* zir.tax.gov.ua/main/bz/search/?src=ques
Висновок документа
Кошти, що надійшли на рахунок резидента (юридичної особи) в іноземному банку за експорт товарів, у тому числі за той, що не підпадає під валютний нагляд, підлягають перерахуванню на рахунок у банку України не пізніше граничних строків розрахунків
Як ви зрозуміли, це є відповіддю на запитання, чи треба резиденту (юрособі) перекидати кошти з закордонного рахунку в банк України та в які терміни? Якщо ці кошти надійшли за експорт товарів (послуг), у тому числі за операціями, які поза валютним наглядом.
Отже, перейдемо до аналізу цього фіскал-творіння. Спочатку податківці, згадуючи відповідні норми Закону про валюту*, підтверджують законність відкриття резидентами рахунків в іноземних банках та проведення через них ЗЕД-розрахунків.
* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.
Додамо до цього: те, що кошти експортери можуть законно отримувати на рахунки у іноземних банках, підтверджено і п.п. 2 п. 9 Інструкції № 7*. У цьому ж документі зазначено, що такі кошти необхідно повернути в Україну в межах установлених НБУ граничних строків (180 (365) днів з дня здійснення їх експорту). А також — про необхідність подання до обслуговуючого українського банку документів іноземного банку, які підтвердять зарахування коштів за експорт.
Але! Це ж усе стосується лише тих операцій, які підпадають під банківський нагляд! Однак у цій консультації податківці вимагають повернення коштів в Україну та ще й — в установлені граничні строки (!) сум, отриманих на рахунок резидента в інобанку за експортні операції, які під банківський нагляд взагалі не підпадають!
Отже, аналізуємо далі консультацію, щоб зрозуміти: з якого «пальця» податківці «висмоктали» такий висновок?
Нагадавши відомі істини, що порядок проведення ЗЕД-розрахунків і граничні їх строки за операціями з експорту та імпорту товарів визначає НБУ, податківці зазначили, що згідно з п. 16 Положення № 5* розрахунки за ЗЕД-операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.
Вони також нагадали, що згідно з ч. 2 ст. 13 Закону про валюту у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за експорт грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ.
Потім фіскали навели схожі норми з п. 23 розд. ІІ Положення № 5, але вибірково. Вони, мабуть, навмисно не згадали там про операції в незначній сумі (до екв. 400 тис. грн), на які встановлений НБУ граничний строк не поширюється (!) і які не підпадають під валютний нагляд. Зате чітко процитували, що
«грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку»
І якщо ч. 2 ст. 13 Закону про валюту, гадаємо, говорить лише про той експорт, що підпадає під валютний нагляд, то ця норма з п. 23 розд. ІІ Положення № 5, схоже, охоплює і непіднаглядні експортні операції…☹
А от далі автори консультації вже «загрались». Вони, посилаючись на п. 16 Інструкції № 7, зазначають, що банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення постачання товару. Потім вкотре зазначили, що грошові кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків, посилаючись вже на п. 19 Інструкції № 7. І «на підставі» цього роблять дивний висновок, що кошти, отримані за експорт товарів, які не підпадають під валютний нагляд, теж мають бути повернені на рахунок в банку України не пізніше граничних строків розрахунків.
Але! Фіскали при цьому чомусь «забули» про операції в «незначній сумі». А також про те, що згідно з постановою правління НБУ від 14.05.2019 № 67
встановлені НБУ граничні строки не поширюються (!) на низку перерахованих у постанові № 67 товарів та послуг і, зокрема, на послуги, роботи (крім транспортних і страхових), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються
Отже, виходить НБУ тут щось наплутав? Адже, за версією фіскалів, граничні строки повернення валютної виручки в Україну поширюються і на експорт менше «незначної суми» і на усе перераховане в цій постанові — що не підпадає під валютний нагляд?!. Дуже цікаво…
Ми з таким підходом не згодні. І хоча з норми п. 23 розд. ІІ Положення № 5 і випливає необхідність повернення коштів, отриманих за непіднаглядний експорт на рахунок в банк України, але граничний строк для такого повернення не встановлено. Про це прямо свідчать і згадана постанова № 67, і норми пп. 22 та 23 розд. ІІ Положення № 5.
До речі, навіть якщо і погодитись із цим висновком фіскалів, то у разі неповернення сум у встановлені граничні строки (180 чи 365 днів) у них немає ніяких підстав нараховувати за це ЗЕД-пеню. Адже операції непіднаглядні, тож і наслідок у вигляді пені неможливий!
Вони тут можуть спробувати застосувати до «порушника» санкції «за порушення вимог валютного законодавства». Але законність цього теж сумнівна.
Водночас якщо отримані за експорт кошти було за кордоном витрачено, то проблеми не виключаються. Але — це вже інша історія, і про неї ми писали в статті «ЗЕД і рахунок за кордоном» // «Податки & бухоблік», № 62.
Чи стосується ФОП? Акцентуємо вашу увагу, що хоча у висновку фіскалів і конкретизовано, що мова йде про юридичну особу, але його в певній мірі можна поширити й на фізосіб-підприємців (ФОП)-експортерів. Адже у запитанні фігурувала саме «юрособа», тож і висновок спрямовано саме на неї. Але якихось особливостей у відповіді фіскалів, які б завадили поширити цей висновок також і на ФОП, ми не побачили.
