Норми, тривалість та оплата праці у період дії воєнного стану

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ

Головним героєм цієї статті є Закон № 2136. Він діє з 24.03.2022 до скасування/припинення воєнного стану (щодо тих питань, які тут розглядатимуться) та визначає особливості трудових відносини у цей період.

Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Робочий час

Норма, тривалість. У період дії Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати:

— 50 годин на тиждень — для працівників, яким відповідно до законодавства (див. ст. 51 КЗпП) встановлюється скорочена тривалість робочого часу;

— 60 годин на тиждень — для інших категорій працівників.

У зв’язку з чим тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Тривалість робочого тижня (п’ятиденний або шестиденний) встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

При чому оскільки відбулося збільшення норми, то положення ст. 53 КЗпП про те, що напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин, не застосовується.

Що ж, давайте обговоримо цю порцію нововведень.

Чи потрібно наразі роботодавцям, у яких у внутрішніх документах визначена нормальна тривалість робочого часу за мирними нормами КЗпП (наприклад, 40 годин на тиждень), збільшувати їх до рівня, встановленого Законом № 2136 (наприклад, до 60 годин на тиждень)?

Відповідь: ні, не потрібно, якщо роботодавці не мають такої потреби.

Зауважимо, що 60 годин на тиждень — це максимальна нормальна тривалість робочого часу. Проте за бажання роботодавець має право встановити меншу нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень). І це не буде порушенням. Тож, якщо залишаєте норму 40 годин на тиждень, зміни до внутрішніх документів не вносите, норму робочого часу не перераховуєте.

Наступне запитання: чи потрібно бігти до військових за рішенням щодо робочого тижня на підприємстві (п’ятиденка/шестиденка)? На нашу думку, тут мова йде про ситуацію, коли під час військового стану роботодавець встановлює або має бажання змінити тривалість робочого тижня або ж коли військове командування разом з військовими адміністраціями приймає рішення про встановлення на окремій території (для окремих підприємств) відповідної тривалості робочого тижня.

В інших випадках працюємо за тим робочим тижнем, який встановлено в мирний час.

Робота в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

З 24.03.2022 й до скасування/припинення воєнного стану положення ч. 1 ст. 54 КЗпП про скорочення тривалості роботи в нічний час на 1 годину не застосовуються.

Ба більше, в період воєнного стану дозволено залучати до роботи в нічний час за їх згодою вагітних жінок і жінок, що мають дитину віком до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (ст. 8 Закону № 2136).

Святкові/неробочі дні. Чому робочі та святкові дні опинилися в розділі «Робочий час»? Тому що з 24.03.2022 й до завершення воєнного стану положення ст. 73 КЗпП, якою встановлено перелік святкових та неробочих днів, робота в які не проводиться, не застосовуються. Тобто, для цілей організації трудового процесу, такі дні стали звичайними днями календаря.

Ніякого скорочення робочого дня напередодні цих днів не відбувається (бо це ж звичайний собі день), робота в такі дні проводиться на загальних підставах, підвищеної оплати немає, переносів у разі «накладення» з вихідним днем немає.

Окремі категорії. У період дії воєнного стану дозволяється застосовувати працю жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їх згодою на:

— важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці;

— підземних роботах.

Працівники, які мають дітей (крім вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до одного року), за їх згодою у період дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні дні, направлятися у відрядження.

Час відпочинку. Відпустки

Вихідні дні. Вони є. Вище ми зазначали, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 24 годин. Проте в період воєнного стану не діє заборона на залучення працівників роботи у вихідні дні (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).

Тож за потреби роботодавець має право виводити працівників на роботу у вихідні дні. І це не буде вважатися порушенням трудового законодавства.

Відпустки загальне. У період дії воєнного стану роботодавець вправі відмовити працівнику, що залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури, у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпусток:

— у зв’язку вагітністю та пологами;

— для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

Тепер розглянемо окремі норми щодо щорічної відпустки та відпустки за свій рахунок.

Щорічна відпустка. Частиною 1 ст. 12 Закону № 2136 встановлено:

Скажемо прямо, ця норма виписана не дуже вдало. Проте, беручи до увагу основний посил Закону № 2136 «менше відпочивай, більше працюй», можемо припустити, що тут законодавець хотів сказати, що якщо під час воєнного стану працівник йде у відпустку, то максимальна кількість днів, які йому можуть бути надані — це 24 календарні дні. При цьому не має значення, за який робочий рік ця відпустка.

Невикористані дні щорічної основної відпустки не згорають, а можуть бути надані після завершення дії воєнного стану на загальних підставах.

Схожого висновку доходить й Мінекономіки в своєму роз’ясненні щодо застосування норм Закону № 2136.

Чи є обмеження за кількістю днів для щорічної додаткової відпустки, які можуть бути надані працівникові в період дії воєнного стану? Ні, не має.

Відпустка за свій рахунок. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надати йому відпустку без збереження заробітної плати, тої тривалості, про яку просить працівник (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136). Тобто, 15-денне обмеження, встановлене в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, не діє.

Оплата праці

Заробітну плату виплачуємо на умовах визначених трудовим договором. Тобто, доплати, надбавки, премії, визначені трудовим договором, не скасовуються автоматом тільки через те, що введено воєнний стан.

Вимоги щодо мінімального розміру оплати праці, діють. Тож розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Основна зарплата. Звертаємо увагу тих роботодавців, які збільшують нормальну тривалість робочого часу до показників, установлених Законом № 2136, наприклад, з 40 до 60 робочих годин на тиждень.

Якщо працівнику встановлено оклад (місячну тарифну ставку), то збільшення норми тривалості робочого часу не позначиться на сумі основної заробітної плати працівника за місяць. Тобто такі працівники будуть працювати більше, проте це не відобразиться на їх основній зарплаті.

Інша річ працівники з погодинною оплатою праці. Оскільки розмір їх основної зарплати прив’язаний до кількості відпрацьованих годин в конкретному місяці, то збільшення норми робочих годин може призвести до збільшення суми основної зарплати.

А якщо роботодавець залишає мирні норми робочого часу (наприклад, 40 робочих годин на тиждень)? Чи не призведе це до зменшення розміру основної зарплати у порівнянні з довоєнними часами? Ні.

В разі встановлення на підприємстві меншої нормальної тривалості робочого часу та виконання норми праці оплата праці повинна здійснюватися в повному розмірі, тобто за повною тарифною ставкою або за повним окладом. Тож, наприклад, відпрацювавши встановлену йому норму часу, розраховану виходячи з 40 годинного робочого тижня, працівник-окладник повинен отримати основну зарплату в розмірі, що дорівнює окладу. Ніяких пропорційних розрахунків не проводимо.

Оплата нічних годин. Не дивлячись на те, що перелік осіб яких можна залучати до роботи в нічний час у період дії військового стану, розширили, порядок та розмір оплати годин, відпрацьованих в нічний час не змінився.

Як і раніше, нічні години оплачуємо у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП).

Оплата роботи в вихідні дні. Під час дії Закону № 2136 не застосовуємо окремий порядок компенсації за роботу в вихідні дні (надання іншого дні відпочинку або оплата в підвищеному розмірі).

Тож, якщо робота в вихідні дні проводилася в межах норми робочого часу, то додатково вона не оплачується.

Якщо ж години такої роботи відпрацьовані понад норму робочого часу, встановлену на відповідний місць (обліковий період), то, на нашу думку, їх слід оплачувати, як надурочні години.

Надурочні години. Почемо з того, що граничні норми надурочних робіт (не більше 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік) скасовано у період дії воєнного часу Законом № 2136.

Проте порядок оплати надурочних годин залишився у довоєнній редакції. Тож роботу в надурочний час оплачують таким чином (ст. 106 КЗпП):

— при почасовій оплаті праці — у подвійному розмірі годинної ставки;

— при відрядній системі оплати праці виплачують доплату в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплату праці якого здійснюють за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.

Виплата зарплати. Порядок виплати зарплати залишився незмінним. При цьому в ч. 2 ст. 10 Закону № 2136 законодавець окремо звернув увагу на обов’язок роботодавця докласти всіх зусиль задля забезпечення своєчасної виплати зарплати працівникам.

Звісно, зараз роботодавці знаходяться в різних умовах. І законодавці це розуміють. Тож

Це прямо зазначено в ч. 4 ст. 10 Закону № 2136.

А як щодо відповідальності? Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків виплати зарплати, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (ч. 3 ст. 10 Закону № 2136). Тож, якщо що сертифікат ТПП щодо форс-мажорних обставин зайвим не буде.

Ну й звісно, що звільнення від відповідальності за порушення строків виплати зарплати не звільняє роботодавця від обов’язку її виплатити.

Бережімо себе та своїх рідних! Віримо ЗСУ! Все буде Україна!