Прив’язатися до інвалюти: законно чи ні?
Перша думка, яка може виникнути: для розв’язання проблеми зі знеціненням гривні потрібно просто передбачити ціну в інвалюті. Однак щодо внутрішньоукраїнських договорів усе не так просто. Дивіться.
Нормативка. Стосовно питання ціни у договорі ми орієнтуємося у першу чергу на ЦКУ та ГКУ. Спойлер ☺: ці кодекси регулюють інвалютну прив’язку по-різному.
У внутрішньоукраїнських договорах ціна має визначатися у гривнях (ст. 524 ЦКУ, ч. 2 ст. 189 ГКУ). Ну і платити потрібно також у гривні, бо це єдиний законний засіб платежу на території України (ч. 1 ст. 192 ЦКУ, ч. 1 ст. 5 Закону № 2473*).
* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.
Використовувати інвалюту як засіб платежу та ціну у договорі можна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах). Також є інші винятки, коли можна використовувати на території України саме інвалюту (див. ч. 2 ст. 5 Закону № 2473). Але ці винятки нам навряд допоможуть.
Але ці норми ще не означають, що не можна прив’язати ціну до коливання курсу інвалюти.
Отут доріжки ЦКУ та ГКУ розходяться.
ЦКУ дозволяє у внутрішньоукраїнських договорах визначити разом із гривневою сумою, суму у інвалюті
Зокрема, зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ). Також передбачено, що у цій ситуації сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Інший порядок її визначення може визначатися договором або будь-яким нормативно-правовим актом. Правила щодо виконання грошових зобов’язань з інвалютним застереженням, про які ми сказали вище, зазначені у ч. 2 ст. 533 ЦКУ.
Тобто видно неозброєним оком, що у визначенні ціни договору у гривні із еквівалентом у іноземній валюті цілком допускається. Тільки потрібно пам’ятати, що навіть якщо ви таку згадку у договорі встановили, то розраховуватися у такому випадку потрібно все одно у гривні.
А от ГКУ таких привілеїв не передбачає. Здавалося б, що цей Кодекс для госпсуб’єктів має бути Біблією, тобто мати пріоритет. Мов, не передбачено, тож не можна. Але це не так.
Що кажуть держоргани? Держоргани через ніби-то суперечність між ГКУ та ЦКУ свого часу коливалися: чи можна робити прив’язку у господарських договорах, чи — ні**.
** За прив’язку до інвалюти: листи Мінекономіки від 19.12.2006 № 89-24/103, від 20.10.2009 № 3804-25/544, Держкомпідприємництва від 21.12.2007 № 9563, Мін’юсту від 12.03.2007 № 20-5-132, ДПАУ від 11.03.2005 № 2045/6/23-5315. Проти прив’язки: листи Мінекономрозвитку від 29.05.2014 № 2413-01/17340-02 і Держцінінспекції України від 03.12.2009 № 200/7-6/6148.
До речі, податківці не пред’являють якихось претензій до прив’язки у вітчизняних договорах ціни до курсу інвалюти, особливо не аналізуючи нормативку. Хоча у своїх індивідуальних податкових консультаціях вони посилаються як на ЦКУ, так і на ГКУ. Варто почитати листи ДПСУ від 12.04.2021 № 1488/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 28.01.2020 № 327/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 31.03.2020 № 1327/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, від 18.12.2020 № 5255/ІПК/99-00-05-06-02-06 та інші.
Більш чітку відповідь дає судова практика. Судді зовсім не проти того, щоби у внутрішньоукраїнському договорі сторони прив’язували ціну договору до курсу іноземної валюти. Тобто це цілком законна схема. Таких рішень досить багато (див., наприклад, постанову ВС від 22.05.2018 у справі № 923/712/17). Поки що Верховний Суд від цієї позиції не відступав.
Отже, підсумуємо. На нашу думку, незважаючи на неоднозначність правового регулювання,
не забороняється прив’язувати ціну у внутрішньоукраїнському договорі до курсу інвалюти
Однак зауважте: всю підтверджуючу первинку у випадку з інвалютним застереженням оформлюють також у гривнях.
Який можна брати курс?
Існує безліч варіантів оформлення прив’язки ціни до інвалюти. Однак спільне запитання для усіх: який можна брати курс?
За загальним правилом, як ми вже згадували вище, якщо встановлено еквівалент у інвалюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (ч. 2 ст. 533 ЦКУ).
Нагадаємо: офіційний валютний курс — це курс валюти, офіційно встановлений НБУ як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-XIV). Знайти його можна на офіційному сайті НБУ за посиланням: bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
Однак також ЦКУ містить згадку про те, що інший порядок визначення курсу можна врегулювати, зокрема, у договорі. Тому брати курс можна фактично будь-який, а не тільки офіційний. Головне, прямо та чітко зазначити про це у договорі, специфікації тощо. Це може бути курс будь-якого банку.
Це може виглядати так:
— «під курсом банку розуміється середній курс ПАТ «Назва банку» долара США до гривні для здійснення розрахунків за безготівковими операціями купівлі-продажу іноземної валюти. Курс банку підтверджується довідкою банку з підписом та печаткою»;
— «ціна товару розрахована за курсом продажу відповідної іноземної валюти, передбаченої в специфікації (додатку) до договору, на Міжбанківському Ринку України (МВРУ) до української гривні на дату підписання відповідної специфікації (додатка) до договору»;
— «курс продажу євро згідно з інформаційним ресурсом minfin.com.ua/currency/mb/archive/eur/ на дату, що передує даті оплати».
Які є варіанти закріплення?
Додаткова угода без згадки про інвалюту. Суть у тому, що сторони усно домовляються, що якщо курс гривні до інвалюти хитне, то вони підписують додаткову угоду, у якій погоджують нову ціну. Бо якщо йдеться про вільні ціни, то сторони мають право її змінювати. Єдине обмеження — зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3 ст. 632 ЦКУ).
Мінус цієї схеми у тому, що контрагент може не захотіти підписувати чергову додаткову угоду. Примусити його це зробити не вдасться. Навіть посилаючись на істотну зміну обставин (ст. 652 ЦКУ). Про це каже Верховний Суд (постанова ВС від 06.04.2021 у справі № 757/9977/19-ц). Хоча ця постанова стосується цивільно-правового спору, однак, вважаємо, для господарсько-правових спорів підхід має бути таким самим.
Еквівалент у інвалюті без деталей. Зазвичай сторони, які вводять до договору інвалютне застереження, більш детально регулюють порядок розрахунку ціни. Однак іноді обмежуються формулюванням:
«ціна товару, визначеного у п.___ цього Договору, складає 3620 грн за одиницю (у еквіваленті 100 євро)».
У такому випадку, у силу закону (ч. 2 ст. 533 ЦКУ), покупець/замовник має сплатити суму у гривні, еквівалентну 100 євро за одиницю, з урахуванням курсу НБУ на день платежу.
Зауважимо, що таке скупе формулювання може викликати безліч суперечок між сторонами у подальшому. Тому краще все ж більш детально передбачати усі правила.
Формули. Тут наведемо такі варіанти:
1. Введення формул розрахунку ціни з урахуванням курсу валюти. Цю формулу можна встановлювати як у основному договорі, так само розрахунок ціни можна виносити, наприклад, у специфікації.
Виглядати формула може таким чином:
«У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долара сума у специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за наступною формулою:
Ц2 = Ц1 х К2/К1,
де Ц2 — сума в гривнях, що підлягає сплаті;
Ц1 — сума в гривнях, зафіксована в специфікації;
К2 — курс долара США до гривні, установлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;
К1 — курс долара США до гривні, установлений НБУ на дату підписання договору (1 дол. США = 36,5686 грн).
Ці зміни відбуватимуться автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін».
Перерахування ціни відповідно до курсу може відбуватися також на дату, що передує даті оплати товару/роботи/послуги.
Також після перегляду ціни на дату перерахування платежу можна додатково погоджувати в актах ціни. Наприклад так, як це описувалося у постанові ВС від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.
Будьте обачні! Якщо ви чітко не зазначите, що перегляд ціни відбувається тільки у разі здорожчання інвалюти, то перераховувати її доведеться як у разі здорожчання інвалюти, так і в разі її здешевлення.
2. Прив’язка вартості товару/роботи/послуги у разі несвоєчасної сплати грошових коштів. Наприклад, це може виглядати у договорі так***:
«У випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни товару здійснюється за наступною формулою:
остаточна ціна товару = К1 ((базова ціна товару / К2 - ОЧ1 / К3 / К-ть - ОЧ2 / К4 / К-ть) - ОЧ1 / К3 / К-ть х Зм х М - ОЧ2 / К4 / К-ть х Зм х М) + ОЧ1 / К-ть + ОЧ2 / К-ть),
де К1 — курс Банку долара США на дату виставлення рахунка-фактури для здійснення остаточного розрахунку;
К2 — курс Банку долара США на дату підписання специфікації;
К3, К4 — курс Банку долара США на дату фактичного зарахування коштів;
ОЧ1, ОЧ2 — часткова оплата;
К-ть — кількість товару;
Зм — коефіцієнт для розрахунку розміру знижки;
М — кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку».
*** Див. постанову ВС від 29.06.2022 у справі № 904/7701/21.
Перерахунок ціни у разі стрибка курсу на певний відсоток. Іноді це формулювання схоже на ті, що ми згадували в частині про формули. Тобто формула застосовується, якщо курс зростає, приміром, на 1 %.
Наприклад, це може виглядати так:
«У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долара більше ніж на 3 % (три проценти) ціна і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за такою формулою…».
А далі ви зазначаєте ту чи іншу формулу. Наприклад, ту, про яку ми згадали вище.
Подібне формулювання зустрічалося у постанові ВС від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
У договорі не передбачили прив’язку: що робити?
Додаткова угода. У випадку відсутності згадки про інвалюту у внутрішньоукраїнському договорі завжди залишається варіант простого перегляду ціни за допомогою додаткової угоди без згадки про прив’язку до інвалюти. Однак він, як ми вже сказали вище, має свої недоліки. Контрагент може відмовитися від підписання угоди або ж специфікації і змусити його це зробити не вдасться.
Імпортні складові. Посилатися на перегляд ціни у зв’язку із наявністю імпортних складових не вдасться. Раніше це спрацьовувало, хоча й не завжди (див. «Податки & бухоблік», 2018, № 18). Нормативні підстави, принаймні якісь, для цього були. Зокрема, постанова КМУ від 18.12.98 № 1998. Але ця постанова втратила чинність ще у 2019 році.
Згадка у специфікації та видатковій накладній. Якщо у договорі ви зазначаєте, що вартість товару визначається у специфікації та видатковій накладній, то інвалютне застереження можна включити туди, а також у видаткову накладну. Єдине, що треба пам’ятати: якщо ви не вкажете у специфікації/видатковій накладній еквівалент вартості товару у іноземній валюті, то і переглянути ціну через зміну курсу не зможете.
Такі висновки з огляду на постанову ВС від 29.06.2022 у справі № 904/7701/21, про яку ми вже згадували вище.
Індекс інфляції. Звісно, прив’язка ціни до інвалюти — це лише один із способів уникнути втрат на здешевшанні гривні. Однак прив’язатися також можна до індексу інфляції. Тобто у договорі закріпити правило про перегляд ціни у разі зміни індексу інфляції у більшу сторону.
Це може виглядати, наприклад, так:
«Продавець має право переглянути ціну товару, закріплену у п. ___ Договору з врахуванням індексу інфляції, у разі зростання такого індексу на ___ процентів на дату, що передує даті перерахування коштів покупцем».
Також прив’язатися можна до дати перерахування коштів на рахунок продавця. Можна передбачати додаткове погодження остаточної ціни.
Без прямого посилання на індекс інфляції у договорі переглядати ціну в односторонньому порядку не вдасться. У силу закону це не відбуватиметься, бо перелік доходів, які обов’язково індексуються, прямо визначено у ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII. Стягувати інфляційні можливо хіба що тоді, коли грошові кошти перераховуються із запізненням у порядку ч. 2 ст. 625 ЦКУ (детальніше читайте у статті «Інфляційні та 3 % річних: чи можна стягувати за прив’язки ціни до інвалюти?» цього номера).
Висновки
- На території України розплачуватися можна виключно гривнею, окрім випадків, передбачених у «валютному» Законі № 2473.
- Госпсуб’єкти можуть передбачити у договорі прив’язку ціни до інвалюти. Тобто визначати ціну у гривні та еквівалент у інвалюті.
- Прив’язка ціни до інвалюти — це лише один із способів уникнути втрат на здешевшанні гривні. Однак прив’язатися також можна до індексу інфляції.
- У разі прив’язки ціни у договорі до інвалюти покупець/замовник перераховує кошти покупцю/виконавцю/підряднику у гривні, а не в інвалюті.
