Трудові гарантії мобілізованим та добровольцям тероборони

Правові підстави мобілізації та участі у теробороні

Мобілізація. Наразі в Україні у зв’язку із військовою агресією РФ триває загальна мобілізація. Її було оголошено у перший день війни Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022. Вона проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (з 24.02.2022).

Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, — це один із видів військової служби. Уточнимо, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014 й до нині. В загальному випадку він охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На військову службу під час мобілізації призивають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК СП), тобто колишні військомати.

Зауважимо, що окрім мобілізованих, є багато працівників, які проходять й інші види військової служби — строкову військову службу, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також військову службу за контрактом. Щодо цих категорій працівників діють ті ж трудові гарантії, що й для працівників, які були призвані під час мобілізації, на особливий період.

Територіальна оборона. Вона є частиною національного спротиву. Частиною 1 ст. 4 Закону № 1702* встановлено, що територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

* Закон України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 № 1702-IX.

Військово-цивільна складова включає штаби зон (районів) тероборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Положення про добровольчі формування територіальних громад затверджене постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449 (далі — Положення № 1449) відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1702.

Членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (п. 16 Положення № 1449).

Форму контракту добровольця тероборони затверджено наказом Міністерства оборони від 07.03.2022 № 84.

Відповідно до тексту контракту, він укладається особою на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов’язків на 3 роки, та може припинятися достроково в порядку та на підставах, визначених Положенням № 1449. Так, наприклад, підставами припинення контракту добровольця тероборони можуть бути:

— призов (прийняття за контрактом) на військову службу;

— укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах (п. 23 Положення № 1449).

Далі розберемося із трудовими гарантіями, передбаченими законодавством для мобілізованих та добровольців тероборони за місцем їх роботи.

Трудові гарантії

Мобілізовані. Тут царює ч. 3 ст. 119 КЗпП. Нею встановлено:

Як довго? На строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівника з військової служби.

За загальним правилом*, обов’язок зі збереження місця роботи, посади та середнього заробітку за мобілізованими працівниками поширюється на усіх роботодавців, як юросіб, так і ФОП, у яких мобілізовані працювали на час призову.

* Разом з тим гарантії в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в ОМС та строк повноважень яких закінчився.

Увага! Зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП гарантії зберігаються за працівниками, які:

— під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах;

— потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми.

Строк збереження — до дня, наступного за днем взяття на військовий облік у ТЦК СП після їх звільнення з військової служби в разі закінчення ними лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Ще раз зазначимо, що аналогічні гарантії встановлені ст. 119 КЗпП для працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Також звертаємо увагу на те, що відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону № 2011, ст. 2 Закону № 2232* час проходження військової служби зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

* Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII та Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII відповідно.

Що стосується відпускного стажу, то в п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки* зазначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково. Під цю норму підпадає час проходження військової служби: працівник не працює, але за ним зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Тож, на нашу думку,

Відповідно, після повернення на роботу працівник матиме право на щорічні основні відпустки, які він заробив за період такої служби. Якщо ж він цим правом не скористається, то при звільненні йому слід виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Разом з тим, не можемо не зазначити, що існує лист Мінекономіки від 01.07.2021 № 4712-06/34435-09, в якому відомство доходить висновку, що працівники, зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, у період проходження військової служби не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором. Чому? Бо ст. 119 КЗпП не містить норми щодо збереження у період військової служби щорічної основної та додаткової відпусток, визначених законодавством про працю.

Керуватися чи ні висновком зазначеного листа Мінекономіки, вирішувати, звісно вам. Проте ми не радимо брати його до уваги. Адже висновок, наведений в ньому, суперечить приписам в п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки щодо періодів, що враховуються в відпускний стаж.

Добровольці тероборони. Чи зберігати за ними місце роботи, посаду та середній заробіток, якщо вони залучаються до тероборони у робочий час? Так, якщо працівник надав контракт добровольця тероборони.

На якій підставі? На нашу думку, на підставі ч. 1 ст. 119 КЗпП. Нею встановлено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

«А чому тут не працює ч. 3 ст. 119 КЗпП, як у мобілізованих? От, наприклад, Держпраці у себе на офіційному сайті (www.dsp.gov.ua в розділі: Головна > Запитання/Відповіді) застосовує саме цю норму для тероборонівців!», — скаже зараз хтось з кадровиків або бухгалтерів.

Пояснимо свою позицію та чому, на наш погляд, помиляється Держпраці.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП встановлені гарантії для працівників, які перебувають на військовій службі за призовом чи прийняті на військову службу за контрактом.

Види військової служби перераховані в ч. 6 ст. 2 Закону № 2232. Членство у добровольчих формуваннях територіальних громад серед них не зазначене.

Крім того, п. 17 Положення № 1449 встановлено, що особа не може бути членом добровольчого формування територіальних громад у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Як ми зазначили вище, призов (прийняття за контрактом) на військову службу є підставою для припинення контракту добровольця територіальної оборони.

Враховуючи наведене, вважаємо, що застосовувати до тероборонівців гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП, які прописані для працівників, що проходять військову службу, не можна.

Радує, що з нами в цьому питанні солідарне Мінекономіки. В своєму роз’ясненні від 23.03.2022 відомство зазначає, що за працівниками, що уклали контракт добровольця територіальної оборони зберігається місце роботи та середній заробіток відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час.

На добровольців тероборони також поширюють гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом № 2011, зокрема, щодо зарахування до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби часу перебування в теробороні відповідно до укладеного контракту(див. ч. 2 ст. 24 Закону № 1702).

Час виконання працівником обов’язків тероборонівця, на наш погляд, включаємо до відпускного стажу. Аргументи — аналогічні до наведених вище для мобілізованих працівників.

І ще важливий момент, який стосується і мобілізованих, і працівників, що пішли до тероборони. Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку поширюються на всіх без винятку працівників, незалежно від того, працюють вони за безстроковим чи строковим трудовим договором, є сумісниками чи працівниками, працевлаштованими за основним місцем роботи.

А тепер задачка із зірочкою для допитливих. Працівник надіслав довідку, видану Міноборони, що він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині .... Сил тероборони. З ким роботодавець матиме справу: з мобілізованим чи тероборонівцем?

Відповідь: з мобілізованим. Головне в наданій довідці саме те, що працівник перебуває на військовій службі. Тож він не є добровольцем тероборони.

При цьому, перебуваючи на військовій службі, працівник-військовий може входити до військової складової тероборони у складі військові частини Сил територіальної оборони ЗСУ. Тож будьте уважні з документами, що отримуєте.

Документальне оформлення

Мобілізовані. Підставою надання гарантій, передбачених для мобілізованих працівників, є сам факт їх призову (прийняття) на військову службу (див. роз’яснення Мінекономіки від 23.03.2022). Чим цей факт підтвердити? Це може бути:

— повістка з ТЦК СП;

— витяг з наказу військової частини про зарахування до списків військової частини;

— копія військового квитка з відмітками про призов на військову службу;

— довідка про призов на військову службу, видана ТЦК СП або військовою частиною, тощо.

Якщо мобілізований не надав документ про призов, роботодавець може звернутися за таким документом до ТЦК СП, в якому працівник перебуває на обліку.

Підкреслюємо, що працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не підлягають звільненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором.

Увільнення треба оформити відповідним наказом (розпорядженням). Фрагмент наказу — див. на рисунку нижче.

У табелі обліку робочого часу не відпрацьований працівником час проходження військової служби відображайте літерним кодом «ІН» (цифровим кодом «22»).

Добровольці тероборони. З особами, які подали заяви щодо членства в добровольчому формуванні територіальної громади, укладають контракти добровольців тероборони. Також їм видають посвідчення добровольця тероборони. Форми контракту та посвідчення затверджені наказом Міноборони від 07.03.2022 № 84.

Копія такого контракту (або, на наш погляд, посвідчення), можуть бути підставою для видання наказу про увільнення тероборонівця від роботи на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки здійснюються у робочий час, зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Цікаво, що на відміну від ч. 3 ст. 119 КЗпП, де йде мова про гарантії «на строк» (наприклад, з дати призову до дати звільнення), в ч. 1 ст. 119 КЗпП говориться про робочий час.

Саме тому, на думку Мінекономіки (див. роз’яснення від 23.03.2022), роботодавці не зобов’язані видавати наказ про увільнення від роботи тероборонівця одразу на весь період, на який укладено контракт добровольця тероборони, а можуть врахувати рівень залучення працівника до участі в теробороні, кількость робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов’язків за трудовим договором.

Так, наприклад, МОН у листі від 07.03.2022 № 1/3378-22 рекомендує освітянам розглянути питання про доцільність (можливість) встановлення для працівників, які задіяні в теробороні, індивідуального режиму роботи, якщо це об’єктивно можливо.

Проте якщо працівник постійно задіяний у теробороні і об’єктивно не може ще й працювати на своєму робочому місці, то, звісно, слід видати наказ про увільнення «на період».

У будь-якому випадку робочі дні/години, у які працівник виконує обов’язки тероборонівця, позначайте у табелі позначкою «ІН» (цифровим кодом 22) та оплачуйте за середнім заробітком.

Документи передані месенджером. Якщо мова йде про працівників, які проходять військову службу, то в більшості випадків роботодавці отримуються від них підтвердні документи за допомогою месенджерів. Чи можуть такі документи бути підставою для видання відповідного наказу про увільнення? Вважаємо, так. Було б тільки бажання у роботодавця. Надаючи гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП на підставі таких електронних повідомлень, ви не порушуєте права працівників.

Крім того у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства у районах активних бойових дій роботодавець може визначати самостійно (ст. 7 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 1236-ІХ).

З кадровими питаннями завершуємо. А ось питання розрахунку середнього заробітку та його оподаткування, розглянемо в одному з наступних номерів «Податки & бухоблік».