БКУ.

При цьому, якщо відокремлений підрозділ:

— уповноважений на ведення розрахунків з працівниками та сплату податків, то він самостійно перераховує ПДФО з доходів працівників, що працевлаштовані у ньому до відповідного бюджету своїм за місцезнаходженням;

— не уповноважений, то усі обов’язки податкового агента за такий підрозділ виконує юридична особа (головне підприємство). ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, таке головне підприємство перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням цього відокремленого підрозділу (п.п. 168.4.3 ПКУ).

Військовий збір. Податкові агенти з доходів найманих працівників сплачують його за своїм місцезнаходженням (див. роз’яснення ДПСУ в підкатегорії 126.05 БЗ). Тобто

Уповноважений відокремлений підрозділ сплачує ВЗ з доходів найманих працівників, що працевлаштовані у ньому, самостійно до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрацією).

Чому такі розбіжності у сплаті ПДФО та ВЗ з зарплати працівників неуповноваженого підрозділу? Податківці пояснюють це тим, що ВЗ, на відміну від ПДФО, повністю зараховується до державного бюджету. Тож немає сенсу головному підприємству ділити ВЗ за себе та за неуповноважений підрозділ та платити його окремо.

ЄСВ. Страхувальники — юридичні особи сплачують ЄСВ до податкового органу за основним місцем обліку, як платника ЄСВ.

Що стосується відокремлених підрозділів, то тут все залежить від того, чи виділені вони на окремий баланс та чи перешли до самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464*).

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Якщо виділені та перейшли, то й ЄСВ вони сплачують самостійно за своїм місцезнаходженням. Якщо ні — ЄСВ за такі підрозділи та за себе сплачує централізовано головне підприємство.

Податковий розрахунок. Об’єднану звітність, а точніше Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок, Розрахунок) підприємство подає до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Уповноважений відокремлений підрозділ, що виділений на окремий баланс та веде розрахунки з працівниками, подає Податковий розрахунок самостійно до податкового органу за своїм основним місцем обліку (абзац перший п.п. «б» п. 176.2 ПКУ). У реквізитах такого Розрахунку мають бути зазначені дані відокремленого підрозділу.

Якщо юрособа має неуповноважений відокремлений підрозділ, то Розрахунок за такий підрозділ вона подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку. Такий Податковий розрахунок складатиметься безпосереднього з самого Розрахунку із заповненою заголовною частиною та 4ДФ з доходами найманих працівників такого підрозділу і сумами утриманого/перерахованого з них ПДФО та ВЗ. При цьому в рядку 032 заголовної частини Розрахунку зазначають 19-значний код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі — Кодифікатор) за місцезнаходженням неуповноваженого відокремленого підрозділу, а в рядку 033 — назву такого підрозділу.

А ось відомості щодо ЄСВ, трудових відносин та спецстажу найманих працівників неуповноваженого підрозділу, головне підприємство зазначає в Д1, Д5 та Д6 у складі свого Податкового розрахунку (в рядку 032 заголовної частини Розрахунку наводять код Кодифікатора за місцезнаходженням підприємства).

Підсумуємо сказане в табл. 1.

Таблиця 1. Сплата ПДФО, ВЗ та ЄСВ та подання Розрахунку до переїзду

А тепер давайте розглянемо, що відбувається, коли підприємство чи його відокремлені підрозділи змінюють місцезнаходження.

Змінили та перереєстрували

У разі перереєстрації підприємства за новим місцезнаходженням зі сплатою ПДФО, ВЗ та ЄСВ все максимально прозоро та зрозуміло.

ПДФО. Тут працюють ч. 8 ст. 45 БКУ та пп. 10.2, 10.13 розд. X Порядку № 1588*. Ними визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — платника податків податки та збори після перереєстрації сплачують за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).

* Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588.

До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган за новим місцезнаходженням стає основним місцем обліку.

Тож, у разі релокації підприємства та перереєстрації за новим місцем обліку, ПДФО, утриманий із зарплати його найманих працівників, слід сплачувати за старим місцем обліку до кінця року, в якому відбувся переїзд. З нового року ПДФО слід платити вже за новим місцем обліку.

Переходимо до ситуації, коли змінює розташування відокремлений підрозділ юрособи. Він не є суб’єктом господарювання у розумінні ч. 2 ст. 55 ГКУ. Тож податківці наголошують, що положення ст. 45 БКУ та п. 7.3 розд. VІІ Порядку № 1588 не розповсюджуються відокремлені підрозділи (див. роз’яснення в підкатегорії 103.07).

Тож у разі зміни місцезнаходження відокремленим підрозділом (як уповноваженим, так і неуповноваженим), ПДФО з зарплати найманих працівників такого підрозділу, сплачуємо до бюджету за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Військовий збір. У разі зміни підприємством місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району ВЗ сплачуємо до закінчення поточного бюджетного року за попереднім місцезнаходженням.

Що стосується сплати ВЗ за працівників, які працюють у відокремлених підрозділах підприємства, то тут, на наш погляд, слід відштовхуватися від уповноваженності таких підрозділів. Якщо підрозділ:

— уповноважений, то він сплачує ВЗ до бюджету за своїм новим місцезнаходженням;

— неуповноважений, то ВЗ, утриманий з зарплати працівників підрозділу, продовжує сплачувати головне підприємство за своїм місцезнаходженням.

ЄСВ. У разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, підприємством чи уповноваженим підрозділом ЄСВ сплачуємо за новим основним місцем обліку.

Зміна місцезнаходження неуповноваженим відокремленим підрозділом не впливає на сплату ЄСВ. Адже внесок за працівників такого підрозділу сплачує головне підприємство за своїм місцезнаходженням (основне місце обліку).

Увага! Взяття на облік податківцями за новим місцезнаходженням як платника податків, так і платника єдиного внеску здійснюється не пізніше спливу місячного строку з дня отримання відомостей з ЄДР або заяви про зміну місцезнаходження.

Податковий розрахунок. Підприємство та уповноважений відокремлений підрозділи, що переїхали, подають Податковий розрахунок за новим основним місцем обліку (новим місцезнаходженням).

За неуповноважений відокремлений підрозділ, що переїхав, звітує головне підприємство за своїм місцезнаходженням (основним місцем обліку). Механізм звітування такий же, як і до переїзду (див. вище).

Узагальнимо сказане в табл. 2.

Таблиця 2. Сплата ПДФО, ВЗ та ЄСВ, подання Розрахунку після переїзду та перереєстрації

Переходимо до наступної ситуації, коли підприємство переїжджає, але не проходить перереєстрацію і основне місце обліку залишається старим. Підрозділи не розглядаємо, оскільки зміна місця їх знаходження завжди призводить до зміни основного місця обліку.

Змінили але не перереєстрували

ПДФО. Відразу скажемо, що варіант без перереєстрації проблемний з точки зору ПДФО. Пояснюємо чому.

Вище, ми зазначали, що ч. 2 ст. 64 БКУ вимагає сплачувати ПДФО податковим агентом — юридичною особою до відповідного бюджету за його місцезнаходженням (розташуванням).

Під місцезнаходженням юрособи діюче законодавство (ст. 93 ЦКУ) розуміє

Тобто, теоретично, якщо підприємство переїжджає разом з керівництвом в інший регіон, то дійсно такий переїзд можна вважати зміною місцезнаходження підприємства.

Проте в ситуації, що розглядається, перереєстрація (зміна основного місця обліку) не відбулася. Підприємство працює в іншому регіоні в орендованих або власних приміщеннях (подано форму № 20-ОПП, неосновне місце обліку), а основне місце обліку залишилося незмінним.

Що скажуть податківці за новим неосновним місцем обліку? Що ПДФО слід платити їм. Це відома позиція ДПСУ, яка озвучена в роз’ясненні в підкатегорії 103.07 БЗ. У ньому зазначено: ПДФО з зарплати найманих працівників, які працюють у приміщеннях в іншому регіоні, слід сплачувати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку).

Зауважимо, що ані БКУ, ані ПКУ не передбачено порядку сплати ПДФО у прив’язці саме до розташування робочих/виробничих приміщень (див. ст. 64 БКУ, ст. 168 ПКУ).

Звідки ж податківці роблять висновки про необхідність сплати ПДФО за місцем розташування власних або орендованих приміщень (будівель), де працюють наймані працівники юрособи? Вони мислять широко й до відокремлених підрозділів прирівнюють структурні підрозділи і навіть окремі споруди, в яких працюють працівники суб’єкта господарювання. А ще тицяють у п. 63.3 ПКУ, який зобов’язує платника податків стати на облік за неосновним місцем обліку за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування чи об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Однак такий обов’язок не означає обов’язку сплати ПДФО за місцезнаходженням цього майна (підрозділу) з доходів працівників, які в них працюють.

Проте в ситуації, що розглядається, сперечатися з податківцями важко. Адже в ч. 2 ст. 64 БКУ йдеться про сплату ПДФО за місцезнаходженням (розташуванням) підприємства. А фактично підприємство розташоване у новому місці (неосновне місце обліку).

А що скажуть податківці за основним місцем обліку? Навряд чи вони будуть радіти втраті надходжень з ПДФО. Адже

Зараз же всі ці суми йдуть мимо! Тож припускаємо, що податківці за попереднім місцем розташування можуть вимагати сплати ПДФО.

Чи є вихід, щоб задовільнити всіх? Як варіант, можна на папері «залишити» умовно керівництво та бухгалтерію за старим місцезнаходженням, а всіх інших перевезти до нового регіону. Звісно, унормовуємо все відповідними наказами. Що це дасть? Ситуація с місцезнаходженням підприємства повернеться в норму з точки зору ст. 93 ЦКУ.

А що з ПДФО?

Якщо не бажаєте воювати з податківцями, то ПДФО з працівників, які працюють за новим місцем (в орендованих або власних приміщеннях підприємства) сплачуєте так, як за працівників неуповноважених відокремлених підрозділів, тобто за місцезнаходженням цих приміщень (див. в роз’яснення ДПСУ в підкатегорії 103.07 БЗ).

ПДФО з працівників, які «залишилися», продовжуємо сплачувати до податкової за місцезнаходженням підприємства на папері (за основним місцем обліку). Цим в якійсь частині задовольняємо податківців за основним місцем обліку.

Також за місцезнаходженням (основним місцем обліку) підприємства платимо ПДФО з доходів НЕпрацівників, наприклад, з доходів від здавання в оренду будівель, авто тощо, крім ПДФО з доходів за здавання фізособами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв) та доходів фізосіб від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії генеруючими установками (пп. 168.4.3, 168.4.9, 168.4.10 ПКУ). Чому так? Тому що в п.п. 168.4.3 ПКУ йдеться мова виключно про умови сплати ПДФО з доходів, нарахованих найманим працівникам.

Військовий збір. Тут все спокійно. Переїзд не вплине на його сплату. ВЗ сплачуєте до бюджету за місцезнаходженням (основним місцем обліку) підприємства.

ЄСВ. Єдиний внесок сплачуємо за основним місцем обліку підприємства.

Податковий розрахунок. Його подаєте за основним місцем обліку підприємства. При цьому, якщо враховувати позицію податківців, що будь-який структурний підрозділ, будівля, де працюють наймані працівники, це також відокремлений підрозділ, маємо такий варіант формування Податкового розрахунку.

Припустимо, є підприємство, яке з Харкова перемістилося до Києва без перереєстрації. Тоді воно сформує:

1) Податковий розрахунок на себе, де у рядку 032 заголовної частини зазначить код Кодифікатора за місцезнаходженням підприємства згідно з реєстраційними даними (відповідний район м. Харкова). Цей Розрахунок буде складатися з Д1, Д5, Д6 з даними на всіх працівників підприємства та 4ДФ без працівників, які працюють в підрозділах, що переїхали;

2) окремий Податковий розрахунок та 4ДФ виключно з доходами працівників, що переїхали, та утриманим/сплаченим із них ПДФО/ВЗ. При цьому у заголовній частині такого Розрахунку обов’язково зазначаєте в рядку:

— 032 — 19-значний код Кодифікатора за місцезнаходженням будівлі, де працюють працівники. До речі, цей же код проставляєте в 4ДФ;

— 033 — назву того, що переїхало. На нашу думку, тут, як варіант, можна зазначити назви відділів, структурних підрозділів, які переїхали на нове місце роботи.

Нумеруєте Розрахунки в хронологічному порядку у межах кварталу.

Увага! Податкові розрахунки підприємство подає за своїм основним місцем обліку.

Узагальнимо сказане в табл. 3.

Таблиця 3. Сплата ПДФО, ВЗ та ЄСВ, подання Розрахунку після переїзду без перереєстрації