Висновок документа
Якщо підприємство працює й працівникам виплачується зарплата, то працівнику, який захворів у період неявок, надавайте лікарняні на загальних підставах
Лист, що коментується, є відповіддю виконавчої дирекції ФСС на наш запит. Ситуація, що в ньому розглядається, на жаль, наразі дуже часто зустрічається на практиці. Проговоримо її.
Ситуація. Є підприємство. Частина його працівників виїхала в інші регіони України і не працює, проте продовжує перебувати в трудових відносинах із цим підприємством. Чи мають право такі працівники на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо вони не оформлювали відпустку без збереження заробітної плати, а тимчасова непрацездатність настала в період, який позначено в табелі обліку робочого часу як неявки з інших причин (І)?
Тобто фактично маємо ситуацію, коли в табелі обліку робочого часу за працівником позначено неявки — лікарняний — неявки. Чи можна такий лікарняний брати в роботу?
А що Закон? Дивимося підстави для відмови, що перелічені в ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV. Серед них не зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період невиходу працівника на роботу (неявок).
Разом з тим мета допомоги по тимчасовій непрацездатності — компенсувати працівнику (повністю або частково) втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Чи є тут втрата та чи можна призначати лікарняні?
Відповідь Фонду. ФСС відповів, що (!) так, працівнику надається допомога по тимчасовій непрацездатності за дні хвороби, зазначені у лікарняному листі, на загальних підставах, як компенсація втраченого заробітку, але якщо одночасно виконуються такі дві умови.
Перша умова — тимчасова непрацездатність у працівника настала або триває під час, коли для нього графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи передбачено вихід на роботу. Тобто підприємство працює (не перебуває в простої, не припинило свою діяльність), а трудові відносини з працівником не призупинені, він не перебуває у відпустці за власний рахунок тощо.
Друга умова — іншим працівникам здійснюється нарахування заробітної плати. Яке відношення мають такі інші працівники роботодавця та їх зарплата до працівника, що захворів у період неявок? Жодного! Але, схоже, що ФСС тут бачить якийсь невидимий зв’язок. ☺.
У будь-якому випадку мати напохваті лист ФСС, що коментується, буде не зайвим. Тож наводимо його текст нижче.
| ФОНД СОЦIАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАIНИ ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ від 08.09.2022 № 1184-11-1 Розглянувши лист редакції газети «Податки & бухоблік» <…> щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі — Фонд), виконавча дирекція Фонду в межах своєї компетенції повідомляє наступне. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105) соціальне страхування здійснюється за принципом законодавчого визначення умов i порядку здійснення соціального страхування. Пунктом 1 частини другої статті 15 та пунктом 2 частини першої статті 16 Закону № 1105 визначено, що роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, а застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гiг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та надається за основним місцем роботи (діяльності). Частиною першою статті 31 Закону № 1105 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Слід врахувати, що абзацом четвертим пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Отже, у випадку хвороби або травми, яка наступає або триває у працівника під час, коли для цього працівника згідно із графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівника передбачено вихід на роботу (трудові відносини не призупинені, не перебуває у відпустці за власний рахунок тощо), тобто підприємство працює (не перебуває у простої, не припинило свою діяльність) i іншим працівникам здійснюється нарахування заробітної плати, то зазначеному працівнику надається допомога по тимчасовій непрацездатності за дні тимчасової непрацездатності, зазначені у листку непрацездатності на загальних підставах, як компенсація втраченого заробітку. Директор Тетяна МИХАЙЛЕНКО |
