Подорожній лист: живий паросток чи сухий бур’ян

Відповіді на поставлені вище запитання легше буде знайти, якщо пригадати, для чого взагалі був потрібен подорожній лист. І за кожним його функціональним призначенням прослідкувати, чи дійсно треба використовувати його й надалі.

Наявність у водія

Для участі в дорожньому русі водій транспортного засобу зобов’язаний мати при собі (ч. 2 ст. 16 Закону про дорожній рух*):

1) посвідчення водія;

2) реєстраційний документ на транспортний засіб;

3) у випадках, передбачених законодавством, — поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), причому всі три документи можуть бути як на матеріальних носіях, так і на електронних,

а також

4) інші документи, передбачені законодавством.

* Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 № 3353-XII.

Таку саму конструкцію, як у п. 4, зустрічаємо також у ст. 39 та 48 Закону про автотранспорт* серед документів, які мають бути у водія і на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення відповідно.

* Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

На щастя, в підзаконних нормативних актах, зокрема в Правилах дорожнього руху*, Правилах № 363** тощо про подорожні листи як підставу для участі в дорожньому русі чи здійснення перевезень уже не йдеться.

* Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

** Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.

Разом з тим про шляховий (дорожній) лист, який повинен мати водій рухомого складу як документ на право виїзду рухомої одиниці з депо, говорять Правила експлуатації трамвая і тролейбуса, затверджені наказом Мінінфраструктури від 03.02.2020 № 36. Отже,

Крім того, він призначений також для обліку роботи на лінії цих транспортних засобів (до впровадження автоматизованої системи контролю і обліку роботи рухомого складу). Через це підприємства, що експлуатують трамваї та тролейбуси, відмовитися від складання шляхових (дорожніх) листів на сьогодні не можуть. Щодо решти — продовжуємо свої дослідження.

Облік роботи автотранспорту

За прадавнім визначенням із п. 1 Правил № 363, подорожній лист — це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. На той час він визнавався первинним документом щодо обліку вантажних автомобільних перевезень, який всебічно характеризує роботу автомобіля та водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

На сьогодні втратили чинність як це визначення, так і типові форми подорожніх листів для легкового та вантажного автомобіля. Однак потреба обліковувати роботу авто залишилась. З цією метою

Щоб розроблений вами подорожній лист набув статусу первинного документа, він повинен мати всі обов’язкові реквізити, притаманні будь-якій первинці. Їх перелік шукайте у ст. 9 Закону про бухоблік* та п. 2.4 Положення № 88**.

* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.

** Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

З цим погоджуються і фіскали (листи ДФСУ від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15 та від 02.11.2015 № 23178/6/99-99-19-02-02-15),

До речі, за основу при розробленні власної форми подорожнього листа нічого не заважає взяти старі форми, що втратили чинність. При цьому ви можете прибрати з них зайві, на ваш погляд, реквізити і додати свої, нові. Так дозволяють чинити і контролюючі органи (див. лист Мінінфраструктури від 23.04.2013 № 4492/25/10-13 та лист ДФСУ від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

Щоб почати використовувати власний подорожній лист, його слід ввести в обіг наказом керівника підприємства. Крім, власне, форми документа, ви маєте право затвердити також порядок його використання та правила заповнення.

Списання ПММ

Давно минули ті часи, коли фіскали заявляли, що підставою для списання фактично витрачених ПММ для транспортних засобів може бути тільки традиційний подорожній лист, оформлений згідно з вимогами відповідної відомчої інструкції. А про застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових автомобілів не хотіли навіть чути.

Сьогодні риторика податківців більш сприятлива для платників. У своїх роз’ясненнях як документ, що підтверджує витрачання ПММ, вони хочуть бачити первинний документ, що за своєю природою є аналогом подорожнього листа (див. лист ДФСУ від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

При цьому вони говорять, що суб’єкти господарювання можуть використовувати зручну форму первинного документа, (1) затверджену наказом про облікову політику підприємства, (2) за умови наявності всіх реквізитів первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію і підтвердження її здійснення.

Щоправда, на наш погляд, саму форму такого первинного документа — аналога подорожнього листа можна затвердити звичайним наказом по підприємству, а не наказом про облікову політику.

Доволі поширеною є практика, коли функції подорожнього листа фактично виконують два/декілька різних документів. Наприклад, в одному обліковують роботу автотранспорту, а в іншому — рух та списання пального. Нічого крамольного в цьому немає. Головне, чому слід приділити пильну увагу, — наявність обов’язкових реквізитів первинного документа. За наявності у підприємства належним чином оформленої первинки (у вигляді одного чи кількох різних документів) ви зможете без проблем списати на витрати пальне, використане на здійснення автотранспортної роботи, нарахувати заробітну плату водієві і підтвердити виконання перевезення.

Про нюанси заповнення подорожніх листів (для тих, хто їх все ж використовує) або аналогічних документів, що їх замінюють, читайте в статті «Подорожній лист: практичні ситуації» // «Податки & бухоблік», 2023, № 31 (ср. ).

Відмітка про медогляд водія

Медогляд водія — ще одна характерна проблема, пов’язана з подорожнім листом. Та зрозуміти, як же вона має на сьогодні вирішуватися, не так вже й легко. Насамперед через нагромадження застарілої нормативки, що подекуди суперечить одна одній. Щоб не заплутатися в ній, підемо за ієрархією нормативних актів зверху вниз.

Хто має проходити медогляд. Почнемо із ст. 45 Закону про дорожній рух як найзагальнішого закону в цій сфері.

Висновок начебто очевидний: обов’язок проходити передрейсовий та післярейсовий медогляд для водіїв ніхто не скасовував. Але для кого саме такі медогляди є обов’язковими?

Закон про дорожній рух на це запитання не відповідає. А шукати відповідь у тому підзаконному «спільному акті» МОЗ і МВС (Положенні № 65/80*), який згадується в наведеній вище цитаті, було б неправильно.

* Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене наказом МОЗ, МВС від 31.01.2013 № 65/80.

Бо для цього є інший закон — Закон про автотранспорт. У ньому прописано, що автомобільні перевізники:

— зобов’язані здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду (ч. 1 ст. 18);

— повинні забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров’я водіїв (ч. 1 ст. 34).

Тобто жодного натяку на щозмінні медогляди як на загальну повинність для всіх автоперевізників тут немає! Натомість натрапляємо на таку повинність у ч. 2 ст. 30 Закону про автотранспорт. Причому поширюється вона лише на юросіб, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах.

У свою чергу, ФОП, які перевозять пасажирів на договірних умовах, зобов’язані проходити медичний огляд щорічно (ч. 3 ст. 30 Закону про автотранспорт).

За такого правового регулювання п. 1.4 Положення № 65/80, згідно з яким щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств і ФОП, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, слід вважати нікчемним. Адже він прямо суперечить Закону про автотранспорт.

Куди ставити відмітку. Донедавна наявність дорожнього листа з відмітками про проведення передрейсового (!) медичного огляду водія юридичної особи, що здійснює вантажні (!) перевезення на договірних умовах або для власних потреб, вимагалася в Переліку № 207*. Та з 04.04.2022 він утратив чинність згідно з постановою КМУ від 02.02.2022 № 79. Тож суперечність із Законом про автотранспорт у цій частині зникла автоматично.

* Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 № 207.

Отже,

А при пасажирських перевезеннях слід і надалі керуватися п. 4.6 Положення № 65/80, який передбачає, що за наявності подорожнього листа медичний працівник робить у ньому запис про результат контролю стану здоров’я водія автотранспортного засобу.

Разом з тим посвідчувати медогляд водіїв юросіб, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах штампом у подорожньому листі, як це було колись, тепер не обов’язково. Навіть якщо подорожній лист оформляється, у ньому робиться лише запис. Якщо ж такі перевізники подорожнім листом не послуговуються, то аби виконати приписи законодавства щодо посвідчення щозмінного медогляду, вони можуть використовувати самостійно розроблений документ, про який ішлося вище.

Водночас, на нашу думку,

Пояснюємо це тим, що первинним є факт фіксації медогляду в Журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв (див. п. 4.6 Положення № 65/80), а не в подорожньому листі (про другорядність цих даних у подорожньому листі свідчать слова «за наявності подорожнього листа»).