Безготівкові розрахунки з покупцями-споживачами. Які варіанти будуть можливі?

Дві важливі зміни

Спочатку нагадаємо дві важливі зміни, які відбудуться з 01.01.2023. Тобто з дати, з якої запрацює постанова № 894*, а отже, буде втілено в життя вимоги нового Закону про платіжні послуги** в частині, яка стосуються торговців.

* Постанова КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894.

** Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

Зміна 1. За правилами, що діють зараз, забезпечити покупцю можливість розрахуватися за товар/послугу за допомогою електронних платіжних засобів (ЕПЗ) зобов’язані ті торговці (продаж товарів, громадське харчування та послуги), для яких є обов’язковим застосування РРО чи програмних РРО (ПРРО) (постанова № 878*).

* Постанова КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 № 878.

А от з 01.01.2023 (з низкою винятків) обов’язок торговця забезпечити покупцю можливість безготівкового розрахунку не залежатиме від того, має торговець за законом застосовувати РРО/ПРРО чи ні. Деталі щодо цього ви можете знайти в статті «POS-термінали. Нові правила  з нового року» // «Податки & бухоблік», 2022, № 61.

Зміна 2. Нинішні правила зобов’язують торговців приймати до оплати ЕПЗ і фактично мати «фізичний» (POS) термінал. Адже в діючій постанові № 878 мова йде саме про такий термінал. А от у новому Законі про платіжні послуги та постанові № 894 сказано, що торговці повинні забезпечувати покупцю можливість розрахуватися в безготівковій формі.

Тобто

Які саме? Давайте розбиратися.

Просто відкрити поточний рахунок — не варіант

У п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги сказано, що торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів, та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.

На перший погляд тут здається, що головне — забезпечити покупцю можливість безготівково розрахуватися за товар/послугу. А яким саме чином/способом буде здійснюватися такий безготівковий розрахунок — то не так вже й важливо. Але це не зовсім так!

Дивіться. Тут передусім звертає на себе увагу визначення торговця, яке наведене в новому Законі про платіжні послуги (п.п. 89 ст. 1):

«торговець — суб’єкт господарювання… який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі».

Тобто:

1) приймання торговцем безготівкової оплати від покупця повинно здійснюватися на підставі договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим);

2) безготівковий розрахунок має здійснюється за допомогою саме платіжних інструментів.

Що це за платіжні інструменти? Згідно з п. 1 ст. 34 Закону про платіжні послуги до платіжних інструментів належать:

1) прямий дебет (п. 76 ст. 1 Закону про платіжні послуги). То є набір процедур, що використовується для ініціювання платіжної операції дебетового переказу (п. 6 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Як приклад, дуже спрощений: замовник/споживач якихось послуг дозволив «автоматично» списувати кошти зі свого рахунку в рахунок спожитих послуг. Далі «відмашку» на списання конкретної суми коштів дає банку отримувач цих коштів (у цьому випадку надавач послуг);

2) кредитовий трансфер (п. 30 ст. 1 Закону про платіжні послуги). То є набір процедур, що використовується для ініціювання платіжної операції кредитового переказу (п. 29 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Як приклад, дуже спрощений: отримувачу товарів/послуг надходить електронний рахунок на сплату і він (платник) сам ініціює сплату;

3) електронні платіжні засоби (п. 30 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Це персоналізований засіб, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій. Як приклад, платіжна картка, якою можна розрахуватися в магазині, тощо.

Тобто вже звідси ми бачимо, що

Бо тут не буде власне приймання за договором з еквайром або з іншим надавачем платіжних послуг до обслуговування платіжних інструментів.

Безготівковий розрахунок — за допомогою чого?

Обов’язок торговця забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги) законодавець помістив у ст. 38 Закону про платіжні послуги під назвою «особливості емісії електронних платіжних засобів, еквайрингу та розрахунків з їх використанням».

Це фактично штовхає нас до висновку, що

Так, Законом передбачено, що продавець має забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою

— електронних платіжних засобів,

та/або

— платіжних застосунків,

та/або

— платіжних пристроїв.

Конструкція «у тому числі» у поєднанні з «та/або» фактично означає, що торговець має обов’язково забезпечити приймання до оплати хоча б чогось із перерахованого. Та допустимий один із цих варіантів розрахунків. Тобто достатньо, щоб торговець забезпечив хоча б один із цих варіантів розрахунків. При цьому розуміємо це так, що електронний платіжний засіб / платіжний застосунок / платіжний пристрій — це те, що має бути саме у покупця/замовника, який бажає розрахуватися безготівково. Бо було б досить дивним припустити, що через «та/або» перелічено і те, що має бути у покупця/замовника, і те, що має бути у продавця/виконавця.

Але! Не факт, що саме так і будуть розуміти це ті ж податківці. Чи то захисники прав споживачів. Бо законодавче формулювання, яке ми аналізуємо, є не досить вдалим.

Також у самій постанові № 894 КМУ взяв і дещо переінакшив норму п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги. Установив, що «торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв)…».

Тобто немає слів «та/або». А це істотно змінює трактування.

Тож тут є деякі побоювання. Наприклад, базова ситуація. Прийшов покупець з карткою і без смартфону. А ми йому відмовили, бо ми не забезпечуємо оплату саме за допомогою електронних платіжних засобів. Ми, наприклад, забезпечуємо оплату за допомогою альтернативного варіанта — платіжного застосунку споживача. Чи нормально це сприймуть перевіряючі? Чи не будуть вони розуміти це так, що оплату за допомогою фізичної картки у будь-якому випадку має бути забезпечено? Тобто все і надалі буде крутитися навколо «фізичних» (POS) терміналів та програмних терміналів («термінал у смартфоні» торгівця).

Важко передбачити. Але із «пісні слів не викинеш». Написані ж у нормі з п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги слова «та/або». Тобто мова про альтернативні варіанти.

До речі, теж Мінекономіки в аналізі регуляторного впливу постанови № 894 згадувало:

— і про термінал у смартфоні: «…такий спосіб здійснення безготівкових розрахунків орієнтований на малий та мобільний бізнес. Виключається необхідність придбавати POS-термінал, платити абонплату за його використання»;

— і про оплату за допомогою QR-коду: «…послуга буде цікава для починаючих підприємців, які не готові встановлювати платіжний термінал…».

Тобто Мінекономіки наче адекватно сприймало норму п. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги (ср. ).

Втім

У принципі, ще є деякий час для того, щоб контролери дали свої роз’яснення. Втім не факт, що вони розтлумачать саме те, що нас цікавить. Бо у тих же роз’ясненнях податківців тут і тут питання, до нас цікавить, розтлумачене не було.

«Людською» мовою

Далі давайте подивимося ще на визначення «електронних платіжних засобів», «платіжних застосунків» та «платіжних пристроїв».

«Електронний платіжний засіб — платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом».

Найпростіший приклад, то класична платіжна картка.

«Платіжний застосунок — програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунку платника (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг».

Наприклад, «Приват 24», «ПУМБ Online», інше програмне забезпечення, що дає власнику електронного платіжного засобу додаткові можливості щодо його використання.

«Платіжний пристрій — технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою».

Наприклад, смартфон, смартбраслет, смартчаси тощо. Бо ми ж вище дійшли висновку, що мова саме про те, що має бути у покупця/замовника, а не у торговця. Хоча чи дійсно саме це мав на увазі законодавець?

Далі теж підемо у тому ж порядку.

Як може торговець забезпечити покупцю можливість розрахуватися безготівково за допомогою електронного платіжного засобу? Це може бути звичний «фізичний» (POS) термінал.

Це може бути «термінал у смартфоні» / програмний термінал. За допомогою спеціального додатка-застосунку (наприклад, OщадPAY), яким можна користуватися на підставі договору еквайрингу, продавець може перетворити свій смартфон на термінал, який буде приймати безконтактні електронні платіжні засоби. Торговець вказуєте суму операції у додатку-застосунку. Клієнт прикладає картку для оплати до смартфона. Оплату проведено.

Втім якщо якісь види карток такий термінал «обробити» не зможе, то доведеться, вочевидь, забезпечити інший спосіб безготівкового розрахунку з таким покупцем/замовником.

Якщо ж мова про інтернет-продаж з оплатою он-лайн, то це може бути організація оплати за реквізитами електронного платіжного засобу шляхом укладання торговцем договору інтернет-еквайрингу.

А як може торговець забезпечити покупцю можливість розрахуватися безготівково за допомогою платіжного застосунку?

Це можуть бути розрахунки за допомогою QR-коду. Такий вид розрахунків передбачає, що торговець на підставі договору з надавачем відповідних послуг отримує від останнього певне програмне забезпечення, за допомогою якого генерується QR-код для оплати товару/послуги. Покупець за допомогою свого смартфону сканує цей код. А далі за допомогою платіжного застосунку, до якого буде відносити покупця цей QR-код (залежно від того, з яким надавачем платіжних послуг ви уклали договір, і того, чи є якісь платіжні застосунки на смартфоні покупця), здійснює оплату за цим кодом.

Це, вочевидь, також може бути технологія виставлення торговцем онлайн-інвойсів (рахунків), що також реалізується за договором з надавачем відповідних послуг.

А як може торговець забезпечити покупцю можливість розрахуватися безготівково за допомогою платіжного пристрою? Мова, вочевидь, про прийняття NFC-платежів, що може здійснюватися торговцем за допомогою терміналів, у тому числі програмних.

Можливо, надавачі платіжних послуг запропонують і інші варіанти розрахунків.

Пару слів про дистанційну (Інтернет) торгівлю

Постанова № 894 передбачає, що ці ж вимоги (щодо забезпечення торговцем можливості покупцю розрахуватися за товари/послуги безготівково) стосуються в т. ч. і товарів (послуг), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Не все так однозначно з цією нормою. Чи не йде мова саме про випадок, коли оплата товару і розрахунок за нього відбуваються одночасно — тобто коли є фізичний контакт із покупцем? Наприклад, якщо товар доставляється кур’єром торговця і оплата покупцем здійснюється в момент отримання товару від кур’єра.

У цьому випадку при оплаті товару ми однозначно повинні дати можливість покупцю розрахуватися в безготівковій формі. Тобто кур’єр повинен мати при собі або POS-термінал, або «термінал у смартфоні», або QR-код, який покупець може відсканувати для оплати товару (щодо цього останнього способу див. також сказане вище).

А якщо мова йде про попередню оплату товару (спочатку клієнт оплачує товар, а потім він йому доставляється), то тут розрахунок і так буде безготівковий. Втім і тут, як розуміємо, нікуди не подінешся від вимог Закону про платіжні послуги. Торговець і на цьому етапі повинен буде організувати приймання до обслуговування платіжних інструментів. Буть то класичний інтернет-еквайринг, QR-код, виставлення онлайн-рахунку тощо.