Висновок документа
За працівником, призваним або прийнятим на військову службу в особливий період під час призупинення дії трудового договору зберігається місце роботи, посада та виплачується збережений середній заробіток за рахунок коштів роботодавця
Цей лист є відповіддю Мінекономіки на запит «Податки & бухоблік». Розповідаємо, чому він з’явився.
Частина 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України зобов’язує роботодавців зберігати за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби місце роботи, посаду та середній заробіток*.
* Зауважимо, що гарантії, визначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Виплата збереженого відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП середнього заробітку проводиться роботодавцями за рахунок власних коштів та не компенсується з бюджету.
Разом з тим ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) надано право сторонам трудового договору призупиняти дію трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
У разі призупинення дії трудового договору відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Робота кожної з наведених норм окремо зрозуміла. Та чи мають вони пріоритет одна перед одною? Розглянемо можливі ситуації.
Спочатку призов. Працівника призвали (прийняли) на військову службу. Видали наказ про увільнення та збереження місця роботи, посади та середнього заробітку. Чи може роботодавець після цього скористатися приписами ст. 13 Закону № 2136 та призупинити дію трудового договору укладеного працівником?
Ні, не може. Адже в період військової служби працівника у роботодавця відсутній обов’язок забезпечувати його роботою. Тож ст. 13 Закону № 2136 тут не спрацьовує. Проте ч. 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за таким працівником-військовослужбовцем. Як розумієте, зекономити на працівникові не вийде.
Зворотна ситуація.
Спочатку призупинення. Роботодавець призупинив дію трудового договору. Включилися норми ч. 3 ст. 13 Закону № 2136, що покладають на державу-агресора відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат працівнику на час призупинення дії трудового.
Після призупинення працівника призвано (прийнято) на військову службу. Чи зобов’язаний роботодавець зберігати за таким працівником, з яким призупинено дію трудового договору, середній заробіток? А якщо зобов’язаний, то за чий рахунок проводиться виплата середнього заробітку: за рахунок роботодавця чи держави, що здійснює військову агресію проти України (адже трудовий договір призупинено)?
З цими питаннями ми звернулися до Мінекономіки. Адже саме це відомство коментувало норми Закону № 2136 на своєму офіційному сайті www.me.gov.ua (шлях: Головна/Діяльність/Умови праці/Трудові відносини в умовах воєнного стану).
Висновок листа-відповіді міністерства наведений на початку нашого коментаря. На думку Мінекономіки, у битві двох норм, а саме ч. 3 ст. 119 КЗпП та ч. 3 ст. 13 Закону № 2136 перемагає перша.
Тобто, незважаючи на те, що до моменту призову (прийняття) працівника на військову службу трудовий договір з ним було призупинено, роботодавець зобов’язаний виконати вимоги ч. 3 ст. 119 КЗпП, тобто зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток. При цьому середній заробіток він не просто розраховує та фіксує, як зарплату за період призупинення дії трудового договору, але й виплачує працівникові за рахунок власних коштів.
Ну й пам’ятаємо, що у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк її виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону № 2136).
